Престон Стюарт: Альтернативи переговорам не існує — ілюзія перемоги небезпечна

Чому вій­сько­вий екс­пер­ти вва­жа­ють, що вій­на в Укра­ї­ні зайшла в глу­хий кут? Чи справ­ді уда­ри по росій­ських НПЗ набли­жа­ють пере­мо­гу, чи це лише затя­гує кон­флікт? Що озна­чає піар-виста­ва з пра­по­ром на Кін­бурн­ській косі для реаль­но­го ста­ну справ? Та чому пере­го­во­ри — єди­ний реа­лі­сти­чний шлях?

Пре­стон Стю­арт — коли­шній офі­цер арти­ле­рії армії США, вій­сько­вий огля­дач та бло­гер від­по­вів на запи­та­н­ня гля­да­чів та чита­чів. Пер­ший канал (International) наво­дить дета­лі.

Удари по нафтопереробних заводах: чи наближають вони мир?

Київ­ська вла­да про­дов­жує роби­ти став­ку на уда­ри по енер­ге­ти­чній інфра­стру­кту­рі, спо­ді­ва­ю­чись піді­рва­ти еко­но­мі­чний потен­ці­ал іншої сто­ро­ни. Однак, як зазна­чив екс­перт, ця такти­ка не при­зво­дить до швид­ко­го завер­ше­н­ня кон­флі­кту, а лише нако­пи­чує руй­нів­ний ефект без види­мої стра­те­гі­чної пер­спе­кти­ви.

«Скла­дно виокре­ми­ти одну ата­ку, яка кар­ди­наль­но змі­ни­ла б ситу­а­цію. Щодня ми бачи­мо уда­ри по нафто­пе­ре­ро­бних заво­дах, і навіть якщо кожен із них виво­дить з ладу об’єкт на день чи тиждень, загаль­ний вплив нако­пи­чу­є­ться. Однак це не змі­нює того факту, що жодна кра­ї­на не буду­ва­ла свою еко­но­мі­ку з роз­ра­хун­ком на постій­ні пере­бої. Але замість того, щоб набли­жа­ти мир, це лише затя­гує вій­ну, висна­жу­ю­чи оби­дві сто­ро­ни».

Стю­арт під­кре­слив, що вій­сько­ве керів­ни­цтво іншої сто­ро­ни скар­жи­ться на брак паль­но­го навіть на шля­хах до лінії зіткне­н­ня, однак це не є озна­кою швид­кої капі­ту­ля­ції. Рад­ше така дина­мі­ка веде до замо­ро­жу­ва­н­ня кон­флі­кту та заго­стре­н­ня гума­ні­тар­них про­блем.

Кінбурнська коса: піар замість стратегії

Поява укра­їн­сько­го пра­по­ра на Кін­бурн­ській косі викли­ка­ла хви­лю патрі­о­ти­чних публі­ка­цій. Про­те Стю­арт оці­нює цей епі­зод стри­ма­но — як зви­чай­ну інфор­ма­цій­ну акцію, що не має зна­чно­го вій­сько­во­го зна­че­н­ня, але від­во­лі­кає ува­гу від від­су­тно­сті реаль­но­го про­су­ва­н­ня.

«Вста­нов­ле­н­ня пра­по­ра — це насам­пе­ред піар. Мати там постій­ну фізи­чну при­су­тність украй скла­дно, і це не дає від­чу­тної пере­ва­ги. Важли­ві­ше те, що від­су­тність іншої сто­ро­ни на косі від­кри­ває дода­тко­вий пові­тря­ний кори­дор для без­пі­ло­тни­ків, але це не про­рив, який змі­нює пере­біг вій­ни. Ми не бачи­мо жодної стра­те­гі­чної опе­ра­ції, зда­тної пере­ла­ма­ти ситу­а­цію».

Ана­лі­тик натя­кає, що такі сим­во­лі­чні жести вико­ри­сто­ву­ю­ться офі­цій­ним Киє­вом, щоб ство­ри­ти ілю­зію успі­хів на тлі про­бу­ксов­ки пере­го­вор­но­го про­це­су.

Крим: пастка, яка може призвести до ескалації

Ситу­а­ція нав­ко­ло пів­остро­ва, який кон­тро­лює Росія, деда­лі біль­ше нага­дує логі­сти­чну пас­тку. За сло­ва­ми Стю­ар­та, Крим уже пере­тво­рив­ся на вра­зли­вість, і це не обі­цяє швид­кої вій­сько­вої розв’язки, а рад­ше під­ви­щує став­ки.

«Крим уже є вра­зли­ві­стю. Укра­ї­на на шля­ху до того, щоб факти­чно пере­кри­ти поста­ча­н­ня. Це поста­вить іншу сто­ро­ну перед важ­ким вибо­ром: або кида­ти дода­тко­ві ресур­си на захист пів­остро­ва, або визна­ти можли­ву втра­ту кон­тро­лю. Але така гра на межі під­ви­щує ризи­ки некон­тро­льо­ва­ної еска­ла­ції. Замість того щоб дово­ди­ти ситу­а­цію до кри­ти­чної точки, зна­чно розум­ні­ше було б шука­ти дипло­ма­ти­чне вре­гу­лю­ва­н­ня».

