Справедливість таки існує: ЄСПЛ покарав Україну за свавільний перегляд рішень Верховним Судом

Євро­пей­ський суд з прав люди­ни ухва­лив оста­то­чне ріше­н­ня у спра­вах «Ващен­ко і Тре­тяк про­ти Укра­ї­ни» (заяви № 42489/16 та № 74213/17). Суд одно­стай­но визнав, що Укра­ї­на пору­ши­ла пра­во на спра­ве­дли­вий суд та пра­во мир­но воло­ді­ти май­ном через ска­су­ва­н­ня оста­то­чних судо­вих рішень на під­ста­ві пізні­шої судо­вої пра­кти­ки.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

Суть справи: що сталося?

Оби­два заяв­ни­ки, Сер­гій Ващен­ко та Юрій Тре­тяк, опи­ни­ли­ся в ситу­а­ції, коли вигра­ні ними судо­ві про­це­си були пере­гля­ну­ті Вер­хов­ним Судом Укра­ї­ни після набра­н­ня ріше­н­ня­ми закон­ної сили. Під­ста­вою для пере­гля­ду ста­ла різна пра­кти­ка засто­су­ва­н­ня норм мате­рі­аль­но­го пра­ва в інших поді­бних спра­вах, яка з’я­ви­ла­ся вже після ухва­ле­н­ня оста­то­чних рішень на користь заяв­ни­ків.

У спра­ві № 42489/16 суд­дя з Хмель­ни­цько­го Сер­гій Ващен­ко через суди доміг­ся стя­гне­н­ня забор­го­ва­но­сті із заро­бі­тної пла­ти в роз­мі­рі понад 70 тисяч гри­вень. Ріше­н­ня Вищо­го адмі­ні­стра­тив­но­го суду від 11 черв­ня 2015 року набра­ло закон­ної сили та було вико­на­не у вере­сні того ж року. Однак у січні 2016 року Дер­жав­на судо­ва адмі­ні­стра­ція іні­ці­ю­ва­ла пере­гляд спра­ви у зв’яз­ку з іншою ухва­лою Вищо­го адмін­су­ду від жов­тня 2015 року. 30 бере­зня 2016 року Вер­хов­ний Суд задо­воль­нив цю заяву, пов­ні­стю ска­су­вав­ши попе­ре­дні ріше­н­ня та від­мо­вив­ши суд­ді Ващен­ку у позо­ві.

У спра­ві № 74213/17 йшло­ся про пра­ців­ни­ка дер­жав­ної енер­го­ком­па­нії в Кри­му Юрія Тре­тя­ка. Після пере­хо­ду пів­остро­ва під кон­троль Росії у бере­зні 2014 року його звіль­ни­ло про­ро­сій­ське керів­ни­цтво. Київ­ські суди поно­ви­ли його на поса­ді та зобо­в’я­за­ли ком­па­нію випла­ти­ти забор­го­ва­ність із зар­пла­ти та ком­пен­са­цію в роз­мі­рі май­же 400 тисяч гри­вень. Ріше­н­ня набу­ло закон­ної сили 28 жов­тня 2015 року. Про­те в трав­ні 2016 року голов­ний офіс ком­па­нії звер­нув­ся до Вер­хов­но­го Суду. 12 кві­тня 2017 року Вер­хов­ний Суд ска­су­вав ріше­н­ня про понов­ле­н­ня на поса­ді та випла­ту ком­пен­са­ції, послав­шись на форс-мажор­ні обста­ви­ни, під­твер­дже­ні Тор­го­во-про­ми­сло­вою пала­тою, і зали­шив­ши в силі лише стя­гне­н­ня зар­пла­ти.

Позиція ЄСПЛ: у чому порушення?

Роз­гля­нув­ши спра­ви, Євро­пей­ський суд нага­дав про фун­да­мен­таль­ний прин­цип юри­ди­чної визна­че­но­сті, який є невід­’єм­ною части­ною пра­ва на спра­ве­дли­вий суд. Суд наго­ло­сив, що оста­то­чне ріше­н­ня суду, яке набра­ло закон­ної сили, не повин­но ста­ви­ти­ся під сум­нів. Вищі суди можуть пере­гля­да­ти спра­ви лише для виправ­ле­н­ня фун­да­мен­таль­них поми­лок, а не для про­ве­де­н­ня ново­го роз­гля­ду.

«Пере­гляд не пови­нен роз­гля­да­ти­ся як при­хо­ва­на апе­ля­ція, і сама по собі можли­вість існу­ва­н­ня двох погля­дів на пре­дмет не є під­ста­вою для пере­гля­ду», – йде­ться в рішен­ні Суду.

Страс­бурзь­кий суд вка­зав, що укра­їн­ське зако­но­дав­ство на той момент дозво­ля­ло пере­гля­да­ти спра­ви на під­ста­ві май­бу­тніх, гіпо­те­ти­чних змін у судо­вій пра­кти­ці, що ство­рю­ва­ло непри­пу­сти­му неви­зна­че­ність. Як рані­ше зазна­чав Пер­ший канал (International), така пра­кти­ка пере­гля­ду оста­то­чних рішень через нову пози­цію каса­цій­но­го суду є неприйня­тною з точки зору євро­пей­ських стан­дар­тів.

ЄСПЛ кон­ста­ту­вав, що ріше­н­ня на користь панів Ващен­ка та Тре­тя­ка були ска­со­ва­ні саме в такий спо­сіб: пізні­ша судо­ва пра­кти­ка була засто­со­ва­на до них ретро­актив­но, що було для заяв­ни­ків непе­ре­дба­чу­ва­ним. При цьо­му не було жодних дока­зів того, що ска­су­ва­н­ня дикту­ва­ло­ся необ­хі­дні­стю виправ­ле­н­ня фун­да­мен­таль­ної помил­ки, а було «рутин­ним» засто­су­ва­н­ням норм.

Виплати та подальші кроки

Визнав­ши пору­ше­н­ня стат­ті 6 § 1 Кон­вен­ції та стат­ті 1 Пер­шо­го про­то­ко­лу, ЄСПЛ при­су­див насту­пні ком­пен­са­ції:

• Юрію Тре­тя­ку (заява № 74213/17) – 14 500 євро від­шко­ду­ва­н­ня мате­рі­аль­ної шко­ди (екві­ва­лент ска­со­ва­ної ком­пен­са­ції) та по 4 700 євро мораль­ної шко­ди кожно­му із заяв­ни­ків.
• Сер­гію Ващен­ку (заява № 42489/16) – 4 700 євро мораль­ної шко­ди, оскіль­ки мате­рі­аль­ної шко­ди він не зазнав, адже стя­гну­ті кошти йому вда­ло­ся збе­рег­ти.
• Також обом заяв­ни­кам при­су­дже­но по 200 євро на від­шко­ду­ва­н­ня судо­вих витрат.

Дер­жа­ва-від­по­від­ач зобо­в’я­за­на випла­ти­ти ці суми про­тя­гом трьох міся­ців. Після цьо­го тер­мі­ну нара­хо­ву­ва­ти­му­ться пеня.

Це ріше­н­ня є оста­то­чним і ство­рює важли­вий пре­це­дент. Воно зму­шує Укра­ї­ну пере­гля­ну­ти пра­кти­ку засто­су­ва­н­ня каса­цій­ни­ми суда­ми пов­но­ва­жень щодо пере­гля­ду оста­то­чних рішень.