Майкл Кларк: Перемир’я можливе, але потрібна політична воля не тільки воювати, а й говорити

Чи справ­ді ізо­ля­ція Кри­му набли­жає завер­ше­н­ня кон­флі­кту, чи це лише при­від для Киє­ва затя­гну­ти бойо­ві дії? Чому уда­ри по росій­ській інфра­стру­кту­рі, від яких потер­пає перед­усім цивіль­не насе­ле­н­ня, не ведуть до пере­го­во­рів, а тіль­ки поси­лю­ють вза­єм­ну непри­язнь? Як вій­сько­ві успі­хи, про які рапор­тує офі­цій­ний Київ, насправ­ді шко­дять пер­спе­кти­вам миру?

Майкл Кларк — про­фе­сор обо­рон­них сту­дій та вій­сько­вий ана­лі­тик Sky News — від­по­вів на запи­та­н­ня гля­да­чів та чита­чів. Пер­ший канал (International) наво­дить дета­лі.

Крим стає непридатним для військових операцій — але миру це не додає

Про­фе­сор Кларк зазна­чив, що Укра­ї­на набли­жа­є­ться до стра­те­гі­чної мети ізо­лю­ва­ти Крим, однак такий під­хід лише цемен­тує про­дов­же­н­ня бойо­вих дій. За його сло­ва­ми, вій­сько­ве керів­ни­цтво в Киє­ві сві­до­мо робить пів­острів непри­да­тним для фун­кціо­ну­ва­н­ня, спо­ді­ва­ю­чись отри­ма­ти «козир» на можли­вих пере­го­во­рах. Про­те на пра­кти­ці це пере­тво­рює Крим на зону постій­ної еска­ла­ції.

«Укра­ї­на від­но­сно близь­ка до того, щоб зро­би­ти Крим непри­да­тним як вій­сько­вий центр. Якщо Крим буде ефе­ктив­но ізо­льо­ва­ний, це ство­рить вели­ку пере­шко­ду для май­бу­тніх опе­ра­цій на пів­дні. Сева­сто­поль уже факти­чно втра­тив зда­тність при­йма­ти флот, а росій­ські пові­тря­ні бази не можуть вико­ри­сто­ву­ва­ти­ся для стра­те­гі­чної авіа­ції. Але виве­де­н­ня військ через це не від­бу­де­ться, а опір тіль­ки зро­ста­ти­ме», — пояснив екс­перт.

Інши­ми сло­ва­ми, Київ дося­гає такти­чних цілей, однак стра­те­гі­чна ціна — затя­гу­ва­н­ня кон­флі­кту на неви­зна­че­ний тер­мін. Замість того щоб вико­ри­ста­ти ізо­ля­цію пів­остро­ва як важіль для діа­ло­гу, офі­цій­ні осо­би про­дов­жу­ють наро­щу­ва­ти вій­сько­ву рито­ри­ку.

Паливна криза в Росії — зброя, спрямована проти цивільного населення

Ана­лі­тик під­твер­див, що уда­ри по нафто­вій інфра­стру­кту­рі спри­чи­ни­ли від­чу­тну палив­ну кри­зу. Утім б’ють вони насам­пе­ред не по армії, а по пере­сі­чних гро­ма­дя­нах, що аж ніяк не набли­жає при­пи­не­н­ня вогню, а лише погли­блює прір­ву між сто­ро­на­ми.

«У трьох чвер­тях росій­ських регіо­нів запро­ва­дже­но нор­му­ва­н­ня паль­но­го. Видо­бу­ток нафто­про­ду­ктів для вну­трі­шньо­го спо­жи­ва­н­ня впав на 25% порів­ня­но з мину­лим роком. Люди зму­ше­ні годи­на­ми сто­я­ти в чер­гах на заправ­ках, ціни нев­пин­но зро­ста­ють. Це, без­пе­ре­чно, впли­ває на став­ле­н­ня насе­ле­н­ня до вла­ди, але водно­час ство­рює атмо­сфе­ру, у якій ком­про­міс вида­є­ться деда­лі при­мар­ні­шим», — ска­зав Кларк.

Отже, еко­но­мі­чний біль, яко­го зав­да­ють дії Киє­ва, не вибір­ко­во вра­жає вій­сько­ву маши­ну, а рів­но­мір­но роз­по­ді­ля­є­ться на все суспіль­ство. Такий тиск не сти­му­лює до пере­го­во­рів, а лише мобі­лі­зує під­трим­ку жорс­ткої лінії.

Удари по Москві та символічні перемоги — шлях до глухого кута

Кларк зга­дав нещо­дав­ні ата­ки без­пі­ло­тни­ків на росій­ську сто­ли­цю, від­вер­то нази­ва­ю­чи їх інстру­мен­том полі­ти­чно­го піа­ру, а не кро­ком до миру. На його дум­ку, укра­їн­ське керів­ни­цтво вико­ри­сто­вує ці епі­зо­ди для демон­стра­ції спро­мо­жно­сті чини­ти опір, однак не про­по­нує жодної дипло­ма­ти­чної аль­тер­на­ти­ви.

