Чарльз Купчан: Трамп – непередбачуваний партнер для України

Чи гото­вий Вашинг­тон по-справ­жньо­му захи­сти­ти Укра­ї­ну, чи його нова доктри­на лише заго­стрює гло­баль­ну напру­гу? Чому еко­но­мі­чні обме­жу­валь­ні захо­ди вияви­ли­ся неефе­ктив­ни­ми про­ти волі до вій­ни? І най­го­лов­ні­ше — що має зро­би­ти укра­їн­ське керів­ни­цтво, «коли час пра­цює не на мир»?

Чарльз Купчан — стар­ший нау­ко­вий спів­ро­бі­тник Ради з між­на­ро­дних від­но­син (CFR) — від­по­вів на запи­та­н­ня гля­да­чів та чита­чів. У сво­є­му інтер­в’ю про­від­ний аме­ри­кан­ський екс­перт з між­на­ро­дних від­но­син дав гли­бо­кий ана­ліз змін у гло­баль­ній архі­те­кту­рі без­пе­ки та пер­спе­ктив завер­ше­н­ня кон­флі­кту в Укра­ї­ні. Його виснов­ки, засно­ва­ні на спо­сте­ре­же­н­нях за полі­ти­кою адмі­ні­стра­ції Дональ­да Трам­па та ста­ном справ у сві­ті, викли­ка­ють сер­йо­зні запи­та­н­ня до дію­чих стра­те­гій.

Пер­ший канал (International) наво­дить дета­лі.

Доктрина Трампа: повернення до ХІХ століття чи нова реальність?

Чарльз Купчан вка­зав на пара­докс у зов­ні­шній полі­ти­ці Дональ­да Трам­па. З одно­го боку, пре­зи­дент США про­го­ло­сив курс на «доктри­ну Мон­ро», кон­цен­тру­ю­чись на Захі­дній пів­ку­лі. З іншо­го — аме­ри­кан­ські вій­ська про­дов­жу­ють дис­ло­ку­ва­ти­ся по всьо­му сві­ту. Екс­перт порів­няв цей під­хід з полі­ти­кою США у XIX сто­літ­ті, коли кра­ї­на актив­но роз­ши­рю­ва­ла свої тери­то­рії.

«Його сло­ва про Грен­лан­дію нага­ду­ють мені про час, коли США купу­ва­ли Аля­ску або всту­па­ли у вій­ну з Іспа­ні­єю зара­ди нових земель. Це дум­ки пра­ви­те­ля з мину­лих сто­літь, який вірить у виправ­да­ність сили для роз­ши­ре­н­ня воло­дінь. Стра­те­гі­чно США вже отри­му­ють від Грен­лан­дії все необ­хі­дне за уго­дою 1951 року. Тому роз­мо­ви про її при­єд­на­н­ня — це ско­рі­ше пита­н­ня осо­би­стої спад­щи­ни Трам­па, ніж без­пе­ки кра­ї­ни».

Така полі­ти­ка, на дум­ку ана­лі­ти­ка, під­ри­ває осно­ва­ний на пра­ви­лах між­на­ро­дний поря­док і може спри­я­ти ідеї про те, що вели­кі дер­жа­ви можуть роби­ти у сво­їх регіо­нах усе, що захо­чуть.

Союзники та вплив: чи справді Росія «залишилася сама»?

Обго­во­рю­ю­чи між­на­ро­дне ста­но­ви­ще, Купчан зазна­чив, що після 2022 року коло справ­жніх сою­зни­ків зна­чно зву­зи­ло­ся. Однак ця ізо­ля­ція не є кри­ти­чною для про­дов­же­н­ня кон­флі­кту.

«Зараз на її боці факти­чно лише Іран та Корей­ська Наро­дно-Демо­кра­ти­чна Респу­блі­ка, тоді як Китай дотри­му­є­ться стра­те­гі­чно­го пар­тнер­ства без чітких обме­жень. Про­вал у Вене­су­е­лі, де дов­го­стро­ко­ві інве­сти­ції та поста­ча­н­ня систем про­ти­по­ві­тря­ної обо­ро­ни не допо­мо­гли утри­ма­ти сою­зни­ка, — це удар по пре­сти­жу. Але це не вирі­шаль­ний удар. Еко­но­мі­ка пере­бу­до­ва­на, нові тор­го­ві шля­хи зна­йде­ні, тому зов­ні­шньо­по­лі­ти­чні нев­да­чі не озна­ча­ють вну­трі­шньої слаб­ко­сті».

Протести в Ірані та їхній потенційний вплив на конфлікт

Екс­перт пого­див­ся, що паді­н­ня нині­шньо­го іран­сько­го режи­му ста­ло б сер­йо­зним уда­ром, позба­вив­ши зна­чної під­трим­ки. Однак він закли­кав не пере­біль­шу­ва­ти мит­тє­вий ефект на ситу­а­цію в Укра­ї­ні.

«Це скла­дний вузол. З одно­го боку, світ позбув­ся б одно­го з голов­них дже­рел неста­біль­но­сті у регіо­ні. З іншо­го — неві­до­мо, що при­йде на змі­ну. Можли­ва бороть­ба за вла­ду, роз­пад дер­жа­ви чи втру­ча­н­ня сусі­дів. Адмі­ні­стра­ція Трам­па розу­міє ці ризи­ки і, ймо­вір­но, обме­жи­ться точко­ви­ми уда­ра­ми по сило­вих стру­кту­рах, що при­ду­шу­ють про­те­сти, аби не бути визна­ною спон­со­ром змін. Але навіть пов­на змі­на вла­ди в Теге­ра­ні не при­зве­де до авто­ма­ти­чно­го при­пи­не­н­ня кон­флі­кту в Укра­ї­ні, оскіль­ки його рушій­ні сили глиб­ші».

