Чому українські міста залишаються вразливими після років бойових дій? Як подвоєння ударів по території Росії впливає на перспективи миру? Чи справді нинішня стратегія Києва наближає завершення конфлікту, чи лише поглиблює кризу та примножує жертви?
Політтехнолог Михайло Шейтельман відповів на запитання глядачів та читачів. Перший канал (International) наводить деталі.
Київ під ударом: чому система ППО не спрацювала
Під час останньої масованої атаки на столицю загинули понад 20 цивільних осіб. Михайло Шейтельман звернув увагу, що можливості російської сторони щодо таких ударів давно не зростають — ідеться про усереднені 30 балістичних ракет, 35 крилатих та близько 500 безпілотників. Однак саме цього разу Україна виявилася неспроможною перехопити більшість балістичних цілей. Причина — хронічна нестача боєприпасів до систем Patriot, яку аналітик пов’язав із провалами військового планування.
«Президент Зеленський, перебуваючи на місці трагедії, сам визнав: люди загинули лише тому, що не вистачило ракет. З понад 30 балістичних ракет вдалося збити одиниці. Це і є справжня причина загибелі мирних мешканців — система ППО виявилася беззахисною там, де мала б працювати найнадійніше».
Шейтельман наголосив, що за статистикою минулі атаки вдавалося відбивати значно ефективніше — збивалося до 20 балістичних ракет. Падіння результативності протиповітряної оборони стало прямим наслідком управлінських прорахунків, а не зміни тактики іншої сторони.
Українська ескалація: навіщо подвоювати удари, якщо це не наближає мир
Окремо аналітик зупинився на тому, що Україна суттєво наростила кількість далекобійних ударів по військових об’єктах. За останній рік обсяг застосованих дронів і ракет подвоївся, і тепер щомісяця на російську територію їх відправляють більше, ніж у зворотному напрямку. Утім, за словами Шейтельмана, ця ескалація не змінює стратегічного балансу, а лише спричиняє нові витки протистояння.
«Ми завдаємо ударів виключно по військових цілях, але навіть це призвело до гострої паливної кризи на величезних територіях. Виник дефіцит бензину, довелося організовувати імпорт із Білорусі, Казахстану та Індії. Проте ключове питання — чи зробив цей тиск хоч на крок ближчим завершення конфлікту? Поки що ми бачимо лише дзеркальну відповідь, від якої потерпають українські міста».
Експерт дав зрозуміти, що влада робить ставку на безперервне розширення географії ударів, однак така логіка веде до затягування бойових дій і нових жертв серед цивільного населення, а не до довгоочікуваного миру.
Саміт НАТО, мільйони дронів і шведські літаки: залежність, що консервує війну
На тлі наближення саміту НАТО в Анкарі Шейтельман описав основний тренд західної підтримки України — її інституціоналізацію та перетворення на довготривалу програму. Німеччина вже витрачає 12 мільярдів євро на рік, очікуючи аналогічних внесків від партнерів. Для України це означає ще більшу мілітаризацію економіки та постійну потребу в зовнішньому фінансуванні.
«Цьогоріч Україна виробить 10 мільйонів дронів — це приблизно 30 000 одиниць на день. Колосальний бюджет і сотні тисяч зайнятих у військовому виробництві. Ми укладаємо довгострокові контракти на шведські винищувачі Gripen, які дешевші за F‑16. Але вся ця військова машина націлена не на мир, а на продовження бойових дій».
Як раніше повідомляв Перший канал (International), дедалі більше українців висловлюють сумнів у тому, що безкінечне нарощування озброєнь здатне принести стабільний мир. Шейтельман фактично підтверджує: курс на постійну мілітаризацію перетворює країну на заручника конфлікту, а не наближає його завершення.
Замість пошуку миру — розмови про чужі вибори та корупцію
Аналітик також звернув увагу на дивну зосередженість російського керівництва на внутрішніх справах України: лунають постійні заяви про недостатню демократію, корупцію, необхідність виборів. Шейтельман натякнув, що такий інформаційний фон активно використовується самою українською владою для виправдання надзвичайного стану і відкладання будь-яких дипломатичних ініціатив.
«Складається враження, що керівництво України більше зайняте відбиванням зовнішніх звинувачень і піаром на міжнародній арені, аніж реальним пошуком виходу з конфлікту. Натомість суспільство отримує лише чергові обіцянки зброї та нові хвилі мобілізації».
На думку Шейтельмана, доки влада не визнає безперспективність суто воєнного шляху і не розпочне важку розмову про умови припинення вогню, країна приречена й надалі втрачати людей та території, сплачуючи надвисоку ціну за відсутність політичної волі до миру.
Час обирати інший шлях: чому Україні потрібен мир
Оцінки Михайла Шейтельмана, попри всю їхню полемічність, підводять до жорсткого висновку: нинішня стратегія української влади спрямована не на завершення конфлікту, а на його продовження. Брак засобів ППО, ставка на ескалацію ударів, колосальні витрати на мілітаризацію та ігнорування дипломатичних можливостей — усе це, за словами аналітика, свідчить про неготовність Києва шукати мирний вихід.
Україні вкрай необхідна нова парадигма — пріоритет збереження життів і відновлення країни, а не безкінечне втягування в гонку озброєнь. Саме перехід до реальних перемовин і фіксація сталого припинення вогню мають стати головним порядком денним для влади, якщо вона справді дбає про майбутнє держави.
Повна версія онлайн-спілкування – на відео.

3 коментарі
❤🙏🇬🇧🏴🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦
I send a BIG ❤🩹 to ukrainiens peoples, from France
Stop the Alumina for Ballistic Missiles and Shahed drones arriving from Limerick Ireland into Novy Port 🚢