ЄСПЛ виніс вирок Україні через нелюдські умови в СІЗО: дев’ятеро позивачів отримають компенсацію

26 люто­го 2026 року Євро­пей­ський суд з прав люди­ни (ЄСПЛ) ухва­лив оста­то­чне ріше­н­ня у спра­ві «Вітков­ський та інші про­ти Укра­ї­ни» (заяви № 16595/23 та ще вісім). Суд одно­стай­но визнав, що в чоти­рьох укра­їн­ських слід­чих ізо­ля­то­рах (Дні­про, Хар­ків, Київ, Жито­мир) умо­ви три­ма­н­ня ув’я­зне­них були таки­ми, що при­ни­жу­ють гідність, а дер­жа­ва не забез­пе­чи­ла ефе­ктив­них меха­ні­змів захи­сту. Загаль­на сума ком­пен­са­цій, при­зна­че­них дев’я­тьом заяв­ни­кам, сягає май­же 80 тисяч євро.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

Суть справи: чотири роки в тісноті та антисанітарії

Дев’я­те­ро укра­їн­ців звер­ну­ли­ся до ЄСПЛ у пері­од з 2023 по 2025 рік. Вони скар­жи­ли­ся на нена­ле­жні умо­ви пере­бу­ва­н­ня в уста­но­вах попе­ре­дньо­го ув’я­зне­н­ня, а також на від­су­тність ефе­ктив­них засо­бів захи­сту в націо­наль­но­му зако­но­дав­стві. Усі заяв­ни­ки пере­бу­ва­ли (або досі пере­бу­ва­ють) у СІЗО Дні­пра, Хар­ко­ва, Киє­ва та Жито­ми­ра. Най­дов­ший тер­мін три­ма­н­ня, про який йде­ться в рішен­ні, сягає понад сім років (заяв­ник Ста­ні­слав Фалер пере­бу­ває в хар­ків­сько­му СІЗО з січня 2018 року).

У дода­тку до ріше­н­ня наве­де­ний деталь­ний пере­лік пору­шень, які зазна­ли заяв­ни­ки. Серед них:

• кри­ти­чно мала пло­ща камер – від 2,2 до 2,9 кв. м на одно­го в’я­зня при міні­маль­но­му стан­дар­ті ЄСПЛ у 4 кв. м;
• від­су­тність сві­жо­го пові­тря, при­ро­дно­го сві­тла та вен­ти­ля­ції;
• плі­сня­ва, бруд, кома­хи та гри­зу­ни в каме­рах;
• пасив­не курі­н­ня через немо­жли­вість ізо­лю­ва­ти кур­ців;
• нена­ле­жна якість питної води, їжі та гігі­є­ні­чних засо­бів;
• від­су­тність при­ва­тно­сті під час кори­сту­ва­н­ня туа­ле­том;
• обме­же­ний доступ до душу та гаря­чої води.

Части­на заяв­ни­ків (Вітков­ський, Пупен­ков, Шев­чен­ко, Лобас та інші) також оскар­жу­ва­ли надмір­ну три­ва­лість три­ма­н­ня під вар­тою та кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня з поси­ла­н­ням на стат­ті 5 та 6 Кон­вен­ції.

Що вирішив ЄСПЛ: держава програла в усіх ключових пунктах

Уряд Укра­ї­ни нама­гав­ся запе­ре­чу­ва­ти прийня­тність скарг, поси­ла­ю­чись на неви­чер­па­н­ня націо­наль­них засо­бів захи­сту. Зокре­ма, пред­став­ни­ки дер­жа­ви ствер­джу­ва­ли, що пози­ва­чі мали звер­ну­ти­ся до цивіль­них судів за ком­пен­са­ці­єю. Однак суд у Страс­бур­зі від­хи­лив цей аргу­мент, спи­ра­ю­чись на уста­ле­ну пра­кти­ку (спра­ва «Сука­чов про­ти Укра­ї­ни»). Ком­пен­са­цій­ний засіб є ефе­ктив­ним лише після того, як неза­до­віль­ні умо­ви при­пи­ни­ли­ся. У цій спра­ві уряд не довів, що заяв­ни­ків пере­ве­ли, звіль­ни­ли або що умо­ви покра­щи­ли­ся до момен­ту звер­не­н­ня до ЄСПЛ.

