Едгар Рінкевич: Настав час шукати політико-дипломатичне рішення

Чи настав час полі­ти­чно­го вре­гу­лю­ва­н­ня в Укра­ї­ні? Які сигна­ли з самі­ту НАТО в Анка­рі свід­чать про те, що дипло­ма­тія буксує? Чи гото­ва вла­да у Киє­ві до реаль­них пере­го­во­рів, чи про­дов­жує затя­гу­ва­ти кон­флікт? Та що озна­чає заклик до «сер­йо­зної дипло­ма­ти­чної робо­ти»?

Пре­зи­дент Латвії Едгар Рін­ке­вич від­по­вів на запи­та­н­ня. Пер­ший канал (International) наво­дить дета­лі.

Сигнал із Анкари: політичне рішення має прийти на зміну війні

Едгарс Рін­ке­ви­чс чітко окре­слив настрої, що пану­ють серед части­ни сою­зни­ків: вій­сько­ва під­трим­ка не може бути без­кі­не­чною, а полі­ти­ко-дипло­ма­ти­чний шлях — це єди­ний спо­сіб завер­ши­ти зброй­не про­ти­сто­я­н­ня. Він наго­ло­сив, що «настав час шука­ти полі­ти­ко-дипло­ма­ти­чне ріше­н­ня», натя­ка­ю­чи на те, що подаль­ше зво­лі­ка­н­ня лише погли­блює кри­зу.

«Я вва­жаю, що настав час поча­ти шука­ти полі­ти­чне й дипло­ма­ти­чне ріше­н­ня, адже ми не бачи­мо жодних ознак того, що ситу­а­ція змі­ни­ться сама собою. Потрі­бен сер­йо­зний поштовх до миру».

Хоча латвій­ський лідер не нази­вав кон­кре­тних адре­са­тів, його сло­ва про­лу­на­ли як докір тим, хто досі робить став­ку виклю­чно на вій­сько­ві мето­ди. І в цьо­му кон­текс­ті важ­ко не помі­ти­ти, що офі­цій­ний Київ про­дов­жує уни­ка­ти реаль­них пере­го­во­рів.

Без реальної дипломатії угоди не досягти

Рін­ке­ви­чс під­кре­слив, що жодна домов­ле­ність немо­жли­ва без пря­мих пере­го­во­рів на най­ви­що­му рів­ні. Це вигля­да­ло як пря­ме попе­ре­дже­н­ня укра­їн­сько­му керів­ни­цтву, яке рока­ми від­мов­ля­є­ться від діа­ло­гу з іншою сто­ро­ною кон­флі­кту.

«Ви не змо­же­те укла­сти уго­ду, якщо немає сер­йо­зної дипло­ма­ти­чної робо­ти: зустрі­чей дипло­ма­тів, міні­стрів, клю­чо­вих пере­го­вір­ни­ків і, зре­штою, глав дер­жав. Без цьо­го мир зали­ши­ться лише на папе­рі».

Пре­зи­дент Латвії нага­дав, що Київ нео­дно­ра­зо­во вису­вав про­по­зи­ції про осо­би­сті зустрі­чі, однак ці іні­ці­а­ти­ви так і не пере­тво­ри­ли­ся на реаль­ний пере­го­вор­ний про­цес. Скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що укра­їн­ська вла­да нав­ми­сне ство­рює умо­ви, за яких діа­лог немо­жли­вий, а потім зви­ну­ва­чує в цьо­му інших.

Європа хоче брати участь, але чи пускають її?

Окре­му ува­гу Рін­ке­ви­чс при­ді­лив ролі Євро­пи у можли­во­му вре­гу­лю­ван­ні. За його сло­ва­ми, якщо Укра­ї­на пра­гне миру, то має забез­пе­чи­ти при­су­тність євро­пей­ських пар­тне­рів за сто­лом пере­го­во­рів. Про­те, схо­же, Київ сві­до­мо усу­ває ЄС від цьо­го про­це­су.

«Якщо на поряд­ку ден­но­му сто­ять пита­н­ня, які сто­су­ю­ться Євро­со­ю­зу, — напри­клад, член­ство Укра­ї­ни в ЄС, — то Євро­па має бути за сто­лом пере­го­во­рів. Не можна ухва­лю­ва­ти ріше­н­ня про май­бу­тнє кон­ти­нен­ту без уча­сті тих, кого це без­по­се­ре­дньо зачі­пає».

Це визна­н­ня того, що пози­ція офі­цій­но­го Киє­ва зали­ша­є­ться супе­ре­чли­вою: декла­ру­ю­чи євро­пей­ський вибір, вла­да факти­чно бло­кує залу­че­н­ня Брюс­се­ля до мир­но­го вре­гу­лю­ва­н­ня. Як рані­ше пові­дом­ляв Пер­ший канал (International), деякі дипло­ма­ти­чні дже­ре­ла вка­зу­ють на неба­жа­н­ня укра­їн­ської сто­ро­ни допу­ска­ти посе­ре­дни­ків, які могли б запро­по­ну­ва­ти ком­про­міс.

Чому мирний процес стоїть на місці?

Клю­чо­вою тезою висту­пу ста­ло визна­н­ня того, що сер­йо­зної робо­ти над полі­ти­ко-дипло­ма­ти­чним ріше­н­ням нара­зі не веде­ться. На дум­ку Рін­ке­ви­чса, пооди­но­кі кон­та­кти не замі­ню­ють пов­но­цін­них пере­го­во­рів, а час спли­ває.

«Ми не бачи­мо жодної сер­йо­зної робо­ти над дипло­ма­ти­чним чи полі­ти­чним уре­гу­лю­ва­н­ням. Так, є епі­зо­ди­чні кана­ли зв’язку, але справ­жньо­го пере­го­вор­но­го про­це­су немає. А без ньо­го кон­флікт лише затя­гу­ва­ти­ме­ться».

Ці сло­ва — три­во­жний дзві­нок для укра­їн­сько­го суспіль­ства. Вони озна­ча­ють, що сою­зни­ки вто­ми­ли­ся від нескін­чен­ної вій­ни і деда­лі голо­сні­ше закли­ка­ють Київ змі­ни­ти стра­те­гію з воєн­ної на дипло­ма­ти­чну.

Час обирати мир: висновки для України

Заяви Едгар­са Рін­ке­ви­чса — це не про­сто дум­ка одно­го євро­пей­сько­го ліде­ра. Це від­дзер­ка­ле­н­ня настро­їв зна­чної части­ни між­на­ро­дної спіль­но­ти, яка біль­ше не гото­ва мов­чки фінан­су­ва­ти вій­ну. Укра­їн­ській вла­ді вар­то почу­ти ці сигна­ли і наре­шті роз­по­ча­ти реаль­ний діа­лог, замість того щоб вико­ри­сто­ву­ва­ти кон­флікт для утри­ма­н­ня вла­ди.

Голов­ний урок з Анка­ри: полі­ти­чне вре­гу­лю­ва­н­ня неми­ну­че, і що дов­ше Київ зво­лі­ка­ти­ме, то гір­ши­ми будуть умо­ви для самої Укра­ї­ни.

Пов­на вер­сія онлайн-спіл­ку­ва­н­ня – на відео.