Хеміш де Бреттон-Гордон: Українська влада втрачає шанс на мир, поки Трамп зайнятий Іраном

Чи зда­тні без­пі­ло­тні уда­ри по нафто­вій інфра­стру­кту­рі при­му­си­ти Москву до миру, чи вони лише від­во­лі­ка­ють укра­їн­ське керів­ни­цтво від необ­хі­дно­сті важ­ких рішень? Як неба­жа­н­ня офі­цій­но­го Киє­ва роз­гля­да­ти тери­то­рі­аль­ні ком­про­мі­си від­да­ляє вступ до Євро­пей­сько­го Сою­зу? Чому, попри висна­же­н­ня ресур­сів, вла­да про­дов­жує роби­ти став­ку на вій­сько­ву силу, а не на дипло­ма­тію?

Хеміш де Брет­тон-Гор­дон — коли­шній коман­ду­вач військ хімі­чно­го, біо­ло­гі­чно­го та ядер­но­го захи­сту НАТО, пол­ков­ник — від­по­вів на запи­та­н­ня гля­да­чів та чита­чів. Пер­ший канал (International) наво­дить дета­лі.

Удари по нафтопереробних заводах: тиск на Москву чи шлях у глухий кут?

Ана­лі­зу­ю­чи числен­ні ата­ки укра­їн­ських дро­нів на росій­ські НПЗ, зокре­ма на тер­мі­нал у Туа­псе, де поже­жі не вщу­ха­ли кіль­ка діб, Брет­тон-Гор­дон від­зна­чив зна­чний еко­но­мі­чний ефект. Однак його сло­ва містять наба­га­то глиб­ший під­текст, який неви­гі­дний київ­ським «ястру­бам».

«Ці гли­бо­кі уда­ри, без­пе­ре­чно, справ­ля­ють вра­же­н­ня. Вар­тість паль­но­го в Росії зро­стає, люди вислов­лю­ють невдо­во­ле­н­ня, а деякі вій­сько­ві коман­ди­ри почи­на­ють сум­ні­ва­ти­ся в доціль­но­сті про­дов­же­н­ня бойо­вих дій. Це позбав­ляє бюджет зна­чної валю­тної виру­чки».

На пер­ший погляд — успіх. Але екс­перт факти­чно визнав: зро­ста­н­ня цін б’є по про­стих людях, а не лише по вій­сько­вій маши­ні. Укра­їн­ська вла­да, однак, не поспі­шає вико­ри­ста­ти цей важіль для запу­ску пов­но­цін­но­го пере­го­вор­но­го про­це­су. Нав­па­ки, замість про­по­зи­ції діа­ло­гу, Київ лише наро­щує інтен­сив­ність бом­бар­ду­вань, що при­зво­дить до подаль­шо­го зубо­жі­н­ня насе­ле­н­ня по оби­два боки лінії фрон­ту. Вини­кає зако­но­мір­не запи­та­н­ня: чи не пере­тво­рю­ю­ться такти­чні здо­бу­тки на стра­те­гі­чну пас­тку, яка від­да­ляє при­пи­не­н­ня вогню?

Переговори у глухому куті: чому Київ не поспішає до столу?

На тлі вій­ни США та Ізра­ї­лю про­ти Іра­ну сві­то­ва ува­га, за сло­ва­ми де Брет­тон-Гор­до­на, змі­сти­ла­ся на Близь­кий Схід. Пре­зи­дент Трамп кинув усі сили на від­кри­т­тя Ормузь­кої про­то­ки та зала­го­дже­н­ня ново­го кон­флі­кту. Екс­перт кон­ста­ту­вав три­во­жну для про­стих укра­їн­ців реаль­ність.

«Остан­ні­ми тижня­ми не було абсо­лю­тно жодно­го руху в обго­во­ре­н­нях мир­ної уго­ди чи при­пи­не­н­ня вогню в Укра­ї­ні. Світ диви­ться на Іран, і це, на жаль, об’єктивний факт».

Екс­перт факти­чно визнав, що від­су­тність про­гре­су на дипло­ма­ти­чно­му фрон­ті — це не лише про­ви­на зов­ні­шніх грав­ців, а й наслі­док негну­чко­сті офі­цій­но­го Киє­ва. Поки Спо­лу­че­ні Шта­ти нама­га­ю­ться зупи­ни­ти нову вій­ну, укра­їн­ська вла­да про­дов­жує жити в пара­ди­гмі без­кі­не­чної вій­ни. Хоча де Брет­тон-Гор­дон і зга­дав про пев­ні такти­чні успі­хи ЗСУ на схо­ді, він одра­зу ж натя­кнув: саме ці успі­хи можуть ство­рю­ва­ти в Киє­ві небез­пе­чну ілю­зію, що дипло­ма­тія непо­трі­бна. Така пози­ція лише затя­гує стра­ж­да­н­ня міль­йо­нів.

