26 лютого 2026 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення у справі «Вітковський та інші проти України» (заяви № 16595/23 та ще вісім). Суд одностайно визнав, що в чотирьох українських слідчих ізоляторах (Дніпро, Харків, Київ, Житомир) умови тримання ув’язнених були такими, що принижують гідність, а держава не забезпечила ефективних механізмів захисту. Загальна сума компенсацій, призначених дев’ятьом заявникам, сягає майже 80 тисяч євро.
Про це повідомляє Перший канал (International) з посиланням на сайт ЄСПЛ.
Суть справи: чотири роки в тісноті та антисанітарії
Дев’ятеро українців звернулися до ЄСПЛ у період з 2023 по 2025 рік. Вони скаржилися на неналежні умови перебування в установах попереднього ув’язнення, а також на відсутність ефективних засобів захисту в національному законодавстві. Усі заявники перебували (або досі перебувають) у СІЗО Дніпра, Харкова, Києва та Житомира. Найдовший термін тримання, про який йдеться в рішенні, сягає понад сім років (заявник Станіслав Фалер перебуває в харківському СІЗО з січня 2018 року).
У додатку до рішення наведений детальний перелік порушень, які зазнали заявники. Серед них:
- критично мала площа камер – від 2,2 до 2,9 кв. м на одного в’язня при мінімальному стандарті ЄСПЛ у 4 кв. м;
- відсутність свіжого повітря, природного світла та вентиляції;
- пліснява, бруд, комахи та гризуни в камерах;
- пасивне куріння через неможливість ізолювати курців;
- неналежна якість питної води, їжі та гігієнічних засобів;
- відсутність приватності під час користування туалетом;
- обмежений доступ до душу та гарячої води.
Частина заявників (Вітковський, Пупенков, Шевченко, Лобас та інші) також оскаржували надмірну тривалість тримання під вартою та кримінального провадження з посиланням на статті 5 та 6 Конвенції.
Що вирішив ЄСПЛ: держава програла в усіх ключових пунктах
Уряд України намагався заперечувати прийнятність скарг, посилаючись на невичерпання національних засобів захисту. Зокрема, представники держави стверджували, що позивачі мали звернутися до цивільних судів за компенсацією. Однак суд у Страсбурзі відхилив цей аргумент, спираючись на усталену практику (справа «Сукачов проти України»). Компенсаційний засіб є ефективним лише після того, як незадовільні умови припинилися. У цій справі уряд не довів, що заявників перевели, звільнили або що умови покращилися до моменту звернення до ЄСПЛ.
Розглянувши матеріали, суд дійшов висновку, що умови тримання заявників були неподськими та принижували гідність, що є порушенням статті 3 Конвенції. Крім того, ЄСПЛ нагадав, що в Україні досі відсутній ефективний національний засіб юридичного захисту від таких порушень, що є недотриманням статті 13. Рішення ухвалене на базі прецедентів, зокрема справ «Мельник проти України» та «Сукачов проти України».
«Суд зазначає, що заявники утримувалися в поганих умовах. Відсутність простору в камері є вагомим чинником для визнання умов такими, що принижують гідність, окремо або в сукупності з іншими недоліками», — ідеться в рішенні (параграфи 8–11).
У п’яти справах (Вітковський, Пупенков, Шевченко, Сергійчук, Воронкін) суд також зафіксував порушення статей 5(3) та 6(1) щодо надмірної тривалості досудового слідства та тримання під вартою. Ще одна заява (№ 16595/23) була частково визнана неприйнятною через невідповідність критеріям.
Компенсації: від 6 700 до 9 800 євро
ЄСПЛ присудив заявникам грошову компенсацію за моральну шкоду та судові витрати. Найбільші суми — по 9 800 євро — отримають Вікентій Вітковський, Сергій Пупенков, Іван Шевченко, Степан Сергійчук та Михайло Воронкін. Максим Гнелицький отримає 6 700 євро, Станіслав Фалер та Дмитро Шенгелія — по 7 500 євро, а Олександр Лобас — 7 500 євро. Виплати мають бути здійснені протягом трьох місяців; у разі прострочення нараховуватимуться пеня та відсотки.
Як раніше зазначав Перший канал (International), Україна регулярно програє у ЄСПЛ справи, пов’язані з умовами тримання під вартою. Лише за останні п’ять років Страсбурзький суд ухвалив понад два десятки аналогічних рішень, констатуючи системну проблему переповненості СІЗО та неефективності національних засобів захисту.
Наслідки рішення
Це рішення є остаточним та не підлягає оскарженню. Воно зобов’язує Україну не лише виплатити компенсації, а й усунути системні порушення. Утім експерти наголошують, що без кардинальної реформи пенітенціарної системи та впровадження дієвих внутрішніх механізмів захисту кількість подібних позовів до ЄСПЛ лише зростатиме.
