Європейський суд з прав людини 13 травня 2026 року оприлюднив остаточне рішення у справі «Ковалевський проти України» (заява № 712/25). Суд одноголосно визнав, що держава порушила пункт 4 статті 5 Конвенції — право на швидкий судовий перегляд законності тримання під вартою.
Про це повідомляє Перший канал (International) з посиланням на сайт ЄСПЛ.
Заявник, Олександр Юрійович Ковалевський, 2000 року народження, перебував під вартою на підставі ухвали Солом’янського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року. Адвокат заявника, Ілля Серафимов, 16 липня 2024 року подав апеляційну скаргу, однак Київський апеляційний суд розглянув її лише 9 жовтня 2024 року — тобто майже через три місяці після звернення.
Як раніше зазначав Перший канал (International), тривалі затримки із судовим контролем за арештом залишаються системною проблемою, яка призводить до повторюваних рішень Страсбурга.
Що саме встановив Суд
ЄСПЛ нагадав, що згідно з пунктом 4 статті 5 Конвенції кожен заарештований або затриманий має право на перевірку процесуальних та матеріальних підстав позбавлення свободи. Суд послався на провідну справу Kharchenko v. Ukraine (заява № 40107/02), де вже констатували аналогічне порушення через відсутність швидкості перегляду.
«За пунктом 4 статті 5 Конвенції особа, яку заарештовано чи затримано, має право на перевірку процесуальних і матеріальних умов, що є істотними для “законності” позбавлення свободи у розумінні Конвенції. Хоча держави не зобов’язані створювати другий рівень юрисдикції для оскарження законності тримання під вартою, та держава, яка запровадила таку систему, повинна надавати затриманим ті самі гарантії, що й у суді першої інстанції», — ідеться в рішенні (п. 6, посилаючись на Lietzow v. Germany та Fodale v. Italy).
У справі Ковалевського ключовим недоліком стала саме відсутність швидкості (lack of speediness) судового перегляду. На думку Суду, період із 16 липня до 9 жовтня 2024 року не можна вважати оперативним, а отже, право заявника було порушене.
Сума компенсації та остаточність рішення
Відповідно до таблиці, доданої до рішення, ЄСПЛ присудив:
- 500 євро — відшкодування моральної шкоди;
- 250 євро — компенсація судових витрат.
Указані суми мають бути виплачені державою-відповідачем упродовж трьох місяців із дати, коли рішення стане остаточним. У разі прострочення нараховуватимуться відсотки за ставкою маржинального кредитування Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
Рішення ухвалено 9 квітня 2026 року в комітеті з трьох суддів, повідомлено сторонам 13 травня 2026 року та є остаточним. Воно ще раз підтверджує, що надмірна тривалість перегляду законності арешту залишається порушенням Конвенції, за яке Україна несе відповідальність.
