ЄСПЛ присудив українцям компенсації за безпорадність слідства у справах про лікарську хибність: чотири історії

Євро­пей­ський суд з прав люди­ни (ЄСПЛ) одно­го­ло­сно ухва­лив ріше­н­ня у спра­ві «Куліш та інші про­ти Укра­ї­ни», яка об’­єд­на­ла чоти­ри заяви. Суд визнав дер­жа­ву вин­ною у пору­шен­ні про­це­су­аль­них зобов’язань за стат­тею 2 Кон­вен­ції через неефе­ктив­ність роз­слі­ду­вань смер­тей паці­єн­тів уна­слі­док імо­вір­ної меди­чної недба­ло­сті.

Заяв­ни­ки отри­ма­ють від 6 000 євро кожно­му як від­шко­ду­ва­н­ня мораль­ної шко­ди, а також ком­пен­са­цію судо­вих витрат. Це ріше­н­ня оста­то­чне й оскар­жен­ню не під­ля­гає.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

Що сталося: чотири випадки системної бездіяльності

Усі заяв­ни­ки скар­жи­ли­ся на те, що націо­наль­ні орга­ни не спро­мо­гли­ся про­ве­сти ретель­не та швид­ке роз­слі­ду­ва­н­ня обста­вин смер­ті їхніх роди­чів. ЄСПЛ, спи­ра­ю­чись на прин­ци­пи, сфор­му­льо­ва­ні у спра­ві «Лопеш де Соу­за Фер­нан­деш про­ти Пор­ту­га­лії», вста­но­вив, що в кожно­му випад­ку слід­ство мало числен­ні недо­лі­ки. Вони підір­ва­ли зда­тність дер­жа­ви з’я­су­ва­ти, хто від­по­від­аль­ний за леталь­ні наслід­ки. Як рані­ше зазна­чав Пер­ший канал (International), про­бле­ми з які­стю меди­чних роз­слі­ду­вань в Укра­ї­ні зали­ша­ю­ться хро­ні­чни­ми.

Справа Куліша (заява № 38243/15)

Дру­жи­на заяв­ни­ка помер­ла 2 вере­сня 2013 року від набря­ку легень у Хар­ків­ській міській лікар­ні № 27. Попри попе­ре­дже­н­ня про тяж­ку алер­гію на пев­ні ліки, жін­ка заги­ну­ла насту­пно­го дня після госпі­та­лі­за­ції. Слід­ство зіткну­ло­ся з тим, що гісто­ло­гі­чні зраз­ки було зни­ще­но, а судо­во-меди­чну екс­пер­ти­зу про­ве­ли без них. Кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня закри­ли ще в липні 2016 року, спи­ра­ю­чись на висно­вок, який самі екс­пер­ти визна­ли непов­ним через брак мате­рі­а­лів. Най­більш кри­чу­щим є те, що ріше­н­ня суду про понов­ле­н­ня роз­слі­ду­ва­н­ня від 2019 року про­сто про­і­гно­ру­ва­ли: слід­чий отри­мав його лише у 2020 році й не вико­нав жодної дії. У кві­тні 2023 року орган слід­ства письмо­во пові­до­мив заяв­ни­ка, що вза­га­лі не обі­зна­ний із цим судо­вим ріше­н­ням.

Справа Цмокалова (заява № 8844/22)

Батько заяв­ни­ка з 2016 року скар­жив­ся на здо­ро­в’я, але діа­гноз «коло­ре­кталь­ний рак» із мета­ста­за­ми вста­но­ви­ли лише в січні 2018 року. Чоло­вік помер 24 бере­зня 2021 року. Слід­ство три­ва­ло рока­ми, супро­во­джу­ю­чись постій­ни­ми змі­на­ми вико­нав­ців та від­мо­ва­ми екс­пер­тних уста­нов. Дер­жав­не бюро судо­во-меди­чної екс­пер­ти­зи МОЗ у сер­пні 2022 року пря­мо від­мо­ви­ло­ся про­во­ди­ти при­зна­че­ну судом екс­пер­ти­зу, послав­шись на тиск через скар­ги заяв­ни­ка. Лише у 2024 році чер­го­ва екс­пер­ти­за дійшла виснов­ку про від­су­тність про­ви­ни ліка­рів, після чого спра­ву зно­ву закри­ли. Однак у сер­пні 2025 року суд ска­су­вав і цю поста­но­ву, визнав­ши роз­слі­ду­ва­н­ня неефе­ктив­ним.

