Верховний суд Європи зобов’язав Україну виплатити 16 000 євро харків’янину за катування в СБУ та бездіяльність прокуратури

Євро­пей­ський суд з прав люди­ни (ЄСПЛ) 11 черв­ня 2026 року одно­го­ло­сно визнав Укра­ї­ну вин­ною у пору­шен­ні стат­ті 3 (забо­ро­на кату­вань) та стат­ті 5 (пра­во на сво­бо­ду та осо­би­сту недо­тор­кан­ність) Кон­вен­ції у спра­ві «Varva v. Ukraine» (заява № 24427/15). Суд­ді поста­но­ви­ли, що дер­жа­ва має випла­ти­ти заяв­ни­ку, гро­ма­дя­ни­ну Укра­ї­ни Мико­лі Васи­льо­ви­чу Вар­ві, 16 000 євро ком­пен­са­ції мораль­ної шко­ди. Ріше­н­ня ста­ло фіналь­ною кра­пкою в істо­рії, яка тягну­ла­ся з листо­па­да 2014 року.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

Згі­дно з мате­рі­а­ла­ми спра­ви, опри­лю­дне­ни­ми в Страс­бур­зі, пана Вар­ву затри­ма­ли в Хар­ко­ві за підо­зрою в уча­сті в теро­ри­сти­чній орга­ні­за­ції «Хар­ків­ські пар­ти­за­ни». Клю­чо­вим епі­зо­дом, який при­вер­нув ува­гу між­на­ро­дних суд­дів, ста­ли обста­ви­ни його затри­ма­н­ня та меди­чні дока­зи, зафі­ксо­ва­ні одра­зу після потра­пля­н­ня до пені­тен­ці­ар­них уста­нов.

Катування в СБУ та імітація розслідування: чому Україна програла

Суд вста­но­вив, що після при­бу­т­тя до Хар­ків­сько­го ізо­ля­то­ра тим­ча­со­во­го три­ма­н­ня (ІТТ) уве­че­рі 18 листо­па­да 2014 року на тілі пана Вар­ви було зафі­ксо­ва­но числен­ні гема­то­ми та вираз­ки на зап’ястках. Адмі­ні­стра­ція уста­но­ви негай­но поін­фор­му­ва­ла про­ку­ра­ту­ру. Однак, як випли­ває з листа Хар­ків­ської обла­сної про­ку­ра­ту­ри до Уря­до­во­го упов­но­ва­же­но­го від 2 липня 2021 року, жодно­го вне­се­н­ня відо­мо­стей до Єди­но­го реє­стру досу­до­вих роз­слі­ду­вань (ЄРДР) здій­сне­но не було. Це озна­чає, що роз­слі­ду­ва­н­ня за фактом ймо­вір­них тор­тур навіть не почи­на­ло­ся.

«Від­по­від­них захо­дів реа­гу­ва­н­ня (вклю­чно зі вне­се­н­ням від­по­від­но­го запи­су до Єди­но­го реє­стру досу­до­вих роз­слі­ду­вань) щодо заяв про кату­ва­н­ня та засто­су­ва­н­ня спе­ці­аль­них засо­бів стри­му­ва­н­ня до [заяв­ни­ка] з боку СБУ в листо­па­ді 2014 року не було», — йде­ться в доку­мен­ті.

Суд­ді роз­кри­ти­ку­ва­ли пози­цію укра­їн­ської вла­ди, зазна­чив­ши, що хара­ктер ушко­джень на зап’ястках заяв­ни­ка явно вка­зу­вав на засто­су­ва­н­ня кай­да­нок, і ця вер­сія не була спро­сто­ва­на. Без­ді­яль­ність націо­наль­них орга­нів, які про­і­гно­ру­ва­ли обов’язок роз­по­ча­ти ефе­ктив­не офі­цій­не слід­ство, була ква­лі­фі­ко­ва­на як пору­ше­н­ня про­це­су­аль­но­го аспе­кту стат­ті 3 Кон­вен­ції.