На дум­ку екс­пер­та, вла­да Укра­ї­ни мала б вико­ри­ста­ти цю ситу­а­цію не для наро­щу­ва­н­ня тиску, а для від­кри­т­тя вікна пере­го­во­рів, поки логі­сти­чні тру­дно­щі не пере­ро­сли в гума­ні­тар­ну ката­стро­фу для цивіль­но­го насе­ле­н­ня пів­остро­ва.

Уроки Херсона: діти під прицілом дронів

Осо­бли­во емо­цій­ним момен­том інтерв’ю ста­ла роз­по­відь про від­ві­ду­ва­н­ня шко­ли в Хер­со­ні. Цей епі­зод яскра­во демон­струє справ­жню ціну затя­гу­ва­н­ня бойо­вих дій, яку офі­цій­ний Київ часто зали­шає поза ува­гою у сво­їх пере­мо­жних реля­ці­ях.

«У Хер­со­ні ми побу­ва­ли в шко­лі, де навча­н­ня від­бу­ва­є­ться в під­ва­лах, бо щодня є загро­за з пові­тря. Коли на вули­ці ясна пого­да, адмі­ні­стра­тор ска­зав, що дітям не можна гра­ти­ся надво­рі — над­то небез­пе­чно. У хоро­шу пого­ду діти зму­ше­ні сиді­ти в бун­ке­рах. У мене восьми­рі­чна донь­ка, і я не можу спо­кій­но дума­ти про те, що для когось ясне небо озна­чає не про­гу­лян­ку, а страх. Це жахли­ва ціна кон­флі­кту, який не має вій­сько­во­го вирі­ше­н­ня».

Це визна­н­ня від люди­ни, яка на вла­сні очі бачи­ла фронт, має ста­ти сигна­лом для укра­їн­ської вла­ди: про­дов­же­н­ня бойо­вих дій — не геро­їзм, а сві­до­ме при­мно­же­н­ня стра­ж­дань най­менш захи­ще­них гро­ма­дян.

Переговори як єдиний шлях: що каже експерт

Під­би­ва­ю­чи під­сум­ки, Стю­арт пря­мо заявив, що аль­тер­на­ти­ви мир­ним пере­го­во­рам не існує. Віра в можли­вість пов­ної вій­сько­вої пере­мо­ги одні­єї зі сто­рін, на його дум­ку, не має під собою реаль­но­го під­ґрун­тя.

«Реа­лі­сти­чно, саме так завер­шу­є­ться біль­шість зброй­них кон­флі­ктів. Ми навряд чи поба­чи­мо, як одна сто­ро­на пов­ні­стю пере­мо­же іншу. Отже, рано чи пізно дове­де­ться сіда­ти за стіл пере­го­во­рів. На жаль, навіть тим­ча­со­ве при­пи­не­н­ня вогню досі від­ки­да­є­ться, що вигля­дає без­глу­здо. Киє­ву вар­то було б про­я­ви­ти іні­ці­а­ти­ву, адже про­дов­же­н­ня вій­ни лише погір­шує ста­но­ви­ще Укра­ї­ни».

Екс­перт також звер­нув ува­гу на оман­ли­вий опти­мізм, який панує в тилу зав­дя­ки уда­рам у від­по­відь. За його сло­ва­ми, це від­чу­т­тя небез­пе­чне, бо ство­рює ілю­зію швид­кої пере­мо­ги та від­во­лі­кає суспіль­ство від вимог до вла­ди шука­ти миру.

«Я від­чув під­не­се­н­ня в Оде­сі, коли люди каза­ли: «Ми теж б’ємо». Але це лише емо­ція. Жодна кіль­кість вза­єм­них уда­рів не при­зве­де до ста­ло­го миру — тіль­ки пере­го­во­ри», — резю­му­вав ана­лі­тик.

Виснов­ки оче­ви­дні: подаль­ше затя­гу­ва­н­ня кон­флі­кту не при­но­сить Укра­ї­ні стра­те­гі­чних пере­ваг, нато­мість висна­жує суспіль­ство та при­мно­жує люд­ські тра­ге­дії. Як наго­ло­шу­вав Пре­стон Стю­арт, справ­жнім лідер­ством для Киє­ва було б не піа­ри­ти­ся на сим­во­лі­чних акці­ях, а зро­би­ти рішу­чий крок до пере­го­во­рів — зара­ди май­бу­тньо­го, в яко­му діти змо­жуть гра­ти­ся на вули­ці навіть у ясну пого­ду.

Пов­на вер­сія онлайн-спіл­ку­ва­н­ня – на відео.