П’ятеро українців відсудили в ЄСПЛ тисячі євро за роки марних судів

11 черв­ня 2026 року Євро­пей­ський суд з прав люди­ни (П’ята секція), засі­да­ю­чи комі­те­том у скла­ді трьох суд­дів, виніс оста­то­чне ріше­н­ня в об’єднаній спра­ві «Тама­ку­ло­ва та інші про­ти Укра­ї­ни» (заяви №№ 20890/16, 19185/25, 29242/25, 30675/25, 32185/25). Суд одно­стай­но визнав, що дер­жа­ва пору­ши­ла пункт 1 стат­ті 6 (пра­во на спра­ве­дли­вий суд упро­довж розум­но­го стро­ку) та ста­т­тю 13 (пра­во на ефе­ктив­ний засіб юри­ди­чно­го захи­сту) Кон­вен­ції про захист прав люди­ни і осно­во­по­ло­жних сво­бод.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

Усі п’ятеро заяв­ни­ків скар­жи­ли­ся на надмір­ну три­ва­лість цивіль­них про­ва­джень та від­су­тність у націо­наль­но­му пра­ві діє­во­го меха­ні­зму, який дозво­лив би при­ско­ри­ти роз­гляд спра­ви або отри­ма­ти від­шко­ду­ва­н­ня за затя­гу­ва­н­ня. Роз­гля­нув­ши нада­ні мате­рі­а­ли, Суд не зна­йшов жодних обста­вин, які б виправ­до­ву­ва­ли загаль­ну три­ва­лість судо­вих про­це­сів на націо­наль­но­му рів­ні.

«Три­ва­лість про­ва­джень була надмір­ною і не від­по­від­а­ла вимо­зі “розум­но­го стро­ку”», — іде­ться в рішен­ні (пункт 9).

Крім того, Суд кон­ста­ту­вав, що заяв­ни­ки не мали у сво­є­му роз­по­ря­джен­ні ефе­ктив­но­го націо­наль­но­го засо­бу захи­сту від такої тяга­ни­ни. При оці­ню­ван­ні розум­но­сті стро­ку Суд спи­рав­ся на уста­ле­ні кри­те­рії: скла­дність спра­ви, пове­дін­ку заяв­ни­ків та від­по­від­них орга­нів вла­ди, а також зна­чу­щість пре­дме­та спо­ру для заяв­ни­ків (див. ріше­н­ня у спра­ві «Фрі­длен­дер про­ти Фран­ції» [ВП], заява № 30979/96, § 43). Про­від­ним для Укра­ї­ни зали­ша­є­ться ріше­н­ня у спра­ві «Кар­на­у­шен­ко про­ти Укра­ї­ни» (заява № 23853/02, від 30 листо­па­да 2006 року), у якій Суд уже визнав ана­ло­гі­чні пору­ше­н­ня.

Як рані­ше пові­дом­ляв Пер­ший канал (International), про­бле­ма систем­ної судо­вої тяга­ни­ни зали­ша­є­ться одні­єю з най­го­стрі­ших у кон­текс­ті вико­на­н­ня Укра­ї­ною рішень Страс­бур­га.

Деталі заяв і присуджені суми

Від­по­від­но до дода­тку до ріше­н­ня, Суд при­су­див спра­ве­дли­ву сати­сфа­кцію за немай­но­ву шко­ду кожно­му заяв­ни­ко­ві. Ось клю­чо­ві дані:

