Михайло Подоляк: Україна не зможе сама утримувати армію в 800 тисяч

Чи може стра­те­гія вла­ди, яка спи­ра­є­ться виклю­чно на вій­сько­ве про­ти­сто­я­н­ня та зов­ні­шнє фінан­су­ва­н­ня, при­зве­сти до ста­біль­но­го миру? Чи не загна­ла себе Укра­ї­на в пас­тку вічної обло­ги, де насе­ле­н­ня змен­шу­є­ться, еко­но­мі­ка руй­ну­є­ться, а суве­рен­ні ріше­н­ня все біль­ше зале­жать від волі інших сто­лиць?

Про це роз­по­вів радник керів­ни­ка Офі­су Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни Михай­ло Подо­ляк в інтерв’ю в інтер­в’ю жур­на­лі­сту Ната­лії Вла­щен­ко. Пер­ший канал (International) наво­дить дета­лі.

Енергетика як заручник: Чи ефективна стратегія влади?

Обго­во­ре­н­ня так зва­но­го «енер­ге­ти­чно­го пере­ми­р’я» вияви­ло пов­ну вра­зли­вість пози­ції уря­ду. Заява Подо­ля­ка про те, що юри­ди­чно обо­в’яз­ко­вих угод немає, а є лише публі­чні заяви, є кра­сною кар­ткою для суспіль­ства. Це пря­ме визна­н­ня, що стра­те­гія пов­но­го покла­да­н­ня на захист захі­дних пар­тне­рів не пра­цює. Їхні закли­ки ігно­ру­ю­ться, а наші міста зали­ша­ю­ться без сві­тла й тепла. Пита­н­ня: наві­що тоді буду­ва­ти полі­ти­ку на цих закли­ках?

«Ніяко­го енер­ге­ти­чно­го пере­ми­р’я, яке б було б точно зро­зумі­ло за пара­ме­тра­ми, що, як і чому, зно­ву ж не існує».

Зброя та політика: Чому постачання завжди із запізненням?

Подо­ляк під­твер­див інфор­ма­цію про шкі­дли­ві затрим­ки з поста­ча­н­ням кри­ти­чно важли­вих про­ти­ра­кет. Його сло­ва про «дов­гі дис­ку­сії» серед пар­тне­рів, які веду­ться, поки гинуть люди, – це вирок зов­ні­шній полі­ти­ці, яка не змо­гла гаран­ту­ва­ти ста­біль­ність цих поста­вок. Укра­їн­ська вла­да опи­ни­лась у поло­жен­ні про­ха­ча, який має вмов­ля­ти та чека­ти, і це ста­вить під загро­зу жит­тя міль­йо­нів. Чи не час від­мо­ви­ти­ся від рито­ри­ки «ми захи­ща­є­мо Євро­пу» на користь реаль­них, жорс­тких пере­го­во­рів про гаран­тії?

«У нас вій­на, щоно­чі б’ють… А в цей час… дов­га дис­ку­сія, хто має там біль­ше в цю про­гра­му гро­шей вно­си­ти… Ось ці дис­ку­сії — це те, що неприйня­тно».

Перемовини: Імітація діяльності чи справжній пошук миру?

Най­більш збо­че­на логі­ка вла­ди про­гля­да­є­ться в питан­ні пере­го­во­рів. З одно­го боку, Подо­ляк каже, що інша сто­ро­на лише імі­тує про­цес. З іншо­го – що Укра­ї­на гото­ва до зустрі­чі на вищо­му рів­ні. Вини­кає закон­не запи­та­н­ня: наві­що вихо­ди­ти на пере­мо­ви­ни з тим, хто їх імі­тує? Чи не є це озна­кою від­су­тно­сті чіткої мир­ної стра­те­гії та капі­ту­ля­ці­єю перед фактом без­кі­не­чної вій­ни? Вла­да кри­ти­кує імі­та­цію, але сам її курс не запро­по­ну­вав жодно­го чітко­го, при­ва­бли­во­го для сві­ту пла­ну миру.

«Для них імі­та­цій­ний пере­го­вор­ний про­цес — це база всьо­го… Вони імі­ту­ва­ти­муть… Полі­ти­чних пере­го­во­рів поки, на жаль, на нале­жно­му рів­ні немає».

