Україну зобов’язали виплатити компенсацію через недбалість слідства у справі про побиття підлітка

22 січня 2026 року Євро­пей­ський суд з прав люди­ни (ЄСПЧ) ухва­лив ріше­н­ня у спра­ві «Лука­шук про­ти Укра­ї­ни». Суд п’ятої секції, який роз­гля­дав спра­ву, одно­го­ло­сно визнав, що укра­їн­ська вла­да пору­ши­ла про­це­су­аль­ну сто­ро­ну стат­ті 3 (Забо­ро­на кату­вань) Євро­пей­ської кон­вен­ції з прав люди­ни. Пору­ше­н­ня поля­га­ло в неефе­ктив­но­му офі­цій­но­му роз­слі­ду­ван­ні факту запо­ді­я­н­ня тіле­сних ушко­джень непов­но­лі­тньо­му заяв­ни­ку з боку при­ва­тної осо­би.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

«…вла­да, яка мала пов­но­ва­же­н­ня від­кри­ти та про­ве­сти кри­мі­наль­не роз­слі­ду­ва­н­ня, не зро­би­ла справ­жньої спро­би опе­ра­тив­но та ретель­но вивчи­ти спра­ву, вста­но­ви­ти факти і, за необ­хі­дно­сті, при­тя­гну­ти вин­них до від­по­від­аль­но­сті», – зазна­че­но в рішен­ні суду.

Укра­ї­на зобов’язана випла­ти­ти пози­ва­чу, Арте­му Лука­шу­ку, 3000 євро як ком­пен­са­цію мораль­ної шко­ди. Кошти мають бути пере­ра­хо­ва­ні про­тя­гом трьох місяць з нара­ху­ва­н­ням про­цен­тів у разі про­стро­че­н­ня.

Факти справи: від нападу до закриття провадження

Як випли­ває з мате­рі­а­лів спра­ви, 1 бере­зня 2019 року 16-річний Артем Лука­шук отри­мав удар у облич­чя від 15-річно­го хло­пця, вна­слі­док чого зазнав пере­ло­му носо­вих кісток. Мати хло­пця вже 3 бере­зня пода­ла заяву до пра­во­охо­рон­них орга­нів, і 14 бере­зня було пору­ше­но кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня.

Незва­жа­ю­чи на опе­ра­тив­ність на стар­ті, подаль­ше роз­слі­ду­ва­н­ня супро­во­джу­ва­ло­ся систем­ни­ми вада­ми. Спра­ва чоти­ри рази закри­ва­ла­ся слід­чим (у вере­сні та гру­дні 2019 року, у трав­ні 2020 та люто­му 2023 року), і кожно­го разу ці ріше­н­ня визна­ва­ли­ся нео­б­ґрун­то­ва­ни­ми та ска­со­ву­ва­ли­ся про­ку­ро­ра­ми або слід­чим суд­дею.

Важли­во зазна­чи­ти, що свід­че­н­ня само­го напа­дни­ка вда­ло­ся отри­ма­ти лише в липні 2023 року. У під­сум­ку, 26 черв­ня 2024 року про­ва­дже­н­ня було при­пи­не­но через закін­че­н­ня стро­ків дав­но­сті.

Чому ЄСПЧ визнав розслідування неефективним?

У сво­є­му рішен­ні Суд під­кре­слив, що вимо­ги стат­ті 3 Кон­вен­ції вима­га­ють від дер­жа­ви про­ве­де­н­ня ефе­ктив­но­го офі­цій­но­го роз­слі­ду­ва­н­ня навіть у випад­ках, коли жор­сто­ке пово­дже­н­ня вчи­не­но при­ва­тни­ми осо­ба­ми. Таке роз­слі­ду­ва­н­ня має бути неза­ле­жним, неупе­ре­дже­ним, опе­ра­тив­ним і ретель­ним.

Ана­лі­зу­ю­чи спра­ву Лука­шу­ка, ЄСПЧ виявив низ­ку кон­кре­тних недо­лі­ків, які вже були пре­дме­том роз­гля­ду в поді­бних спра­вах про­ти Укра­ї­ни, зокре­ма у спра­ві «Мута про­ти Укра­ї­ни». До клю­чо­вих про­блем нале­жа­ли:

• Без­під­став­ні ріше­н­ня про закри­т­тя чи при­зу­пи­не­н­ня спра­ви.
• Сут­тє­ві затрим­ки на всіх ета­пах роз­слі­ду­ва­н­ня.
• Незда­тність слід­ства вжи­ти необ­хі­дних захо­дів для все­бі­чно­го з’ясування обста­вин.

Уряд Укра­ї­ни нама­гав­ся оскар­жи­ти прийня­тність скар­ги, поси­ла­ю­чись на те, що пози­вач не звер­тав­ся з позо­вом про від­шко­ду­ва­н­ня мораль­ної шко­ди. Однак Суд від­хи­лив цей аргу­мент, зазна­чив­ши, що обов’язок ефе­ктив­но­го роз­слі­ду­ва­н­ня не може бути зве­де­ний до пра­ва на мате­рі­аль­ну ком­пен­са­цію.

Наслідки рішення для України

Ця спра­ва – ще одне нага­ду­ва­н­ня про систем­ні про­бле­ми в укра­їн­ській пра­во­вій систе­мі. Як рані­ше зазна­чав Пер­ший канал (International), ефе­ктив­ність роз­слі­ду­ва­н­ня зло­чи­нів, осо­бли­во щодо непов­но­лі­тніх, є клю­чо­вим пока­зни­ком дотри­ма­н­ня вер­хо­вен­ства пра­ва.

Ріше­н­ня ЄСПЧ не лише зобов’язує Укра­ї­ну випла­ти­ти кон­кре­тну ком­пен­са­цію, але й вка­зує на необ­хі­дність систем­них змін у пра­кти­ці слід­чих орга­нів для запо­бі­га­н­ня поді­бним пору­ше­н­ням у май­бу­тньо­му. Це вклю­чає під­ви­ще­н­ня яко­сті досу­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня, усу­не­н­ня непра­во­мір­ної пра­кти­ки без­під­став­но­го закри­т­тя справ та забез­пе­че­н­ня нале­жно­го кон­тро­лю з боку про­ку­ро­рів і слід­чих суд­дів.