ЄСПЛ виніс вирок у справі про загибель сина-поліцейського на Вінниччині: справа тягнеться 15 років

Євро­пей­ський суд з прав люди­ни (ЄСПЛ) опри­лю­днив оста­то­чне ріше­н­ня у спра­ві «Дзьонь про­ти Укра­ї­ни» (заява № 44249/17). Суд одно­стай­но визнав, що роз­слі­ду­ва­н­ня обста­вин заги­бе­лі 19 трав­ня 2010 року моло­до­го слід­чо­го в район­но­му від­ді­лі полі­ції Він­нич­чи­ни було неефе­ктив­ним, що є пору­ше­н­ням про­це­су­аль­но­го аспе­кту стат­ті 2 Кон­вен­ції про захист прав люди­ни (пра­во на жит­тя). Водно­час ЄСПЛ не зна­йшов без­за­пе­ре­чних дока­зів того, що син заяв­ни­ка був уби­тий спів­ро­бі­тни­ка­ми мілі­ції, і не вста­но­вив пору­ше­н­ня мате­рі­аль­но­го аспе­кту цієї стат­ті.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

Суть справи: постріл у кабінеті та суперечливі версії

Заяв­ник, Вален­тин Іва­но­вич Дзьонь, звер­нув­ся до ЄСПЛ у 2017 році. Його син, випу­скник Оде­сько­го дер­жав­но­го уні­вер­си­те­ту вну­трі­шніх справ, з 2010 року пра­цю­вав слід­чим у Ста­ро­мі­сько­му рай­від­ді­лі мілі­ції Він­ни­цько­го місько­го управ­лі­н­ня. 19 трав­ня 2010 року, при­бли­зно о 18:13, він був зна­йде­ний мер­твим у сво­є­му слу­жбо­во­му кабі­не­ті з вогне­паль­ним пора­не­н­ням гру­дної клі­тки. Пісто­лет, з яко­го про­лу­нав постріл, нале­жав його без­по­се­ре­дньо­му керів­ни­ку С.

Слід­ство роз­гля­да­ло кіль­ка вер­сій: само­губ­ство, неща­сний випа­док та уми­сне вбив­ство. Клю­чо­ві супе­ре­чно­сті вини­кли нав­ко­ло тіле­сних ушко­джень на голо­ві заги­бло­го — мно­жин­них саден та син­ців, які екс­пер­ти­зи 2010 року поясню­ва­ли паді­н­ням під час аго­наль­но­го пері­о­ду. Однак дода­тко­ва екс­пер­ти­за, про­ве­де­на у гру­дні 2022 року, спро­сту­ва­ла цю вер­сію, вка­зав­ши, що такі трав­ми не могли вини­кну­ти вна­слі­док паді­н­ня. Також екс­пер­ти­за поста­ви­ла під сум­нів пока­зи свід­ків щодо поло­же­н­ня тіла в момент пострі­лу.

Хронологія розслідування: постійні повернення та сплив строків

Роз­слі­ду­ва­н­ня цієї спра­ви три­ває вже понад 15 років і досі не завер­ше­не. Як рані­ше зазна­чав Пер­ший канал (International), поді­бна три­ва­лість роз­слі­ду­вань резо­нан­сних справ стає систем­ною про­бле­мою в Укра­ї­ні. Істо­рія роз­слі­ду­ва­н­ня спра­ви Дзьо­ня демон­струє числен­ні недо­лі­ки:

• 2010 рік: Від­кри­то спра­ву за фактом недба­ло­сті поса­до­вих осіб. Слід­чий С. був обви­ну­ва­че­ний у тому, що зали­шив пісто­лет у сей­фі, звід­ки його ніби­то викрав заги­блий.
• 2013 рік: С. засу­ди­ли за недба­лість, однак апе­ля­цій­ний суд ска­су­вав вирок через числен­ні супе­ре­чно­сті та зобо­в’я­зав про­ве­сти нове роз­слі­ду­ва­н­ня, вка­зав­ши на необ­хі­дність пере­вір­ки вер­сії про вбив­ство та моти­вів само­губ­ства.
• 2019–2024 роки: Спра­ву пере­да­ва­ли до Дер­жав­но­го бюро роз­слі­ду­вань, нео­дно­ра­зо­во роз­ді­ля­ли та об’­єд­ну­ва­ли. Через сплив стро­ків дав­но­сті у 2020–2021 роках було закри­то спра­ву сто­сов­но С. за недба­лі­стю. Лише у сер­пні 2024 року, після скар­ги заяв­ни­ка, було від­кри­то про­ва­дже­н­ня за фактом кату­ва­н­ня та уми­сно­го вбив­ства, вчи­не­но­го з осо­бли­вою жор­сто­кі­стю.

