Пітер Дікінсон: Влада тішить себе ілюзіями, поки суспільство вимагає закінчення війни

Як пока­зний опти­мізм вла­ди шко­дить реаль­ним пер­спе­кти­вам миру? Чи справ­ді дале­ко­бій­ні уда­ри зда­тні закін­чи­ти вій­ну, чи це лише само­об­ман? Що сто­їть за гучни­ми медій­ни­ми акці­я­ми — стра­те­гія чи спро­ба від­во­лі­кти ува­гу? Та наскіль­ки чесним є діа­лог вла­ди із суспіль­ством, яке вто­ми­ло­ся від вій­ни?

Пітер Дікін­сон — бри­тан­ський жур­на­ліст, член Атлан­ти­чної ради — від­по­вів на запи­та­н­ня гля­да­чів та чита­чів. Пер­ший канал (International) наво­дить дета­лі.

Лист без відповіді: шоу сили чи втеча від реальних рішень?

Екс­перт про­ко­мен­ту­вав нещо­дав­ній від­кри­тий лист пре­зи­ден­та Зелен­сько­го до росій­ської сто­ро­ни. На його дум­ку, цей крок рад­ше нага­дує спро­бу пере­хо­пи­ти інфор­ма­цій­ний поря­док ден­ний, аніж щире пра­гне­н­ня до діа­ло­гу.

«Це демон­стра­ція сили. Пре­зи­дент пока­зує, що іні­ці­а­ти­ва ніби­то за Укра­ї­ною, і він гото­вий до зустрі­чі. Але я не бачу реаль­ної пер­спе­кти­ви пере­го­во­рів, адже рівень дові­ри між сто­ро­на­ми від­су­тній. Це сигнал перед­усім для захі­дних пар­тне­рів: мов­ляв, Київ кон­тро­лює ситу­а­цію і навіть гото­вий гово­ри­ти без попе­ре­дніх умов. Про­те все це не ска­со­вує того факту, що вій­на три­ває, а кон­кре­тно­го пла­ну її завер­ше­н­ня немає».

Дікін­сон також заува­жив, що лист був опри­лю­дне­ний саме тоді, коли в Санкт-Петер­бур­зі від­кри­вав­ся вели­кий еко­но­мі­чний форум за уча­сті росій­сько­го керів­ни­цтва. На його дум­ку, це була спро­ба «вкра­сти грім» — від­во­лі­кти ува­гу від чужо­го інфор­ма­цій­но­го при­во­ду, а не запро­по­ну­ва­ти справ­жній мир­ний план.

«Такі збі­ги не бува­ють випад­ко­ви­ми. Укра­їн­ська сто­ро­на хоті­ла пере­бра­ти на себе медій­ний поря­док ден­ний, пока­за­ти, що вона теж має важе­лі впли­ву. Але це не робить пере­го­во­ри ближ­чи­ми. Рад­ше нав­па­ки — пере­тво­рює тему миру на еле­мент піа­ру, тоді як людям потрі­бна тиша, а не нові інфор­ма­цій­ні при­во­ди».

Ілюзія переваги: чому показний оптимізм шкодить

Окре­мо жур­на­ліст зупи­нив­ся на заявах про те, що Укра­ї­на ніби­то пере­бу­ває у вигі­дній пози­ції. Він визнав, що на окре­мих напрям­ках іні­ці­а­ти­ва справ­ді змі­ни­ла­ся, однак засте­ріг від надмір­но­го опти­мі­зму, який куль­ти­вує вла­да.

«Так, ситу­а­ція вигля­дає кра­щою, ніж рік тому. Але ми повин­ні бути реа­лі­ста­ми. Ресур­си для про­дов­же­н­ня бойо­вих дій у про­ти­ле­жної сто­ро­ни все ще вели­че­зні. Тому гово­ри­ти про швид­ку пере­мо­гу — це вво­ди­ти суспіль­ство в ома­ну. Вла­да мала б від­вер­то поясню­ва­ти, що вій­на може затя­гну­ти­ся на роки, і вже зараз шука­ти шля­хи до її завер­ше­н­ня, а не тіши­ти себе ілю­зі­я­ми».

