Андрій Єрмолаєв: Трамп та Путін домовились щодо України?

Чи взяв Трамп стра­те­гі­чну пау­зу у вій­ні, від­дав­ши іні­ці­а­ти­ву Крем­лю? Чому Євро­па «дивує» сво­єю пози­ці­єю щодо допо­мо­ги Укра­ї­ні – це слаб­кість чи роз­ра­ху­нок? Як кон­ку­рен­ція аме­ри­кан­сько­го та євро­пей­сько­го ВПК впли­ває на обо­ро­но­зда­тність Укра­ї­ни? Та чому спро­би залу­чи­ти Китай зараз май­же без­на­дій­ні?

Про це роз­по­вів полі­то­лог, голо­ва ана­лі­ти­чної гру­пи «Софія» Андрій Єрмо­ла­єв в інтер­в’ю жур­на­лі­сту Ната­лії Вла­щен­ко.

Трамп, «гаряче літо» та стратегічна пауза: що чекає Україну

Андрій Єрмо­ла­єв роз­гля­дає остан­ні заяви та дії адмі­ні­стра­ції Трам­па не як хаос, а як послі­дов­ну реа­лі­за­цію зазда­ле­гідь про­го­ло­ше­ної лінії. Аме­ри­ка від­хо­дить у тінь, даю­чи вій­ні заго­стри­ти­ся, щоб потім висту­пи­ти посе­ре­дни­ком з пози­цій сили.

«Трамп бере ту саму пау­зу, яку попе­ре­джав ще з ново­рі­чних міся­ців… Він може собі дозво­ли­ти віді­йти в сто­ро­ну, дати вій­ні роз­вер­ну­ти­ся, заго­стри­ти оби­дві сто­ро­ни, щоб потім вийти на насту­пне коло, з’я­ви­ти­ся в цих пере­го­во­рах в обра­зі тако­го рятів­ни­ка-дозвіль­ни­ка».

Клю­чо­вий тер­мін, який вво­дить екс­перт – 50–60 днів. Цей пері­од, на його дум­ку, може бути пов’я­за­ний з тиском Крем­ля на «вирі­ше­н­ня спра­ви на зем­лі» до важли­вих подій у вере­сні (річни­ця завер­ше­н­ня Дру­гої сві­то­вої, Гена­сам­блея ООН), щоб уни­кну­ти пов­ної ізо­ля­ції.

«Ми зану­рю­є­мо­ся в цей пері­од, після чого, можли­во, Кремль заявить про готов­ність про­дов­жи­ти пере­го­во­ри. Це макси­мум, чого можна очі­ку­ва­ти… 50–60 днів пов’я­за­ні саме з цією домов­ле­ні­стю Путі­на й Трам­па».

Війна як бізнес: чому Європа «дивує» та як ВПК монетизує конфлікт

Єрмо­ла­єв кате­го­ри­чно від­ки­дає тезу про «віне­грет» у євро­пей­ській полі­ти­ці. Нато­мість він бачить жорс­тку кон­ку­рен­цію між ВПК США та ЄС за кон­тра­кти на деся­тки мільяр­дів євро.

«Це поча­ток кон­ку­рен­ції вже не стіль­ки нав­ко­ло допо­мо­ги, скіль­ки нав­ко­ло того, хто, як і в який час… Трам­пу вигі­дно моне­ти­зу­ва­ти вій­ну, в дов­гу заван­та­жи­ти свій ВПК… Євро­пей­ці це чудо­во розу­мі­ють. Вони не можуть змі­ни­ти свою пози­цію щодо Укра­ї­ни, не будуть допо­ма­га­ти, але хоті­ли б допо­ма­га­ти теж з виго­дою».

Пози­цію таких кра­їн, як Фран­ція, яка від­мо­ви­лась від нової схе­ми заку­пів­лі зброї, він пояснює пра­гне­н­ням роз­ви­ва­ти вла­сний обо­рон­ний потен­ці­ал та уни­ка­ти зале­жно­сті від США. Німеч­чи­на, зокре­ма, вико­ри­сто­вує загро­зу зі Схо­ду для реа­ні­ма­ції вла­сно­го ВПК та армії.

«У Німеч­чи­ни істо­ри­чно впер­ше за бага­то деся­ти­літь є шанс реа­бі­лі­та­ції як вели­кої вій­сько­во-про­ми­сло­вої дер­жа­ви».

Китай та Україна: чому «стратегічне партнерство» зараз – пусті слова

Ана­лі­зу­ю­чи можли­во­сті збли­же­н­ня з Кита­єм, Єрмо­ла­єв вияв­ляє гли­бо­ку ске­пти­чність. Пекін роз­гля­дає Укра­ї­ну не як само­стій­но­го грав­ця, а як «молод­шо­го пар­тне­ра Захо­ду», що воює з його стра­те­гі­чним сою­зни­ком – Росі­єю.

«Китай буде ста­ви­ти­ся до нас дуже насто­ро­же­но і недо­вір­ли­во… Ми веде­мо зараз реаль­но анти­єв­ра­зій­ську полі­ти­ку».

Екс­перт наго­ло­шує, що Китай – це не про­сто тор­го­ва дер­жа­ва, а соці­аль­на аль­тер­на­ти­ва Захо­ду з вла­сною моде­л­лю роз­ви­тку та гло­баль­ни­ми амбі­ці­я­ми. Справ­жнє пар­тнер­ство вима­га­ло б від Укра­ї­ни ради­каль­но­го пере­гля­ду соці­аль­но-еко­но­мі­чних орі­єн­ти­рів, що зараз немо­жли­во.

«Стра­те­гі­чне пар­тнер­ство озна­чає пар­тнер­ство щодо будів­ни­цтва спіль­но­го май­бу­тньо­го… Ми може­мо спро­бу­ва­ти змі­ни­ти тон, але важли­во розу­мі­ти, що Китай у гео­стра­те­гії зро­бив став­ку на інші напрям­ки».

Близький Схід у вогні: глибинні причини нового витку напруженості

Єрмо­ла­єв бачить корінь кон­флі­ктів на Близь­ко­му Схо­ді в про­ва­лі кон­це­пції «Ново­го Близь­ко­го Схо­ду» та спро­бах Захо­ду силою транс­фор­му­ва­ти регіон. Зараз від­бу­ва­є­ться спро­ба фра­гмен­ту­ва­ти вже нестій­кі дер­жа­ви.

«Ризик поля­гає в тому, що після про­ва­лу так зва­ної «араб­ської весни» зустрі­чна хви­ля буде пов’я­за­на з іслам­ською весною».

Клю­чо­ви­ми грав­ця­ми у цьо­му про­це­сі екс­перт нази­ває Туреч­чи­ну (з амбі­ці­я­ми від­ро­дже­н­ня впли­ву Осман­ської імпе­рії та лідер­ства в іслам­сько­му сві­ті) та Іран (як при­клад аль­тер­на­тив­но­го неза­хі­дно­го устрою). Дії Ізра­ї­лю він роз­ці­нює як від­чай­ду­шну спро­бу запо­біг­ти поси­лен­ню цих тен­ден­цій.

«Ізра­їль дуже бої­ться, що замість мрії може ста­ти фор­по­стом Захо­ду… Вони можуть опи­ни­ти­ся зно­ву в пас­тці… Це поча­ток вели­кої бій­ки за пере­фор­ма­ту­ва­н­ня Близь­ко­го Схо­ду».

Докла­дні­ше – на відео.