• Вален­ти­на Тама­ку­ло­ва (заява № 20890/16, 1954 р. н.): про­ва­дже­н­ня три­ва­ло з 1 жов­тня 2007 року до 21 гру­дня 2015 року — 8 років, 2 міся­ці та 21 день, чоти­ри рів­ні юрис­ди­кції. Ком­пен­са­ція — 500 євро.
• Андрій Ворон­ко (заява № 19185/25, 1969 р. н.): три окре­мі про­ва­дже­н­ня. Пер­ше — понад 8 років і 5 міся­ців (завер­ше­не), дру­ге й тре­те досі не завер­ше­ні й три­ва­ють біль­ше ніж 5 років кожне. Загаль­на сума — 3 000 євро.
• Воло­ди­мир Ясин­ський (заява № 29242/25, 1960 р. н., пред­став­ник — Дми­тро Юров­ський, м. Київ): позов пода­но 4 жов­тня 2021 року, ста­ном на день ріше­н­ня про­ва­дже­н­ня три­ва­ло понад 4 роки та 6 міся­ців (два рів­ні юрис­ди­кції) і досі не завер­ше­не. Ком­пен­са­ція — 1 200 євро.
• Ген­на­дій Крав­чук (заява № 30675/25, 1961 р. н., пред­став­ник — Іван Бой­че­нюк, м. Київ): спра­ва роз­гля­да­ла­ся з 8 сер­пня 2018 року до 26 трав­ня 2025 року — 6 років, 9 міся­ців і 8 днів, три рів­ні юрис­ди­кції. Ком­пен­са­ція — 900 євро.
• Петро Кли­мен­ко (заява № 32185/25, 1954 р. н., пред­став­ни­ця — Юлія Бля­хар­ська, м. Дні­про): про­ва­дже­н­ня від 6 бере­зня 2017 року до 4 черв­ня 2025 року — 8 років і 3 міся­ці, три рів­ні юрис­ди­кції. Ком­пен­са­ція — 1 200 євро.

Укра­ї­на як дер­жа­ва-від­по­від­ач зобов’язана випла­ти­ти зазна­че­ні суми впро­довж трьох міся­ців із дня ухва­ле­н­ня ріше­н­ня (11 черв­ня 2026 року), кон­вер­ту­вав­ши їх у націо­наль­ну валю­ту за кур­сом на дату роз­ра­хун­ку. У разі про­стро­че­н­ня на при­су­дже­ні суми нара­хо­ву­ва­ти­ме­ться про­стий від­со­ток на рів­ні гра­ни­чної кре­ди­тної став­ки Євро­пей­сько­го цен­траль­но­го бан­ку плюс три від­со­тко­ві пун­кти.

Чому це рішення важливе

Спра­ва «Тама­ку­ло­ва та інші про­ти Укра­ї­ни» вко­тре під­твер­ди­ла стру­ктур­ний хара­ктер про­бле­ми: від­су­тність ефе­ктив­но­го націо­наль­но­го засо­бу захи­сту від надмір­но три­ва­лих цивіль­них про­ва­джень. Хоча піло­тне ріше­н­ня у спра­ві «Кар­на­у­шен­ко про­ти Укра­ї­ни» було ухва­ле­не май­же двад­цять років тому, укра­їн­ське зако­но­дав­ство досі не запро­ва­ди­ло ані пре­вен­тив­но­го, ані ком­пен­са­цій­но­го меха­ні­зму, який би дозво­ляв сто­ро­нам спо­ру при­ско­ри­ти роз­гляд або отри­ма­ти від­шко­ду­ва­н­ня без звер­не­н­ня до Страс­бур­га.

«Суд не зна­йшов жодно­го факту чи аргу­мен­ту, зда­тно­го виправ­да­ти загаль­ну три­ва­лість про­ва­джень на націо­наль­но­му рів­ні», — наго­ло­ше­но в рішен­ні (пункт 9).

Таким чином, кожен із п’яти заяв­ни­ків отри­мав не лише визна­н­ня пору­ше­н­ня, а й кон­кре­тне гро­шо­ве від­шко­ду­ва­н­ня, що має сти­му­лю­ва­ти дер­жа­ву до систем­них змін. Пов­ний текст ріше­н­ня англій­ською мовою опри­лю­дне­но в базі HUDOC. Оста­то­чне ріше­н­ня від 11 черв­ня 2026 року є обов’язковим до вико­на­н­ня.