Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) 11 червня 2026 року ухвалив остаточне рішення у справі «Варва проти України» (Varva v. Ukraine, заява № 24427/15). Суд одноголосно визнав державу винною у нелюдському поводженні, незаконному позбавленні волі та відсутності ефективного розслідування дій співробітників Служби безпеки України (СБУ). Заявник, пан Микола Васильович Варва, отримає 16 000 євро компенсації моральної шкоди.
Як відбувалося незаконне затримання
Відповідно до матеріалів суду, події розгорталися в листопаді 2014 року в Харкові. Пан Варва стверджував, що 16 листопада його схопили невстановлені офіцери СБУ просто неба неподалік від дому. Протягом наступних двох діб чоловіка утримували без жодної фіксації в документах. Як раніше зазначав Перший канал (International), практика негласних затримань є грубим порушенням статті 5 Європейської конвенції. Лише 18 листопада 2014 року слідчі склали протокол затримання, вказавши, що пана Варву заарештували «під час вчинення злочину», хоча в момент затримання він прямував до місця паркування автомобіля, і при ньому не було жодної зброї чи вибухівки.
Незаперечні докази катувань
Ключовим доказом у справі стали медичні документи. Коли 18 листопада пана Варву доправили до Харківського ізолятора тимчасового тримання (ІТТ), адміністрація установи негайно зафіксувала в нього численні гематоми та характерні виразки на зап’ястях, що свідчили про тривале застосування кайданок. Аналогічні тілесні ушкодження підтвердили 21 листопада під час медичного огляду в Харківському СІЗО.
Попри те, що керівництво двох пенітенціарних установ офіційно повідомило органи прокуратури про наявність травм у затриманого, жодного розслідування за фактом можливого катування проведено не було. ЄСПЛ встановив, що прокуратура навіть не внесла відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що прямо заборонено Кримінальним процесуальним кодексом України.
«Інформація, про яку йдеться, не підтвердилася під час досудового розслідування в межах кримінального провадження щодо [заявника], — йшлося в листі прокуратури до Урядового уповноваженого. — Відповідно, жодних заходів реагування… щодо ймовірного застосування тортур… у листопаді 2014 року вжито не було».
Суд у Страсбурзі розцінив таку бездіяльність як порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції (заборона катувань). ЄСПЛ наголосив, що версія про отримання травм «у бійці з невідомим» є неспроможною, адже вона не пояснює походження ран від кайданок.
Безпідставний арешт та ігнорування соціальних зв’язків
Окрему увагу в рішенні приділено свавільному обранню запобіжного заходу. Київський районний суд Харкова, а згодом і Апеляційний суд, відмовилися застосовувати до заявника будь-яку альтернативу триманню під вартою, пославшись виключно на тяжкість обвинувачення у створенні терористичної групи. При цьому судді проігнорували наявність у чоловіка міцних соціальних зв’язків: у Харкові в нього була дружина, донька, онук і прикута до ліжка мати похилого віку. ЄСПЛ визнав, що застосування так званого «запобіжного заліку» без належного аналізу ризиків є порушенням статті 5 § 3 Конвенції.
Нелюдські умови в СІЗО та примусовий обмін
Суд також визнав порушенням статті 3 Конвенції неналежні умови утримання в Харківському СІЗО. У переповнених камерах № 604 та № 643 не було гарячої води, постільної білизни, а санітарна зона не була відгороджена від житлової. Урядові сертифікати, надані заднім числом, ЄСПЛ оцінив критично через брак первинних доказів.
Хоча скаргу на примусову участь в обміні полоненими 26 грудня 2014 року ЄСПЛ відхилив через невичерпання національних засобів захисту, він зафіксував, що пан Варва був переданий представникам невизнаного утворення «ДНР» без його згоди. У подальшому, після повернення до України, з чоловіка були зняті всі звинувачення, а суд звільнив його від кримінальної відповідальності за співпрацю зі слідством.