Він додав, що постій­не нагні­та­н­ня обра­зу «силь­ної Укра­ї­ни, яка диктує умо­ви», несе ризи­ки: суспіль­ство може втра­ти­ти від­чу­т­тя реаль­но­сті, а між­на­ро­дні пар­тне­ри — вто­му від зави­ще­них очі­ку­вань.

Психологічні атаки замість дипломатії — шлях у глухий кут

Ана­лі­тик тор­кнув­ся теми дале­ко­бій­них уда­рів, які актив­но висві­тлю­ю­ться укра­їн­ськи­ми офі­цій­ни­ми осо­ба­ми. Він визнав їхній пси­хо­ло­гі­чний ефект, але наго­ло­сив: такі дії не замі­ню­ють полі­ти­чно­го вре­гу­лю­ва­н­ня.

«Ці кам­па­нії справ­ля­ють вра­же­н­ня, що систе­ма обо­ро­ни не є непро­ни­кною. Це демон­струє вра­зли­вість. Але важли­во розу­мі­ти: це не набли­жає мир. Вій­на не закін­чу­є­ться лише через те, що одна зі сто­рін пока­зує свою техні­чну спро­мо­жність. Якщо немає полі­ти­чної волі до завер­ше­н­ня кон­флі­кту, будь-які вій­сько­ві успі­хи пере­тво­рю­ю­ться на само­за­спо­ко­є­н­ня».

Він закли­кав не плу­та­ти ефе­ктні уда­ри з реаль­ною стра­те­гі­єю вихо­ду з вій­ни, адже на кону — жит­тя сотень тисяч людей, які вто­ми­ли­ся від нескін­чен­но­го про­ти­сто­я­н­ня.

Час закінчувати: що стоїть на заваді справжньому миру

На запи­та­н­ня про те, чи зда­тна укра­їн­ська вла­да змі­ни­ти під­хід, Дікін­сон від­по­вів стри­ма­но, але дав зро­зу­мі­ти: публі­чні заяви про готов­ність до пере­го­во­рів дисо­ну­ють із від­су­тні­стю кон­кре­тних про­по­зи­цій, які б вра­хо­ву­ва­ли реаль­ний стан справ.

«Гово­ри­ти, що ми гото­ві до пере­мо­вин без жодних попе­ре­дніх умов, — це добре. Але далі має бути реаль­ний план, а не про­сто запро­ше­н­ня зустрі­ти­ся. Якщо мета — справ­ді при­пи­ни­ти вій­ну, потрі­бні не листи та медій­ні акції, а важ­ка, непо­пу­ляр­на робо­та над пошу­ком ком­про­мі­сів. І саме цьо­го бра­кує».

Жур­на­ліст також звер­нув ува­гу, що постій­не декла­ру­ва­н­ня «без­ком­про­мі­сної бороть­би до пере­мо­ги» без види­мих дипло­ма­ти­чних зусиль під­ва­жує дові­ру до вла­ди серед тих, хто най­біль­ше стра­ждає від вій­ни — про­стих укра­їн­ців.

Чому це важливо саме зараз

У 2026 році, коли світ вто­мив­ся від затя­жно­го кон­флі­кту, а в Спо­лу­че­них Шта­тах адмі­ні­стра­ція пре­зи­ден­та Трам­па деда­лі актив­ні­ше сигна­лі­зує про необ­хі­дність роз­ряд­ки, укра­їн­ське керів­ни­цтво опи­ни­ло­ся перед вибо­ром: про­дов­жу­ва­ти гра­ти в інфор­ма­цій­ні ігри чи наре­шті запро­по­ну­ва­ти суспіль­ству реа­лі­сти­чний план завер­ше­н­ня вій­ни. Сло­ва Піте­ра Дікін­со­на — не вирок, а запро­ше­н­ня до чесної роз­мо­ви, яку вла­да, схо­же, від­кла­дає.

Пов­на вер­сія онлайн-спіл­ку­ва­н­ня – на відео.