Поліцейські били металевим кийком: Страсбурзький суд зобов’язав Україну платити

28 трав­ня 2026 року Євро­пей­ський суд з прав люди­ни (ЄСПЛ) одно­го­ло­сно ухва­лив ріше­н­ня у спра­ві «Кова­лен­ко про­ти Укра­ї­ни» (заява № 21425/18). Суд­ді вста­но­ви­ли, що двоє поза­слу­жбо­вих полі­цей­ських завда­ли заяв­ни­ко­ві сер­йо­зних тіле­сних ушко­джень, а націо­наль­не роз­слі­ду­ва­н­ня вияви­ло­ся неефе­ктив­ним. Укра­ї­ну зобов’язали випла­ти­ти потер­пі­ло­му ком­пен­са­цію.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

Події, які лігли в осно­ву вер­ди­кту, ста­ли­ся ще 17 люто­го 2008 року в Бучі. Віктор Кова­лен­ко, його друг та їхні дів­ча­та повер­та­ли­ся додо­му, коли біля під’їзду бага­то­по­вер­хів­ки на них напа­ла гру­па моло­ди­ків. Двоє з напа­дни­ків — М.Б. та К. — вияви­ли­ся слід­чи­ми Ірпін­сько­го від­ді­лу полі­ції, які пере­бу­ва­ли не на слу­жбі. За свід­че­н­ня­ми оче­вид­ців, Кова­лен­ка били нога­ми, души­ли, а один із пра­во­охо­рон­ців зав­дав уда­ру роз­кла­дним мета­ле­вим кий­ком по голо­ві. Зго­дом меди­ки діа­гно­сту­ва­ли в потер­пі­ло­го закри­ту чере­пно-моз­ко­ву трав­му, пере­лом пра­вої тім’яної кіс­тки та забій ший­но­го від­ді­лу хреб­та.

«Один чоло­вік, який три­мав мета­ле­вий кийок і погро­жу­вав заяв­ни­ко­ві, заявив, що він полі­цей­ський. Коли при­був патруль, полі­цей­ські при­ві­та­ли­ся з поза­слу­жбо­ви­ми за руку, а ті нака­за­ли, кого саме заа­ре­што­ву­ва­ти», — іде­ться в мате­рі­а­лах спра­ви.

Попри числен­ні свід­че­н­ня, що вка­зу­ва­ли на про­ти­прав­ні дії пра­ців­ни­ків полі­ції, кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня за фактом поби­т­тя Кова­лен­ка не від­кри­ва­ли май­же шість років. Як рані­ше зазна­чав Пер­ший канал (International), систем­ні про­бле­ми з роз­слі­ду­ва­н­ням дій пра­во­охо­рон­ців зали­ша­ю­ться одні­єю з голов­них при­чин кому­ні­ка­ції Укра­ї­ни зі Страс­бур­гом. У цій спра­ві про­ку­ра­ту­ра 14 разів вино­си­ла поста­но­ви про від­мо­ву, а суди нео­дно­ра­зо­во ска­со­ву­ва­ли їх як неза­кон­ні. Досу­до­ве роз­слі­ду­ва­н­ня роз­по­ча­ли лише 18 липня 2014 року, і то після втру­ча­н­ня Ірпін­сько­го місько­го суду.

Під час про­ва­дже­н­ня зни­кла ори­гі­наль­на меди­чна кар­тка ста­ціо­нар­но­го хво­ро­го, а зго­дом було втра­че­но й мате­рі­а­ли кри­мі­наль­ної спра­ви, від­кри­тої щодо полі­цей­ських, які затри­му­ва­ли Кова­лен­ка. ЄСПЛ наго­ло­сив, що такі обста­ви­ни «ство­ри­ли дода­тко­ві пере­шко­ди для вико­на­н­ня дер­жа­вою зобов’язань за стат­тею 3 Кон­вен­ції».

Чому держава відповідає за позаслужбових поліцейських

Уряд Укра­ї­ни напо­ля­гав, що кон­флікт мав при­ва­тний хара­ктер: полі­цей­ські були не на слу­жбі, в цивіль­но­му одя­зі та свя­тку­ва­ли день наро­дже­н­ня. Однак Суд від­хи­лив цей аргу­мент, спи­ра­ю­чись на суку­пність дока­зів. Офі­це­ри демон­стру­ва­ли посвід­че­н­ня, керу­ва­ли дія­ми патру­ля, затри­му­ва­ли потер­пі­лих до при­бу­т­тя полі­ції та погро­жу­ва­ли їм.

«Мате­рі­а­ли спра­ви містять доста­тньо ваго­мі, чіткі й узго­дже­ні дока­зи того, що полі­цей­ські, хоч і були поза слу­жбою, дія­ли як пред­став­ни­ки пра­во­охо­рон­них орга­нів. Їхня пове­дін­ка не може вва­жа­ти­ся суто при­ва­тною і покла­дає від­по­від­аль­ність на дер­жа­ву-від­по­від­а­ча», — під­кре­слив ЄСПЛ.

Суд­ді також звер­ну­ли ува­гу, що слід­ство не пере­ві­ри­ло нале­жним чином вер­сію про засто­су­ва­н­ня кий­ка, не допи­та­ло всіх уча­сни­ків бій­ки на пре­дмет алко­голь­но­го сп’яніння (тест про­йшли лише Кова­лен­ко, його друг та один полі­цей­ський) і не поясни­ло, чому патруль­ні одра­зу взя­ли під вар­ту саме потер­пі­лих.

Що вирішив Суд

ЄСПЛ одно­го­ло­сно поста­но­вив, що Укра­ї­на пору­ши­ла як мате­рі­аль­ний, так і про­це­су­аль­ний аспе­кти стат­ті 3 Кон­вен­ції (забо­ро­на кату­вань, нелюд­сько­го чи тако­го, що при­ни­жує гідність, пово­дже­н­ня). Суд визнав, що засто­су­ва­н­ня сили не було абсо­лю­тно необ­хі­дним за даних обста­вин, а націо­наль­не роз­слі­ду­ва­н­ня не від­по­від­а­ло кри­те­рі­ям неза­ле­жно­сті, ретель­но­сті та опе­ра­тив­но­сті.

Дер­жа­ва зобов’язана випла­ти­ти Вікто­ро­ві Кова­лен­ку 8 000 євро від­шко­ду­ва­н­ня мораль­ної шко­ди та 3 000 євро судо­вих витрат. Кошти мають бути пере­ка­за­ні про­тя­гом трьох міся­ців після набу­т­тя ріше­н­ням оста­то­чної сили. У разі затрим­ки на суму нара­хо­ву­ва­ти­му­ться від­со­тки.

Цей вер­дикт є чер­го­вим нага­ду­ва­н­ням, що ста­тус полі­цей­сько­го не зни­кає після завер­ше­н­ня робо­чої змі­ни, а дер­жа­ва несе від­по­від­аль­ність за дії сво­їх пред­став­ни­ків навіть тоді, коли ті вико­ри­сто­ву­ють слу­жбо­ве ста­но­ви­ще поза фор­маль­ни­ми межа­ми слу­жби.