9 липня 2026 року Європейський суд з прав людини одноголосно постановив, що Україна порушила статті 3 та 9 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у поєднанні зі статтею 14. Ідеться про неефективне розслідування нападу на двох жінок, які сповідують релігію Свідків Єгови, та неспроможність держави розкрити релігійний мотив злочину.
Про це повідомляє Перший канал (International) з посиланням на сайт ЄСПЛ.
Рішення ухвалила П’ята секція Суду в справі «Барсук та Гиль проти України» (Barsuk and Gyl v. Ukraine, заява № 31582/20). Воно стало ще одним нагадуванням про обов’язок держави захищати релігійні меншини від насильства на ґрунті нетерпимості.
Що сталося 15 березня 2016 року в Чугуєві
Двоє мешканок Чугуєва, Тамара Барсук та Віра Гиль, здійснювали подомове проповідування та розповсюджували релігійну літературу Свідків Єгови. У цей час на них напав місцевий житель – пан С. За матеріалами справи, він наздогнав жінок, збив із ніг, неодноразово бив руками й ногами по голові, обличчю, грудній клітці та кінцівках. Друга заявниця отримала перелом верхньої щелепи та струс мозку, а також втратила слуховий апарат, який був знищений під час побиття. Обох жінок госпіталізували.
Як раніше повідомляв Перший канал (International), подібні інциденти в Україні не є поодинокими, а реакція правоохоронних органів часто викликає запитання в міжнародних інституцій.
Як розслідували справу і чому вона закрита
Поліція прибула на місце одразу після нападу, а кримінальне провадження відкрили того ж дня. Однак заявниці від самого початку наполягали на кваліфікації дій нападника як злочину, вчиненого з мотивів релігійної нетерпимості (статті 122 та 161 Кримінального кодексу України). Вони вказували, що С. вигукував фрази про Свідків Єгови, а інші віряни підтвердили: чоловік і раніше виявляв ворожість до їхньої громади.
Попри це, слідство та прокуратура обмежилися загальною формулою «раптово виниклих неприязних відносин». Суд першої інстанції визнав С. винним у заподіянні тілесних ушкоджень, проте не встановив релігійного мотиву. Згодом апеляція скасувала вирок і направила справу на новий розгляд. Через неодноразові зміни суддів та повторний розгляд усіх доказів процес затягнувся, і 22 березня 2021 року провадження закрили через закінчення п’ятирічного строку давності.
Що встановив ЄСПЛ
Суд у Страсбурзі наголосив: коли є обґрунтовані підозри, що насильство вчинене через релігійну ненависть, держава зобов’язана докласти всіх можливих зусиль для з’ясування такого мотиву. У цій справі, як і в раніше розглянутих «Корнілова проти України» та «Мігоряну та Релігійна громада Свідків Єгови міста Ізмаїл проти України», національні органи не виконали цього обов’язку.
«Влада не доклала рішучих зусиль для встановлення конкретного мотиву нападу, обмежившись повторенням юридичної формули “раптово виниклих неприязних відносин”. Такий підхід є неприйнятним, коли існують підтверджені твердження про релігійну ворожнечу», – ідеться в рішенні.
Також ЄСПЛ розкритикував те, що розслідування та судовий розгляд були надмірно затягнуті, а повернення справи на новий розгляд не мало серйозного обґрунтування. Як наслідок, строк давності сплив, і винний уникнув відповідальності.
Суд одноголосно визнав порушення статті 3 (заборона катування) у поєднанні зі статтею 14 (заборона дискримінації), а також статті 9 (свобода релігії) у поєднанні зі статтею 14.
Компенсація та значення рішення
ЄСПЛ присудив кожній із заявниць по 4 000 євро як відшкодування моральної шкоди, а також 4 000 євро спільно на покриття судових витрат. Держава має виплатити ці кошти протягом трьох місяців після того, як рішення стане остаточним.
Це рішення не лише забезпечує справедливість для конкретних заявниць, а й посилює стандарти розслідування злочинів на ґрунті ненависті в Україні. Воно чітко вказує: пасивність правоохоронців та ігнорування релігійного мотиву є порушенням міжнародних зобов’язань держави.