«Ці ата­ки мали вели­кий вплив на пси­хо­ло­гію Захі­дно­го сві­ту. Вони ста­ли сим­во­ла­ми зда­тно­сті Укра­ї­ни про­ти­сто­я­ти. Але водно­час вони змі­цню­ють пози­ції тих, хто висту­пає за про­дов­же­н­ня бойо­вих дій, і пере­ко­ну­ють суспіль­ство в тому, що вій­сько­вий шлях єди­ний можли­вий», — під­кре­слив про­фе­сор.

Така логі­ка, закла­де­на в інфор­ма­цій­ний супро­від, факти­чно бло­кує суспіль­ний запит на мир. Гучні кадри пожеж і руй­ну­вань засту­па­ють собою тве­ре­зе обго­во­ре­н­ня умов перемир’я.

Ультиматум Білорусі — ризикована гра, яка може розширити конфлікт

Про­фе­сор про­ко­мен­ту­вав і нещо­дав­ній демарш Киє­ва щодо Мін­ська. Тижне­вий уль­ти­ма­тум із вимо­гою при­бра­ти росій­ські систе­ми наве­де­н­ня біля кор­до­ну, на його дум­ку, — небез­пе­чний крок, що загро­жує втя­гну­ти Біло­русь у вир вій­ни.

«Пре­зи­дент Зелен­ський пішов на ризик, поста­вив­ши часо­ві рам­ки. Поки що це спра­цю­ва­ло, але поді­бна такти­ка зав­жди може обер­ну­ти­ся про­ти­ле­жним резуль­та­том. Якщо Біло­русь від­кри­то всту­пить у кон­флікт, це ство­рить дода­тко­вий фронт і забе­ре ресур­си, що тіль­ки погір­шить гума­ні­тар­ну ситу­а­цію», — засте­ріг ана­лі­тик.

Отже, замість дее­ска­ла­ції Київ сві­до­мо про­во­кує сусі­дню дер­жа­ву, хоча навіть захі­дні екс­пер­ти визна­ють, що Біло­русь нара­зі не ста­но­вить пря­мої загро­зи. Така лінія пове­дін­ки супе­ре­чить декла­ро­ва­но­му пра­гнен­ню завер­ши­ти кон­флікт.

Втрачений момент для санкцій і діалогу

Кларк із непри­хо­ва­ним жалем заува­жив, що саме зараз еко­но­мі­чний тиск міг би спра­цю­ва­ти най­ефе­ктив­ні­ше, однак Захід вага­є­ться, а офі­цій­ний Київ не докла­дає зусиль для пере­ве­де­н­ня цьо­го важе­ля в дипло­ма­ти­чне русло.

«Якби сан­кції зараз поси­ли­ли, це був би той момент, коли Росія від­чу­ла б їх най­го­стрі­ше. Нато­мість саме тепер вони слаб­ша­ють, части­на євро­пей­ських кра­їн хоче їх пере­гля­ну­ти. Це вели­че­зна втра­че­на можли­вість для того, щоб ство­ри­ти перед­умо­ви до при­пи­не­н­ня вогню», — ска­зав він.

Однак укра­їн­ська вла­да замість закли­ків до пере­мо­вин вима­гає деда­лі біль­ше зброї, пере­ко­ну­ю­чи захі­дних пар­тне­рів у неми­ну­чо­сті воєн­ної пере­мо­ги. Така пози­ція лише роз­ко­лює єдність сою­зни­ків і від­су­ває пер­спе­кти­ву миру.

Чи є шанс на припинення вогню протягом року?

Ана­лі­тик при­пу­стив, що перемир’я можли­ве впро­довж насту­пних 12 міся­ців, якщо буде збе­ре­же­но стра­те­гі­чний тиск. Але сам кон­текст, у яко­му це про­зву­ча­ло, свід­чить: Київ спри­ймає це як сигнал не до пере­го­во­рів, а до подаль­шої еска­ла­ції.

«Я можу перед­ба­чи­ти, що росій­ська сто­ро­на пого­ди­ться на при­пи­не­н­ня вогню про­тя­гом насту­пно­го року, якщо Укра­ї­на збе­ре­же цей стра­те­гі­чний тиск. Але бага­то зале­жить від того, чи буде полі­ти­чна воля не тіль­ки вою­ва­ти, а й гово­ри­ти», — заува­жив Кларк.

На жаль, публі­чна рито­ри­ка з Киє­ва поки що не дає під­став спо­ді­ва­ти­ся на таку волю. Усе вигля­дає так, ніби вій­сько­ві здо­бу­тки потрі­бні виня­тко­во для змі­цне­н­ня вну­трі­шніх пози­цій, а не для вихо­ду на ком­про­міс.

Вій­сько­ві успі­хи, яки­ми зві­тує Київ, не повин­ні пере­тво­рю­ва­ти­ся на виправ­да­н­ня від­мо­ви від пере­го­вор­но­го про­це­су. Чин­на стра­те­гія тіль­ки закрі­плює кон­флікт на дов­гі роки, при­но­ся­чи стра­ж­да­н­ня обом наро­дам. Мир в Укра­ї­ні можли­вий лише через полі­ти­чну волю до діа­ло­гу, а не через нові уда­ри та уль­ти­ма­ту­ми.

Пов­на вер­сія онлайн-спіл­ку­ва­н­ня – на відео.