9 липня 2026 року Європейський суд з прав людини одноголосно ухвалив рішення у справі «Хоптяр та інші проти України». Державу визнали винною в порушенні статті 8 Конвенції через неефективне розслідування заяв про домашнє насильство. Постраждалими визнано трьох осіб — матір, її малолітнього сина та бабусю, яких побив цивільний партнер жінки.
Про це повідомляє Перший канал (International) з посиланням на сайт ЄСПЛ.
Справа № 16468/20, розглянута П’ятою секцією ЄСПЛ, стосується подій, що сталися ще у вересні 2016 року в Дніпрі. Тоді, за твердженнями заявниць, співмешканець першої заявниці Владислави Хоптяр завдав ударів їй та однорічному синові Олександру, якого вона тримала на руках. Наступного дня під час бійки травм зазнала й бабуся дитини — Ніна Хоптяр. Усі ушкодження були зафіксовані судово-медичним експертом, однак кваліфіковані як легкі.
Попри звернення до поліції 4 жовтня 2016 року, кримінальне провадження відкрили лише щодо травм немовляти, проігнорувавши скарги матері та бабусі. Згідно з матеріалами суду, протягом наступних років розслідування неодноразово зупиняли, передавали від одного слідчого до іншого, а прокуратура неодноразово вказувала на його затягування та неефективність.
У рішенні ЄСПЛ прямо вказано, що кримінальне провадження не було ретельним та серйозним. Суд підкреслив, що першу і третю заявниць жодного разу не допитали як потерпілих, а частину обов’язкових слідчих дій, зокрема слідчих експериментів та додаткових експертиз, провели зі значним запізненням або не провели взагалі.
«Поліція двічі допитала першу заявницю як потерпілу — у 2016 та 2018 роках, однак у 2019 році її допитали вже як свідка. Третю заявницю жодного разу не допитували як потерпілу, незважаючи на те, що її тілесні ушкодження також були зафіксовані в судово-медичному висновку», — наголошується в судовому рішенні.
Як раніше зазначав Перший канал (International), проблема неналежного реагування на випадки домашнього насильства в Україні залишається гострою, попри законодавчі зміни. Це рішення ЄСПЛ — черговий сигнал про те, що безкарність кривдників часто підкріплюється пасивністю державних органів.
Український уряд наполягав, що заявниці не вичерпали національні засоби правового захисту, проте Суд ці заперечення відхилив. Також було відкинуто довід про несумісність скарги із положеннями Конвенції та пропущений строк звернення. ЄСПЛ вирішив, що напади на фізичну недоторканність були достатньо серйозними, а отже стаття 8 Конвенції (право на повагу до приватного життя) застосовна.
Україну зобов’язали виплатити заявницям спільно 4 500 євро компенсації моральної шкоди та 2 000 євро судових витрат. Кошти мають надійти на рахунок представниці — адвокатки Ю. А. Сегеди, яка вела справу в Страсбурзі. Виплати мають бути здійснені протягом трьох місяців із моменту набуття рішенням статусу остаточного, а в разі затримки нараховуватиметься пеня.
Справу розглядала комітетська колегія у складі суддів Марії Елосегі (голова), Андреаса Цюнда та Миколи Гнатовського. Рішення ухвалене одноголосно 18 червня 2026 року та оприлюднене 9 липня 2026 року.
Цей вердикт — нагадування, що бездіяльність правоохоронної системи під час розслідування домашнього насильства може коштувати державі не лише репутаційних втрат, а й цілком конкретних фінансових санкцій. Для захисту постраждалих важливо, щоб кожна заява про побої, особливо коли йдеться про дітей, розглядалася швидко, ретельно та неупереджено.