Що вирішив ЄСПЛ?

Страс­бурзь­кий суд роз­гля­нув скар­гу пана Дзьо­ня за дво­ма аспе­кта­ми стат­ті 2 Кон­вен­ції.

Пору­ше­н­ня про­це­ду­ри (неефе­ктив­не роз­слі­ду­ва­н­ня): ЄСПЛ нага­дав, що ефе­ктив­ність роз­слі­ду­ва­н­ня озна­чає не лише резуль­тат, а й нале­жні засо­би. У цій спра­ві суд виявив клю­чо­ві недо­лі­ки:

• Надмір­на три­ва­лість: роз­слі­ду­ва­н­ня йде вже 15 років без завер­ше­н­ня.
• Втра­та дока­зів та супе­ре­чли­ві екс­пер­ти­зи: виснов­ки екс­пер­тів 2010 та 2022 років супе­ре­чать один одно­му, що ста­вить під сум­нів якість пер­вин­но­го збо­ру дока­зів.
• Кри­ти­ка на націо­наль­но­му рів­ні: укра­їн­ські суди нео­дно­ра­зо­во вка­зу­ва­ли на непов­но­ту слід­ства, зокре­ма, на неба­жа­н­ня пере­ві­ря­ти вер­сію заяв­ни­ка про тиск на сина та його вбив­ство коле­га­ми.

«Суд вва­жає, що в цій спра­ві дер­жа­ва не вико­на­ла сво­го обо­в’яз­ку щодо про­ве­де­н­ня ефе­ктив­но­го роз­слі­ду­ва­н­ня смер­ті сина заяв­ни­ка. Від­по­від­но, мало місце пору­ше­н­ня стат­ті 2 Кон­вен­ції в її про­це­су­аль­но­му аспе­кті».

Від­су­тність пору­ше­н­ня щодо від­по­від­аль­но­сті за смерть: Водно­час суд не зміг вста­но­ви­ти «поза розум­ним сум­ні­вом», що до смер­ті чоло­ві­ка при­че­тні саме пра­ців­ни­ки дер­жа­ви. ЄСПЛ зазна­чив, що ця спра­ва від­рі­зня­є­ться від випад­ків, коли осо­ба пере­бу­ває під пов­ним кон­тро­лем вла­ди (в місцях несво­бо­ди чи в армії). Оскіль­ки заги­блий не був позбав­ле­ний волі, а пере­бу­вав на робо­чо­му місці, і жодних без­за­пе­ре­чних дока­зів засто­су­ва­н­ня сили дер­жав­ни­ми аген­та­ми не було, Суд визнав цю части­ну скар­ги нео­б­ґрун­то­ва­ною. Крім того, заяв­ник не довів, що дер­жа­ва зна­ла про реаль­ний ризик само­губ­ства його сина і не запо­бі­гла йому.

Наслідки рішення та подальше розслідування

Ріше­н­ня ЄСПЛ є оста­то­чним. Воно зобо­в’я­зує укра­їн­ську вла­ду вжи­ти загаль­них захо­дів для покра­ще­н­ня ефе­ктив­но­сті роз­слі­ду­вань. Що сто­су­є­ться кон­кре­тної спра­ви, то роз­слі­ду­ва­н­ня за фактом можли­во­го уми­сно­го вбив­ства та кату­ва­н­ня сина пана Дзьо­ня, від­кри­те у 2024 році, три­ває досі. Тепер воно має вра­ху­ва­ти виснов­ки євро­пей­сько­го суду про неефе­ктив­ність попе­ре­дніх дій.