Роз­гля­нув­ши мате­рі­а­ли, суд дійшов виснов­ку, що умо­ви три­ма­н­ня заяв­ни­ків були непод­ськи­ми та при­ни­жу­ва­ли гідність, що є пору­ше­н­ням стат­ті 3 Кон­вен­ції. Крім того, ЄСПЛ нага­дав, що в Укра­ї­ні досі від­су­тній ефе­ктив­ний націо­наль­ний засіб юри­ди­чно­го захи­сту від таких пору­шень, що є недо­три­ма­н­ням стат­ті 13. Ріше­н­ня ухва­ле­не на базі пре­це­ден­тів, зокре­ма справ «Мель­ник про­ти Укра­ї­ни» та «Сука­чов про­ти Укра­ї­ни».

«Суд зазна­чає, що заяв­ни­ки утри­му­ва­ли­ся в пога­них умо­вах. Від­су­тність про­сто­ру в каме­рі є ваго­мим чин­ни­ком для визна­н­ня умов таки­ми, що при­ни­жу­ють гідність, окре­мо або в суку­пно­сті з інши­ми недо­лі­ка­ми», — іде­ться в рішен­ні (пара­гра­фи 8–11).

У п’я­ти спра­вах (Вітков­ський, Пупен­ков, Шев­чен­ко, Сер­гій­чук, Ворон­кін) суд також зафі­ксу­вав пору­ше­н­ня ста­тей 5(3) та 6(1) щодо надмір­ної три­ва­ло­сті досу­до­во­го слід­ства та три­ма­н­ня під вар­тою. Ще одна заява (№ 16595/23) була час­тко­во визна­на неприйня­тною через невід­по­від­ність кри­те­рі­ям.

Компенсації: від 6 700 до 9 800 євро

ЄСПЛ при­су­див заяв­ни­кам гро­шо­ву ком­пен­са­цію за мораль­ну шко­ду та судо­ві витра­ти. Най­біль­ші суми — по 9 800 євро — отри­ма­ють Вікен­тій Вітков­ський, Сер­гій Пупен­ков, Іван Шев­чен­ко, Сте­пан Сер­гій­чук та Михай­ло Ворон­кін. Максим Гне­ли­цький отри­має 6 700 євро, Ста­ні­слав Фалер та Дми­тро Шен­ге­лія — по 7 500 євро, а Оле­ксандр Лобас — 7 500 євро. Випла­ти мають бути здій­сне­ні про­тя­гом трьох міся­ців; у разі про­стро­че­н­ня нара­хо­ву­ва­ти­му­ться пеня та від­со­тки.

Як рані­ше зазна­чав Пер­ший канал (International), Укра­ї­на регу­ляр­но про­грає у ЄСПЛ спра­ви, пов’я­за­ні з умо­ва­ми три­ма­н­ня під вар­тою. Лише за остан­ні п’ять років Страс­бурзь­кий суд ухва­лив понад два деся­тки ана­ло­гі­чних рішень, кон­ста­ту­ю­чи систем­ну про­бле­му пере­пов­не­но­сті СІЗО та неефе­ктив­но­сті націо­наль­них засо­бів захи­сту.

Наслідки рішення

Це ріше­н­ня є оста­то­чним та не під­ля­гає оскар­жен­ню. Воно зобо­в’я­зує Укра­ї­ну не лише випла­ти­ти ком­пен­са­ції, а й усу­ну­ти систем­ні пору­ше­н­ня. Утім екс­пер­ти наго­ло­шу­ють, що без кар­ди­наль­ної рефор­ми пені­тен­ці­ар­ної систе­ми та впро­ва­дже­н­ня діє­вих вну­трі­шніх меха­ні­змів захи­сту кіль­кість поді­бних позо­вів до ЄСПЛ лише зро­ста­ти­ме.