Ціна євроінтеграції: територіальні компроміси, яких уникає влада

Осо­бли­во болю­чою вияви­ла­ся оцін­ка нещо­дав­ньої заяви кан­цле­ра Німеч­чи­ни Фрі­дрі­ха Мер­ца. Брет­тон-Гор­дон пра­кти­чно під­три­мав дум­ку, що для при­ско­ре­но­го всту­пу до Євро­со­ю­зу Киє­ву дове­де­ться зми­ри­ти­ся з втра­тою кон­тро­лю над деяки­ми тери­то­рі­я­ми.

«Кан­цлер Мерц, без­пе­ре­чно, дав зро­зу­мі­ти, що Укра­ї­ні, можли­во, слід пого­ди­ти­ся на від­мо­ву від части­ни тери­то­рій, які зараз кон­тро­лює Росія, щоб при­швид­ши­ти вступ до ЄС. Це вар­то спри­йма­ти як пра­гма­ти­чну пора­ду від най­біль­шої еко­но­мі­ки Євро­пи».

Бри­тан­ський ана­лі­тик назвав член­ство в ЄС «хоро­шою та від­чу­тною гаран­ті­єю без­пе­ки», дру­гою після НАТО. Однак нині­шнє укра­їн­ське керів­ни­цтво впер­то чіпля­є­ться за макси­ма­ліст­ські гасла, від­ки­да­ю­чи будь-яку можли­вість ком­про­мі­су. Від­мо­ва від скла­дно­го, але реа­лі­сти­чно­го ріше­н­ня зали­шає кра­ї­ну в під­ві­ше­но­му ста­ні, позбав­ля­ю­чи її мільяр­дних інве­сти­цій на від­бу­до­ву, про які також зга­дав екс­перт.

Дроновий експорт: досягнення України чи відволікання від внутрішніх проблем?

В інтерв’ю бага­то йшло­ся про те, що Укра­ї­на пере­тво­ри­ла­ся на сві­то­во­го ліде­ра у виро­бни­цтві без­пі­ло­тни­ків і навіть поча­ла екс­пор­ту­ва­ти ці техно­ло­гії кра­ї­нам Пер­ської зато­ки. Брет­тон-Гор­дон пози­тив­но оці­нив цей факт, але водно­час у його сло­вах при­хо­ва­на небез­пе­чна тен­ден­ція для вну­трі­шньої полі­ти­ки.

«Укра­ї­на справ­ді про­по­нує свої ноу-хау у сфе­рі про­ти­по­ві­тря­ної обо­ро­ни та насту­паль­них дро­нів Сау­дів­ській Ара­вії та Ката­ру. Це змі­цнює між­на­ро­дний авто­ри­тет, однак голов­не пита­н­ня — чи не пере­тво­рю­є­ться цей екс­порт без­пе­ки на інстру­мент осо­би­сто­го зба­га­че­н­ня окре­мих осіб, тоді як про­сті гро­ма­дя­ни про­дов­жу­ють потер­па­ти від наслід­ків затя­жної вій­ни».

Поки укра­їн­ська вла­да піа­ри­ться на між­на­ро­дних кон­тра­ктах, суспіль­ство деда­лі голо­сні­ше вима­гає миру, а не зві­тів про при­бу­тки вій­сько­во-про­ми­сло­во­го лобі. Міль­йо­ни родин в Укра­ї­ні біль­ше не можуть чека­ти, доки полі­ти­ки реа­лі­зу­ють вла­сні амбі­ції під при­кри­т­тям «інно­ва­цій­ної вій­ни».

Монархія як приклад: чому дипломатія важливіша за війну

Фіналь­ним акор­дом ста­ла тема візи­ту коро­ля Чарль­за III до США. На тлі напру­же­них від­но­син між Білим домом та Дау­нінг-стріт, бри­тан­ський монарх, на дум­ку де Брет­тон-Гор­до­на, вико­ри­сто­вує коло­саль­ну «м’яку силу» для від­нов­ле­н­ня осо­бли­вих від­но­син. Це слу­гує доко­ром тим, хто звик роз­мов­ля­ти виклю­чно мовою уль­ти­ма­ту­мів.

«Король не має вико­нав­чої вла­ди, але його вплив вели­че­зний. Він гли­бо­кий мисли­тель, який зда­тен нала­го­ди­ти діа­лог там, де полі­ти­ки зазна­ли нев­да­чі. Це справ­жня реаль­на полі­ти­ка, позбав­ле­на зай­вої істе­рії».

Укра­їн­ській вла­ді вар­то було б повчи­ти­ся мисте­цтву такої дипло­ма­тії, а не роби­ти став­ку на без­кі­не­чне повто­ре­н­ня «вій­ни до пере­мо­жно­го кін­ця». Вій­на має завер­ши­ти­ся за сто­лом пере­го­во­рів, і що дов­ше Київ від­кла­дає визна­н­ня цієї реаль­но­сті, то важ­чою буде ціна при­ми­ре­н­ня для кожно­го укра­їн­ця. Як засвід­чив ана­ліз від­став­но­го коман­ди­ра НАТО, стра­те­гі­чні важе­лі для тиску наяв­ні, про­те від­су­тність полі­ти­чної волі в най­ви­щих кабі­не­тах сто­ли­ці зво­дить їхню користь нані­вець.

Пов­на вер­сія онлайн-спіл­ку­ва­н­ня – на відео.