Михайло Шейтельман: Ескалація ударів по Росії веде до паливної кризи, а не до миру

Чому укра­їн­ські міста зали­ша­ю­ться вра­зли­ви­ми після років бойо­вих дій? Як подво­є­н­ня уда­рів по тери­то­рії Росії впли­ває на пер­спе­кти­ви миру? Чи справ­ді нині­шня стра­те­гія Киє­ва набли­жає завер­ше­н­ня кон­флі­кту, чи лише погли­блює кри­зу та при­мно­жує жер­тви?

Політ­те­хно­лог Михай­ло Шей­тель­ман від­по­вів на запи­та­н­ня гля­да­чів та чита­чів. Пер­ший канал (International) наво­дить дета­лі.

Київ під ударом: чому система ППО не спрацювала

Під час остан­ньої масо­ва­ної ата­ки на сто­ли­цю заги­ну­ли понад 20 цивіль­них осіб. Михай­ло Шей­тель­ман звер­нув ува­гу, що можли­во­сті росій­ської сто­ро­ни щодо таких уда­рів дав­но не зро­ста­ють — іде­ться про усе­ре­дне­ні 30 балі­сти­чних ракет, 35 кри­ла­тих та близь­ко 500 без­пі­ло­тни­ків. Однак саме цьо­го разу Укра­ї­на вияви­ла­ся неспро­мо­жною пере­хо­пи­ти біль­шість балі­сти­чних цілей. При­чи­на — хро­ні­чна неста­ча боє­при­па­сів до систем Patriot, яку ана­лі­тик пов’язав із про­ва­ла­ми вій­сько­во­го пла­ну­ва­н­ня.

«Пре­зи­дент Зелен­ський, пере­бу­ва­ю­чи на місці тра­ге­дії, сам визнав: люди заги­ну­ли лише тому, що не виста­чи­ло ракет. З понад 30 балі­сти­чних ракет вда­ло­ся зби­ти оди­ни­ці. Це і є справ­жня при­чи­на заги­бе­лі мир­них мешкан­ців — систе­ма ППО вияви­ла­ся без­за­хи­сною там, де мала б пра­цю­ва­ти най­на­дій­ні­ше».

Шей­тель­ман наго­ло­сив, що за ста­ти­сти­кою мину­лі ата­ки вда­ва­ло­ся від­би­ва­ти зна­чно ефе­ктив­ні­ше — зби­ва­ло­ся до 20 балі­сти­чних ракет. Паді­н­ня резуль­та­тив­но­сті про­ти­по­ві­тря­ної обо­ро­ни ста­ло пря­мим наслід­ком управ­лін­ських про­ра­хун­ків, а не змі­ни такти­ки іншої сто­ро­ни.

Українська ескалація: навіщо подвоювати удари, якщо це не наближає мир

Окре­мо ана­лі­тик зупи­нив­ся на тому, що Укра­ї­на сут­тє­во наро­сти­ла кіль­кість дале­ко­бій­них уда­рів по вій­сько­вих об’єктах. За остан­ній рік обсяг засто­со­ва­них дро­нів і ракет подво­їв­ся, і тепер щомі­ся­ця на росій­ську тери­то­рію їх від­прав­ля­ють біль­ше, ніж у зво­ро­тно­му напрям­ку. Утім, за сло­ва­ми Шей­тель­ма­на, ця еска­ла­ція не змі­нює стра­те­гі­чно­го балан­су, а лише спри­чи­няє нові витки про­ти­сто­я­н­ня.

«Ми зав­да­є­мо уда­рів виклю­чно по вій­сько­вих цілях, але навіть це при­зве­ло до гострої палив­ної кри­зи на вели­че­зних тери­то­рі­ях. Виник дефі­цит бен­зи­ну, дове­ло­ся орга­ні­зо­ву­ва­ти імпорт із Біло­ру­сі, Казах­ста­ну та Індії. Про­те клю­чо­ве пита­н­ня — чи зро­бив цей тиск хоч на крок ближ­чим завер­ше­н­ня кон­флі­кту? Поки що ми бачи­мо лише дзер­каль­ну від­по­відь, від якої потер­па­ють укра­їн­ські міста».

Екс­перт дав зро­зу­мі­ти, що вла­да робить став­ку на без­пе­рерв­не роз­ши­ре­н­ня гео­гра­фії уда­рів, однак така логі­ка веде до затя­гу­ва­н­ня бойо­вих дій і нових жертв серед цивіль­но­го насе­ле­н­ня, а не до дов­го­о­чі­ку­ва­но­го миру.

