Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) оприлюднив остаточне рішення у справі «Бабич проти України» (заява № 2393/17). Суд визнав, що Україна порушила право заявника на свободу пересування, встановивши непропорційну та необґрунтовану заборону на виїзд за кордон через несплачений борг.
Про це повідомляє Перший канал (International) з посиланням на сайт ЄСПЛ.
Суть справи Ігоря Бабича
Заявник, Ігор Юрійович Бабич 1959 року народження, мешканець Полтави, ще у 2013 році потрапив під обмеження права виїзду. 19 серпня 2013 року Київський районний суд Полтави задовольнив подання державного виконавця та заборонив чоловікові виїжджати за кордон до повного погашення боргу, встановленого судовим рішенням. У грудні того ж року Бабича, який займався підприємництвом, було визнано банкрутом (рішення Господарського суду Харківської області від 10 грудня 2013 року). Попри це, численні спроби скасувати заборону виявилися марними.
У жовтні 2015 року заявник офіційно одружився зі своєю партнеркою Г.Н., з якою виховує сина Д.Б. 2007 року народження. У березні 2016-го родина отримала румунські паспорти, а в серпні того ж року дружина з сином виїхали на постійне проживання до Праги (Чехія).
«У березні 2016 року заявник, його дружина та їхній син отримали румунські паспорти. Згідно з поданими документами, у серпні 2016 року дружина заявника та син оселилися в Празі, Чеська Республіка», — йдеться в матеріалах справи.
При цьому, як зазначають уряд та сам заявник, Бабичу кілька разів вдавалося перетнути кордон: 21 лютого 2016 року він виїхав за українським паспортом, де його прізвище було написане з розбіжностями, а також використовував румунський паспорт у 2016–2017 роках. Однак сама заборона формально продовжувала діяти. Ще 5 грудня 2019 року Верховний Суд остаточно відмовив Бабичу у вимозі вилучити інформацію про обмеження з бази Держприкордонслужби, наголосивши, що виконавче провадження не завершене.
Порушення статті 2 Протоколу №4: необґрунтоване втручання
Розглянувши скаргу, ЄСПЛ нагадав про прецедент, встановлений у справі Stetsov v. Ukraine (№ 5170/15 від 11 травня 2021 року). Як і в тій справі, суд дійшов висновку, що українська влада не забезпечила належного виправдання обмеженням, які діяли проти заявника, та не передбачила механізму перегляду такої заборони до моменту повного виконання боргових зобов’язань.
«Суд доходить висновку, що українська влада не виконала свого обов’язку за статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції забезпечити, щоб будь-яке втручання до права особи залишати свою країну було від самого початку та протягом усього періоду виправданим і пропорційним обставинам справи», — наголошується в рішенні.
Судді окремо зауважили, що сам факт отримання громадянства іншої держави та можливість інколи виїжджати не можна вважати ефективним засобом захисту від заборони, яка, судячи з усього, залишалася чинною. Таким чином, констатовано порушення пункту 2 статті 2 Протоколу №4.
Скарга за статтею 8 (сімейне життя) визнана неприйнятною
Заявник також скаржився, що через заборону виїзду постраждало його право на повагу до сімейного життя, оскільки дружина та син мешкають за кордоном. Однак ЄСПЛ не знайшов підстав для задоволення цієї частини скарги.
«Конвенція не включає права як такого на створення сімейного життя в певній країні», — зазначили судді, пославшись на попередні рішення Великої палати.
З матеріалів справи випливає, що дружина з сином виїхали до Чехії вже після того, як заборона діяла кілька років, а отже, вони усвідомлювали наслідки. До того ж Бабич мав змогу виїжджати за паспортом іншої країни, а дружина з дитиною могли безперешкодно приїжджати в Україну (про перешкоди цьому не повідомлялося). Тому ця частина заяви була визнана явно необґрунтованою та відхилена.
Контекст та реакція
Як раніше зазначав Перший канал (International), практика ЄСПЛ щодо обмежень права виїзду через борги є сталою: такі заборони мають бути тимчасовими, пропорційними та підлягати періодичному перегляду. У цій справі Україна не змогла довести необхідність багаторічного блокування виїзду для людини, яка до того ж отримала статус банкрута.
Рішення ухвалене одноголосно. Вимог про справедливу сатисфакцію заявник не подавав, тому компенсацію йому не присуджено.