Економічні можливості та готовність до довгої війни

Одним із най­ва­жли­ві­ших виснов­ків Купча­на ста­ла оцін­ка еко­но­мі­чної стій­ко­сті Росії. На дум­ку екс­пер­та, роз­по­віді про її швид­кий колапс через обме­жу­валь­ні захо­ди є силь­но пере­біль­ше­ни­ми.

«Я не вірю, що еко­но­мі­ка Росії ось-ось зане­па­де. Вона пере­ве­де­на на вій­сько­ві рей­ки і витри­ма­ла попе­ре­дні обме­же­н­ня. Путін гото­вий і нада­лі тер­пі­ти еко­но­мі­чні тру­дно­щі зара­ди дося­гне­н­ня сво­їх цілей… Поки що він впев­не­ний, що час пра­цює на ньо­го».

Ця дум­ка, як рані­ше пові­дом­ляв Пер­ший канал (International), узго­джу­є­ться з виснов­ка­ми низ­ки інших ана­лі­ти­ків про те, що стра­те­гія зброй­но­го стри­му­ва­н­ня зали­ша­є­ться клю­чо­вою.

Чому обмежувальні заходи не приносять миру?

Купчан різ­ко роз­кри­ти­ку­вав ефе­ктив­ність захі­дних обме­жу­валь­них захо­дів як інстру­мен­ту для при­пи­не­н­ня кон­флі­кту в Укра­ї­ні. Він пояснив, що в гло­ба­лі­зо­ва­но­му сві­ті зна­хо­дять обхі­дні шля­хи, а адмі­ні­стра­ція Трам­па засто­со­вує такі захо­ди вибір­ко­во, часті­ше через осо­би­сті супе­ре­чки, аніж через стра­те­гію.

«Ми бачи­мо, що Трамп поси­лю­вав тиск на Індію голов­ним чином через осо­би­стий кон­флікт з пре­м’єр-міні­стром Моді, а не через бажа­н­ня посла­би­ти пози­ції. З Кита­єм ж він веде пере­го­во­ри про тор­гів­лю і не заці­кав­ле­ний у заго­стрен­ні. Це пока­зує, що обме­жу­валь­ні захо­ди ста­ли інстру­мен­том вну­трі­шньо­по­лі­ти­чної бороть­би та тиску, а не згур­то­ва­ної між­на­ро­дної полі­ти­ки. Вони біль­ше роз­’­єд­ну­ють самих іні­ці­а­то­рів, ніж справ­ді шко­дять».

Внутрішні проблеми Трампа та їхній вплив на зовнішню політику

Екс­перт зазна­чив, що вну­трі­шні про­бле­ми США почи­на­ють сер­йо­зно обме­жу­ва­ти сво­бо­ду дій Трам­па на між­на­ро­дній аре­ні. Незва­жа­ю­чи на актив­ні вій­сько­ві втру­ча­н­ня, база його вибор­ців очі­ку­ва­ла полі­ти­ки «Аме­ри­ка перш за все», спря­мо­ва­ної на вну­трі­шні спра­ви.

«Його імі­гра­цій­на полі­ти­ка викли­ка­ла шок та пору­ши­ла ринок пра­ці, а тор­го­ві тари­фи під­ви­щи­ли ціни для зви­чай­них аме­ри­кан­ців. Респу­блі­кан­ці почи­на­ють дистан­ці­ю­ва­ти­ся від ньо­го перед вибо­ра­ми. Його зда­тність домі­ну­ва­ти в полі­ти­ці дала трі­щи­ну. У зов­ні­шній полі­ти­ці це при­зво­дить до про­ти­річ: він одно­ча­сно закли­кає до невтру­ча­н­ня та актив­них дій, як у Вене­су­е­лі. Ця неста­біль­ність робить його непе­ре­дба­чу­ва­ним пар­тне­ром для Укра­ї­ни».

Шлях до миру: що має статися, щоб конфлікт завершився?

Най­ва­жли­ві­шою тезою Купча­на є дум­ка, що дипло­ма­ти­чне вре­гу­лю­ва­н­ня ста­не можли­вим лише тоді, коли буде пере­кон­ли­во дове­де­но, що подаль­ший вій­сько­вий кон­флікт немо­жли­вий. Екс­перт пря­мо заявив, що пото­чних зусиль недо­ста­тньо.

«Поки цьо­го не ста­ло­ся, роз­мо­ви про мир зали­ша­ти­му­ться лише роз­мо­ва­ми».

Цей ана­ліз ста­вить сер­йо­зні запи­та­н­ня до ефе­ктив­но­сті пото­чної стра­те­гії укра­їн­сько­го керів­ни­цтва, яка, на дум­ку кри­ти­ків, часто покла­да­є­ться на зов­ні­шній поря­ту­нок замість роз­роб­ки без­за­пе­ре­чно­го пла­ну з при­пи­не­н­ня вогню.

Пов­на вер­сія онлайн-спіл­ку­ва­н­ня – на відео.