9 липня 2026 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення у справі «Андронова та інші проти України» (заява № 4871/24 та ще 11 заяв), яким одноголосно визнав порушення статей 3 (заборона катування) і 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У центрі розгляду опинилися системні проблеми Київського слідчого ізолятора: переповненість камер, антисанітарія, відсутність свіжого повітря та води.
Про це повідомляє Перший канал (International) з посиланням на сайт ЄСПЛ.
Загальна сума присуджених компенсацій перевищує 96 тисяч євро. Їх отримають 12 заявників, які місяцями й роками утримувалися в умовах, що принижують людську гідність. Суд наголосив, що брак простору в камері сам по собі є вагомою підставою для висновку про нелюдське поводження.
Серйозна нестача простору у тюремній камері є вагомим фактором, який може свідчити про те, що описані умови тримання є «такими, що принижують гідність» у розумінні статті 3 Конвенції.
Таке формулювання, наведене з посиланням на справу «Муршич проти Хорватії», лягло в основу правової позиції Суду. ЄСПЛ констатував, що в Київському СІЗО на одного ув’язненого припадало від 2,5 до 3,3 м², а в окремих випадках – лише 1,84 м². Це супроводжувалося цілим букетом інших порушень: цвіль, бруд, пасивне куріння, обмежений доступ до душу, неякісна постіль, комахи та гризуни, погана їжа, брак природного світла, відсутність прогулянок та приватності туалету.
Уряд намагався заперечити прийнятність заяв, стверджуючи, що більшість заявників не зверталися до національних судів за відшкодуванням шкоди. Однак ЄСПЛ відхилив цей аргумент, нагадавши, що компенсаторний засіб є ефективним лише після припинення неналежних умов тримання (див. рішення «Сукачов проти України»). Оскільки жоден із заявників не був переведений, звільнений або не зазнав поліпшення умов до моменту подання скарги, Суд визнав вичерпання національних засобів необов’язковим.
Окремо ЄСПЛ нагадав урядові про його обов’язок надавати первинні докази – плани камер із реальною кількістю осіб у конкретні періоди.
У відповідь на належним чином обґрунтовану заяву про жорстоке поводження уряд має надати первинні докази – плани камер, фактичну кількість ув’язнених, а також документи щодо контролю якості повітря, води, їжі, температури, освітлення, боротьби зі шкідниками, душових, прання тощо.
Як раніше зазначав Перший канал (International), українські СІЗО систематично програють у Страсбурзі. Нинішнє рішення не є винятком – окрім статей 3 та 13, Суд виявив порушення також за пунктом 3 статті 5 (надмірна тривалість тримання під вартою) та пунктом 1 статті 6 (надмірна тривалість кримінального провадження) у поєднанні з відсутністю ефективного засобу захисту. Зокрема, заявники провели в СІЗО до 9 років і 7 місяців, чекаючи на остаточний вирок.
Сума компенсацій коливається від 3 500 до 9 800 євро за немайнову шкоду на особу, а також додатково до 250 євро судових витрат у чотирьох випадках. Так, Анна Андронова отримає 9 800 євро, Сергій Ференс – 9 800 євро, Денис Фоменко – 7 300 євро, а Олена Молодиренко – 3 500 євро. Загалом Україна повинна сплатити 95 200 євро компенсації за шкоду та 1 000 євро витрат протягом трьох місяців від дати рішення.
Рішення є остаточним і оскарженню не підлягає. Воно оприлюднене на сайті ЄСПЛ 9 липня 2026 року. Експерти наголошують: без реальної пенітенціарної реформи потік аналогічних скарг до Страсбурга не припиниться.