Справа Перети (заява № 45988/22)

Поло­ги заяв­ни­ці у кві­тні 2017 року були тяж­ки­ми. За свід­че­н­ня­ми чоло­ві­ка та подру­ги, ліка­рі засто­со­ву­ва­ли при­йом Кри­стел­ле­ра (ручний тиск на дно матки), який вва­жа­є­ться небез­пе­чним. Дити­на наро­ди­ла­ся ціа­но­ти­чною, не диха­ла, з гема­то­мою поти­ли­ці та помер­ла 8 січня 2018 року від пнев­мо­нії на тлі від­су­тно­сті ков­таль­но­го рефле­ксу. Попри це, жодна з числен­них екс­пер­тиз навіть не оці­ни­ла твер­дже­н­ня про забо­ро­не­ний метод. Ліка­рів упер­ше допи­та­ли лише у 2024–2025 роках, через сім років після події, і всі вони заяви­ли, що не пам’я­та­ють обста­вин. Строк дав­но­сті при­тя­гне­н­ня до від­по­від­аль­но­сті за меди­чну недба­лість сплив ще у кві­тні 2022 року.

Справа Брозницького (заява № 10629/24)

Син заяв­ни­ка заги­нув у сер­пні 2007 року після ДТП у Чеме­ро­ве­цькій район­ній лікар­ні. Вже у листо­па­ді 2007 року екс­пер­ти­за вста­но­ви­ла, що смерть спри­чи­ни­ли дефе­кти меди­чної допо­мо­ги. Шістьох ліка­рів при­тя­гну­ли до дисци­плі­нар­ної від­по­від­аль­но­сті. Однак кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня, від­кри­те у гру­дні 2007 року, нео­дно­ра­зо­во закри­ва­ли, а ці ріше­н­ня ска­со­ву­ва­ли про­ку­ро­ри та суди. Зре­штою, у 2022 році про­ку­ра­ту­ра сама пода­ла кло­по­та­н­ня про закри­т­тя спра­ви через закін­че­н­ня стро­ків дав­но­сті. Вер­хов­ний Суд оста­то­чно під­твер­див це ріше­н­ня 21 листо­па­да 2023 року. Роз­слі­ду­ва­н­ня, яке три­ва­ло понад 15 років, так і не завер­ши­ло­ся вста­нов­ле­н­ням вин­них.

Позиція Суду

ЄСПЛ наго­ло­сив, що дер­жа­ва несе від­по­від­аль­ність за те, щоб систе­ма пра­во­су­д­дя була зда­тною вста­но­ви­ти істи­ну у випад­ках смер­ті паці­єн­тів. У цих спра­вах націо­наль­не слід­ство вияви­ло озна­ки, які Суд вже нео­дно­ра­зо­во засу­джу­вав у ріше­н­нях «Арська про­ти Укра­ї­ни», «Вале­рій Фуклєв про­ти Укра­ї­ни», «Мар­чук про­ти Укра­ї­ни» та «Тре­тя­ко­ва про­ти Укра­ї­ни»:

• надмір­на три­ва­лість і брак ретель­но­сті;
• неспро­мо­жність вста­но­ви­ти клю­чо­ві факти;
• кри­ти­ка роз­слі­ду­ва­н­ня з боку самих націо­наль­них орга­нів;
• уни­кне­н­ня вин­ни­ми від­по­від­аль­но­сті через сплив стро­ків дав­но­сті.

Фінансові наслідки

Уряд Укра­ї­ни зобо­в’я­за­ний про­тя­гом трьох міся­ців випла­ти­ти кожно­му заяв­ни­ку по 6 000 євро мораль­ної ком­пен­са­ції. У трьох спра­вах також при­су­дже­но по 250 євро на від­шко­ду­ва­н­ня витрат. У разі про­стро­че­н­ня нара­хо­ву­ва­ти­ме­ться пеня на рів­ні гра­ни­чної кре­ди­тної став­ки Євро­пей­сько­го цен­траль­но­го бан­ку плюс три від­со­тко­ві пун­кти.

Контекст і значення

Ріше­н­ня у спра­ві «Куліш та інші про­ти Укра­ї­ни» — це чер­го­вий сигнал про те, що про­це­су­аль­на без­по­ра­дність у меди­чних спра­вах є систем­ною про­бле­мою. Як свід­чить пра­кти­ка ЄСПЛ, від­су­тність ефе­ктив­но­го меха­ні­зму роз­слі­ду­ва­н­ня лікар­ських поми­лок не лише пору­шує пра­ва потер­пі­лих, а й уне­мо­жлив­лює під­ви­ще­н­ня яко­сті меди­чних послуг через брак вста­нов­ле­них фактів. Суд наго­ло­сив, що тягар дове­де­н­ня не може пере­кла­да­ти­ся на роди­чів заги­блих, а дер­жа­ва мусить забез­пе­чу­ва­ти неза­ле­жність і діє­зда­тність слід­чих та екс­пер­тних орга­нів.

Страс­бурзь­кі суд­ді вчер­го­ве дали зро­зу­мі­ти: без­кар­ність і без­ді­яль­ність у таких чутли­вих кате­го­рі­ях справ є неприйня­тни­ми для пра­во­вої дер­жа­ви.