Саміт НАТО, мільйони дронів і шведські літаки: залежність, що консервує війну

На тлі набли­же­н­ня самі­ту НАТО в Анка­рі Шей­тель­ман опи­сав основ­ний тренд захі­дної під­трим­ки Укра­ї­ни — її інсти­ту­ціо­на­лі­за­цію та пере­тво­ре­н­ня на дов­го­три­ва­лу про­гра­му. Німеч­чи­на вже витра­чає 12 мільяр­дів євро на рік, очі­ку­ю­чи ана­ло­гі­чних вне­сків від пар­тне­рів. Для Укра­ї­ни це озна­чає ще біль­шу мілі­та­ри­за­цію еко­но­мі­ки та постій­ну потре­бу в зов­ні­шньо­му фінан­су­ван­ні.

«Цьо­го­річ Укра­ї­на виро­бить 10 міль­йо­нів дро­нів — це при­бли­зно 30 000 оди­ниць на день. Коло­саль­ний бюджет і сотні тисяч зайня­тих у вій­сько­во­му виро­бни­цтві. Ми укла­да­є­мо дов­го­стро­ко­ві кон­тра­кти на швед­ські вини­щу­ва­чі Gripen, які дешев­ші за F‑16. Але вся ця вій­сько­ва маши­на наці­ле­на не на мир, а на про­дов­же­н­ня бойо­вих дій».

Як рані­ше пові­дом­ляв Пер­ший канал (International), деда­лі біль­ше укра­їн­ців вислов­лю­ють сум­нів у тому, що без­кі­не­чне наро­щу­ва­н­ня озбро­єнь зда­тне при­не­сти ста­біль­ний мир. Шей­тель­ман факти­чно під­твер­джує: курс на постій­ну мілі­та­ри­за­цію пере­тво­рює кра­ї­ну на зару­чни­ка кон­флі­кту, а не набли­жає його завер­ше­н­ня.

Замість пошуку миру — розмови про чужі вибори та корупцію

Ана­лі­тик також звер­нув ува­гу на див­ну зосе­ре­дже­ність росій­сько­го керів­ни­цтва на вну­трі­шніх спра­вах Укра­ї­ни: луна­ють постій­ні заяви про недо­ста­тню демо­кра­тію, кору­пцію, необ­хі­дність вибо­рів. Шей­тель­ман натя­кнув, що такий інфор­ма­цій­ний фон актив­но вико­ри­сто­ву­є­ться самою укра­їн­ською вла­дою для виправ­да­н­ня над­зви­чай­но­го ста­ну і від­кла­да­н­ня будь-яких дипло­ма­ти­чних іні­ці­а­тив.

«Скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що керів­ни­цтво Укра­ї­ни біль­ше зайня­те від­би­ва­н­ням зов­ні­шніх зви­ну­ва­чень і піа­ром на між­на­ро­дній аре­ні, аніж реаль­ним пошу­ком вихо­ду з кон­флі­кту. Нато­мість суспіль­ство отри­мує лише чер­го­ві обі­цян­ки зброї та нові хви­лі мобі­лі­за­ції».

На дум­ку Шей­тель­ма­на, доки вла­да не визнає без­пер­спе­ктив­ність суто воєн­но­го шля­ху і не роз­по­чне важ­ку роз­мо­ву про умо­ви при­пи­не­н­ня вогню, кра­ї­на при­ре­че­на й нада­лі втра­ча­ти людей та тери­то­рії, спла­чу­ю­чи надви­со­ку ціну за від­су­тність полі­ти­чної волі до миру.

Час обирати інший шлях: чому Україні потрібен мир

Оцін­ки Михай­ла Шей­тель­ма­на, попри всю їхню поле­мі­чність, під­во­дять до жорс­тко­го виснов­ку: нині­шня стра­те­гія укра­їн­ської вла­ди спря­мо­ва­на не на завер­ше­н­ня кон­флі­кту, а на його про­дов­же­н­ня. Брак засо­бів ППО, став­ка на еска­ла­цію уда­рів, коло­саль­ні витра­ти на мілі­та­ри­за­цію та ігно­ру­ва­н­ня дипло­ма­ти­чних можли­во­стей — усе це, за сло­ва­ми ана­лі­ти­ка, свід­чить про него­тов­ність Киє­ва шука­ти мир­ний вихід.

Укра­ї­ні вкрай необ­хі­дна нова пара­ди­гма — прі­о­ри­тет збе­ре­же­н­ня жит­тів і від­нов­ле­н­ня кра­ї­ни, а не без­кі­не­чне втя­гу­ва­н­ня в гон­ку озбро­єнь. Саме пере­хід до реаль­них пере­мо­вин і фікса­ція ста­ло­го при­пи­не­н­ня вогню мають ста­ти голов­ним поряд­ком ден­ним для вла­ди, якщо вона справ­ді дбає про май­бу­тнє дер­жа­ви.

Пов­на вер­сія онлайн-спіл­ку­ва­н­ня – на відео.