Незаконний арешт і «виняток щодо застави»

Окре­му ува­гу в рішен­ні при­ді­ле­но обста­ви­нам аре­шту. Згі­дно з мате­рі­а­ла­ми спра­ви, затри­ма­н­ня від­бу­ло­ся без ухва­ли слід­чо­го суд­ді на під­ста­ві того, що осо­ба ніби­то вчи­ня­ла зло­чин без­по­се­ре­дньо в момент затри­ма­н­ня. Як зазна­че­но в про­то­ко­лі, пана Вар­ву затри­ма­ли «під час руху до місця пар­ку­ва­н­ня авто­мо­бі­ля».

ЄСПЛ визнав таке затри­ма­н­ня неза­кон­ним, оскіль­ки жодної зброї чи вибу­хів­ки при ньо­му, в авто­мо­бі­лі чи в поме­шкан­ні вияв­ле­но не було, а дока­зів пря­мої уча­сті в під­го­тов­ці кон­кре­тних тера­ктів слід­ство не нада­ло. Крім того, оби­ра­ю­чи запо­бі­жний захід у вигля­ді три­ма­н­ня під вар­тою, Київ­ський район­ний суд Хар­ко­ва послав­ся на сум­но­зві­сну части­ну 5 стат­ті 176 КПК Укра­ї­ни («виня­ток щодо заста­ви»), яка без­аль­тер­на­тив­но забо­ро­ня­ла неі­зо­ля­цій­ні запо­бі­жні захо­ди для підо­зрю­ва­них у теро­ри­змі. Суд­ді нага­да­ли, що такий авто­ма­тизм супе­ре­чить пре­це­ден­тній пра­кти­ці ЄСПЛ.

Умови в СІЗО та «обмін» 26 грудня: що вирішив Суд

Як рані­ше зазна­чав Пер­ший канал (International), висві­тлю­ю­чи між­на­ро­дні спра­ви про­ти Укра­ї­ни, пита­н­ня нена­ле­жних умов три­ма­н­ня є систем­ною про­бле­мою. У цій спра­ві ЄСПЛ також під­твер­див пору­ше­н­ня через неза­до­віль­ні умо­ви в Хар­ків­сько­му СІЗО, де заяв­ник не мав досту­пу до гаря­чої води та душу, а в каме­рах бра­ку­ва­ло спаль­них місць.

Водно­час, суд визнав неприйня­тною скар­гу пана Вар­ви на при­му­со­ву участь в обмі­ні поло­не­ни­ми 26 гру­дня 2014 року. Попри те, що заяв­ни­ка пере­да­ли пред­став­ни­кам само­про­го­ло­ше­ної «ДНР», а зго­дом він опи­нив­ся на тери­то­рії Росії, суд­ді вка­за­ли, що ані сам пан Вар­ва, ані його дру­жи­на не вичер­па­ли націо­наль­них засо­бів юри­ди­чно­го захи­сту в цій части­ні. Зокре­ма, дру­жи­на, яка була свід­ком від­прав­ле­н­ня авто­бу­са з чоло­ві­ком, не нама­га­ла­ся оскар­жи­ти його пере­мі­ще­н­ня одра­зу, а сам заяв­ник не пору­шу­вав цьо­го пита­н­ня після повер­не­н­ня в Укра­ї­ну у 2018 році.

Правові наслідки та компенсація

Окрім при­су­дже­н­ня 16 000 євро мораль­ної шко­ди, ріше­н­ня ЄСПЛ зобов’язує дер­жа­ву-від­по­від­а­ча випла­ти­ти цю суму про­тя­гом трьох міся­ців. У випад­ку про­стро­че­н­ня нара­хо­ву­ва­ти­ме­ться пеня. Суд­ді також від­хи­ли­ли вимо­ги заяв­ни­ка щодо від­шко­ду­ва­н­ня мате­рі­аль­них зби­тків та судо­вих витрат, оскіль­ки не було дове­де­но їхньо­го факти­чно­го поне­се­н­ня та при­чин­но­го зв’язку з визна­ни­ми пору­ше­н­ня­ми.

Це ріше­н­ня оста­то­чне й оскар­жен­ню не під­ля­гає.