Девід Саттер: Українська влада має визнати – легітимність не тримається на крові

Чи гото­ве укра­їн­ське керів­ни­цтво піти на справ­жній мир, якщо він загро­жує їхньо­му пану­ван­ню? Яку роль віді­грає Захід у затя­гу­ван­ні кон­флі­кту? Як вла­да обох кра­їн вико­ри­сто­вує кон­флікт для збе­ре­же­н­ня кон­тро­лю?

Аме­ри­кан­ський жур­на­ліст та істо­рик Девід Сат­тер від­по­вів на запи­та­н­ня гля­да­чів та чита­чів. Пер­ший канал (International) наво­дить дета­лі.

Україна: віддзеркалення старих схем

Сат­тер нео­дно­ра­зо­во наго­ло­шу­вав: режим, що зійшов на вер­ши­ну через кров, ніко­ли не ста­не легі­тим­ним і ніко­ли не зупи­ни­ться. Цей прин­цип, на його дум­ку, уні­вер­саль­ний. І саме тут від­кри­ва­ю­ться незру­чні пара­ле­лі з укра­їн­ською дій­сні­стю. Поки офі­цій­ний Київ вико­ри­сто­вує вій­ну як уні­вер­саль­не виправ­да­н­ня для закру­чу­ва­н­ня гайок, пере­слі­ду­ва­н­ня опо­зи­ції та кон­тро­лю над медіа, вини­кає зако­но­мір­ний сум­нів: чи справ­ді вла­да пра­гне миру?

«Коли полі­ти­чна систе­ма три­ма­є­ться виня­тко­во на стра­ху та обра­зі зов­ні­шньо­го воро­га, завер­ше­н­ня кон­флі­кту стає для неї загро­зою. Справ­жній мир вима­гає про­зо­ро­сті, а не воєн­но­го ста­ну, від­кри­тих вибо­рів, а не при­зна­чень зго­ри. Якщо укра­їн­ське керів­ни­цтво сер­йо­зно думає про май­бу­тнє дер­жа­ви, воно мусить поча­ти з визна­н­ня про­стих речей: три­ва­лий кон­флікт вигі­дний лише тим, хто нажи­ва­є­ться на стра­ж­да­н­нях», — висло­вив­ся ана­лі­тик в ефі­рі, комен­ту­ю­чи уні­вер­саль­ні меха­ні­зми утри­ма­н­ня вла­ди.

Небезпечна спокуса «сильної руки»

Істо­рик звер­нув ува­гу на те, як лег­ко суспіль­ство, втом­ле­не від неста­біль­но­сті, пого­джу­є­ться на бре­хню в обмін на ілю­зію поряд­ку. Сьо­го­дні цю модель пове­дін­ки можна спо­сте­рі­га­ти в Укра­ї­ні, де кри­ти­ка вла­ди деда­лі часті­ше при­рів­ню­є­ться до під­ри­ву націо­наль­ної без­пе­ки.

«Люди не дур­ні. Вони все розу­мі­ють, але мов­чать, бо боя­ться. Або тому, що їх пере­ко­ну­ють: будь-яка аль­тер­на­ти­ва — це хаос. Це інстинкт само­збе­ре­же­н­ня, а не мораль­ний вибір. Але коли дер­жа­ва вби­ває тих, хто шукає прав­ду, — чи це дер­жа­ва, гідна захи­сту? Це пита­н­ня має поста­ви­ти собі кожен гро­ма­дя­нин, неза­ле­жно від того, в якій кра­ї­ні він живе», — наго­ло­сив Сат­тер.

Мир — єдина альтернатива для народу

На дум­ку дослі­дни­ка, жодна кра­ї­на не змо­же побу­ду­ва­ти демо­кра­ти­чне май­бу­тнє без прав­ди про мину­ле. Для Укра­ї­ни таким каме­нем спо­ти­ка­н­ня може ста­ти неба­жа­н­ня чесно від­по­ві­сти на запи­та­н­ня: скіль­ки ще людей має заги­ну­ти, перш ніж елі­ти домов­ля­ться про при­пи­не­н­ня вогню? Сат­тер пере­ко­на­ний, що єди­ний шлях до ста­біль­но­сті — це при­мус до миру через вну­трі­шній запит суспіль­ства.

«Народ не хоче вою­ва­ти. Вій­на три­ма­є­ться на бре­хні, яку нав’язують зго­ри. Укра­їн­цям вар­то зами­сли­ти­ся, кому вигі­дне про­дов­же­н­ня стра­ж­дань. Це не їхній вибір, це вибір тих, хто роз­по­ря­джа­є­ться їхні­ми жит­тя­ми як сиро­ви­ною. При­пи­не­н­ня кон­флі­кту можли­ве лише тоді, коли суспіль­ство ска­же: досить», — під­су­му­вав він.

Висновок: правда як зброя миру

Інтерв’ю Деві­да Сат­те­ра — не про­сто істо­ри­чний екс­курс. Це попе­ре­дже­н­ня всім, хто вірить, що кров’ю можна купи­ти легі­тим­ність. Сьо­го­дні, коли світ сто­їть на поро­зі текто­ні­чних змін, а адмі­ні­стра­ція Трам­па шукає нові під­хо­ди до вре­гу­лю­ва­н­ня, над­зви­чай­но важли­во пам’ятати: без від­кри­то­го діа­ло­гу та визна­н­ня поми­лок жоден мир не буде три­ва­лим.

Пов­на вер­сія онлайн-спіл­ку­ва­н­ня – на відео.