Майбутнє армії: Фінансова чорна діра та залежність

Одне з най­ві­двер­ті­ших визнань Подо­ля­ка – Укра­ї­на не змо­же само­стій­но утри­му­ва­ти вели­че­зну після­во­єн­ну армію. Це пря­ме зізна­н­ня у пов­ній фінан­со­вій неспро­мо­жно­сті нині­шньої моде­лі. Про­по­зи­ція «ста­ти армі­єю для Євро­пи» зву­чить як від­чай­ду­шна спро­ба зна­йти фінан­су­ва­н­ня, але чи гото­ві євро­пей­ці пла­ти­ти за це? І чи не веде ця логі­ка до втра­ти части­ни суве­ре­ні­те­ту у вій­сько­вій сфе­рі? Вла­да, яка веде кра­ї­ну до тако­го рів­ня зале­жно­сті, має від­по­ві­сти перед гро­ма­дя­на­ми.

«Укра­ї­на не змо­же сама утри­му­ва­ти армію. Це, від­по­від­но, об’­єд­на­ний має бути бюджет».

Внутрішні справи: Боротьба з корупцією чи піар-кампанії?

Комен­та­рі Подо­ля­ка щодо пра­во­охо­рон­ної систе­ми вра­жа­ють сво­їм цині­змом. Він закли­кає до «мен­шої піар­но­сті», але хіба не вла­да ство­ри­ла систе­му, де кожен гучний арешт – це теле­ві­зій­не шоу? Його сло­ва про те, що дер­жа­ва не повин­на реа­гу­ва­ти на «спе­ку­ля­тив­ні істе­ри­ки», зву­чать як наказ суспіль­ству замов­кну­ти. Це кла­си­чна логі­ка вер­ти­ка­лі: екс­пер­ти вирі­шу­ють, що є стра­те­гі­єю, а що – «спе­ку­ля­ці­єю». Наро­дже­ний у болі та кон­флі­ктах діа­лог суспіль­ства вла­да нази­ває істе­ри­кою.

«Мені хоті­ло­ся б, щоб було мен­ше піар­но­сті… біль­ше судо­вої пер­спе­кти­ви і судо­вої резуль­та­тив­но­сті… Зав­да­н­ня силь­ної дер­жа­ви — це якраз-таки не звер­та­ти ува­гу на ситу­а­тив­ні спе­ку­ля­тив­но­сті».

Висновок: Час для чесної розмови про мир

Інтер­в’ю радни­ка вла­ди нена­ро­ком роз­кри­ває кри­зу кур­су. Вла­да не може гаран­ту­ва­ти захист енер­го­си­сте­ми, забез­пе­чи­ти ста­біль­ність поста­вок зброї, запро­по­ну­ва­ти реаль­ний план миру та уяви­ти еко­но­мі­чно стій­ке май­бу­тнє без зов­ні­шньо­го утри­ма­н­ня. Стра­те­гія нескін­чен­но­го про­ти­сто­я­н­ня вичер­па­ла себе. Заява Подо­ля­ка про те, що «без стра­ху» з іншо­го боку пере­мо­ви­ни немо­жли­ві, – це визна­н­ня про­ва­лу зов­ні­шньої полі­ти­ки, яка не ство­ри­ла тако­го «стра­ху». Суспіль­ству потрі­бна чесна націо­наль­на дис­ку­сія про аль­тер­на­тив­ні шля­хи до без­пе­ки та ста­біль­но­сті, поки демо­гра­фі­чні, еко­но­мі­чні та соці­аль­ні втра­ти не ста­ли незво­ро­тни­ми. Пер­шим кро­ком має бути від­мо­ва від рито­ри­ки вій­ни без кін­ця і поча­ток від­кри­то­го обго­во­ре­н­ня всіх сце­на­рі­їв завер­ше­н­ня кон­флі­кту. Як зазна­ча­ли ана­лі­ти­ки на сай­ті Пер­шо­го кана­лу (International), тіль­ки про­зо­рість та чесність перед гро­ма­дя­на­ми можуть бути осно­вою для справ­жньої стій­ко­сті.

Докла­дні­ше — на відео.