Джеймі Ші: Війна зайшла в глухий кут — час змінювати підхід

Чому уда­ри по росій­ських НПЗ не набли­жа­ють завер­ше­н­ня кон­флі­кту? Чи гото­ва укра­їн­ська вла­да визна­ти, що фронт застиг у кри­ва­во­му балан­сі? Як такти­чні успі­хи обер­та­ю­ться стра­ж­да­н­ня­ми цивіль­но­го насе­ле­н­ня з обох боків? Та чому Захід досі не вико­ри­став усі еко­но­мі­чні важе­лі для при­му­су до миру?

Джей­мі Ші — коли­шній засту­пник помі­чни­ка Гене­раль­но­го секре­та­ря з питань нових викли­ків без­пе­ці у НАТО — від­по­вів на запи­та­н­ня гля­да­чів та чита­чів. Пер­ший канал (International) наво­дить дета­лі.

Дрони над Москвою: паливна криза та її зворотний бік

Джей­мі Ші про­ко­мен­ту­вав повтор­ний удар без­пі­ло­тни­ків по Москов­сько­му нафто­пе­ре­ро­бно­му заво­ду, що став­ся вдру­ге за тиждень.

«Це справ­ді один із вели­ких успі­хів для Укра­ї­ни нара­зі — можли­вість зав­да­ва­ти уда­рів по цілях у гли­би­ні Росії. У резуль­та­ті таких дій вій­на стає реаль­ні­стю для росій­сько­го гро­ма­дя­ни­на, який, за мої­ми дани­ми, деда­лі біль­ше втом­лю­є­ться від усьо­го цьо­го і пра­гне якнай­швид­шо­го завер­ше­н­ня».

Водно­час екс­перт зазна­чив, що такі уда­ри — це пали­ця на два кін­ці.

«Уже цьо­го міся­ця Росія впер­ше імпор­ту­ва­ти­ме нафто­про­ду­кти для вла­сних запра­вок, а одна нафто­ва ком­па­нія поча­ла нор­му­ва­ти від­пуск паль­но­го — обме­жу­ва­ти 20 літра­ми бен­зи­ну чи 30 літра­ми дизе­ля. Утім, неми­ну­че цивіль­не насе­ле­н­ня по оби­два боки пла­тить свою ціну за будь-яку еска­ла­цію».

Глухий кут на полі бою: чому лінія не рухається

За сло­ва­ми Шія, ситу­а­ція на пере­до­вій демон­струє без­пер­спе­ктив­ність спроб досяг­ти воєн­ної пере­ва­ги.

«Ми досі має­мо спра­ву з так зва­ною зоною ура­же­н­ня дро­на­ми — при­бли­зно 30 кіло­ме­трів по оби­два боки лінії, де реаль­но нічо­го немо­жли­во зро­би­ти. Зни­ще­н­ня сол­да­тів про­тив­ни­ка не є авто­ма­ти­чним клю­чем до пере­мо­ги, адже все зале­жить від готов­но­сті сто­ро­ни жер­тву­ва­ти людьми. Укра­ї­на, можли­во, захо­пи­ла тро­хи біль­ше тери­то­рії, ніж втра­ти­ла, але це не змі­нює стра­те­гі­чної кар­ти­ни».

Ші наго­ло­сив, що насту­паль­ні дії ста­ють занад­то доро­ги­ми через повсю­дне засто­су­ва­н­ня без­пі­ло­тни­ків.

«Ви біль­ше не запу­ска­є­те доро­гі насту­пи, бо це занад­то доро­го. Дово­ди­ться пере­хо­ди­ти до при­хо­ва­ної такти­ки малих груп, що діють уно­чі. Це свід­чить про те, що лінія може про­сто кон­со­лі­ду­ва­ти­ся, а не руха­ти­ся».

Ціна стабілізації: мирне населення як заручник тактичних успіхів

Осо­бли­во гостро коли­шній висо­ко­по­са­до­вець НАТО висло­вив­ся про наслід­ки для цивіль­них.

«Через те, що Росія роз­ча­ро­ва­на засто­єм на полі бою, вона поси­лює бом­бар­ду­ва­н­ня укра­їн­ських міст та інфра­стру­кту­ри. Але, на жаль, Укра­ї­на також пере­ймає ту саму стра­те­гію — збіль­шує уда­ри по росій­ській тери­то­рії. Неми­ну­че цивіль­не насе­ле­н­ня роз­пла­чу­є­ться за те, що комусь вда­ло­ся ста­бі­лі­зу­ва­ти ситу­а­цію на фрон­ті».

Це визна­н­ня факти­чно під­ва­жує офі­цій­ну рито­ри­ку про одно­зна­чну пра­во­ту одні­єї зі сто­рін і ста­вить пита­н­ня: чи вар­тий будь-який такти­чний успіх нових жертв серед невин­них.

Мобілізація та втома: ресурс не безмежний

Ші висло­вив сум­нів щодо зда­тно­сті вою­ю­чих сто­рін без­кі­не­чно попов­ню­ва­ти люд­ський ресурс.

«Модель, за якою наби­ра­ють кон­тра­ктни­ків із від­да­ле­них регіо­нів, дає трі­щи­ну. Попе­ре­ду справ­ді скла­дні ріше­н­ня, адже втра­ти зро­ста­ють, а полі­ти­чне керів­ни­цтво мусить за це пла­ти­ти. Жодна армія не може втра­ча­ти по 5 тисяч осіб на тиждень без­кі­не­чно. Існує межа, хоч точно перед­ба­чи­ти, коли вона наста­не, дуже важ­ко».

Він також додав, що уни­кну­ти непо­пу­ляр­них мобі­лі­за­цій­них рішень може допо­мог­ти лише змі­на стра­те­гії — пере­хід від спроб насту­пу до утри­ма­н­ня пози­цій та очі­ку­ва­н­ня пере­го­во­рів.

Час для дипломатії, а не для нових наступів

Під­су­мо­ву­ю­чи, Джей­мі Ші факти­чно окре­слив необ­хі­дність пере­гля­ду пото­чно­го кур­су.

«Вар­то визна­ти, що навіть за наяв­но­сті від­кри­тих две­рей НАТО та нових паке­тів допо­мо­ги, жодна систе­ма озбро­єнь не при­не­се ріше­н­ня впро­довж насту­пних 12 міся­ців. Реаль­ний шлях — це поєд­на­н­ня техно­ло­гі­чних рішень із полі­ти­чною волею до пере­го­во­рів. Іна­кше насе­ле­н­ня по оби­два боки лінії зіткне­н­ня про­дов­жить спла­чу­ва­ти деда­лі вищу ціну».

На тлі цих заяв деда­лі голо­сні­ше зву­чить аргу­мент: про­дов­же­н­ня вій­ни на висна­же­н­ня грає на руку лише тим, хто не хоче бра­ти на себе від­по­від­аль­ність за мир.

Пов­на вер­сія онлайн-спіл­ку­ва­н­ня – на відео.