ЄСПЛ виніс вирок на користь українця, якому через борги роками блокували виїзд

Євро­пей­ський суд з прав люди­ни (ЄСПЛ) опри­лю­днив оста­то­чне ріше­н­ня у спра­ві «Бабич про­ти Укра­ї­ни» (заява № 2393/17). Суд визнав, що Укра­ї­на пору­ши­ла пра­во заяв­ни­ка на сво­бо­ду пере­су­ва­н­ня, вста­но­вив­ши непро­пор­цій­ну та нео­б­ґрун­то­ва­ну забо­ро­ну на виїзд за кор­дон через неспла­че­ний борг.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

Суть справи Ігоря Бабича

Заяв­ник, Ігор Юрі­йо­вич Бабич 1959 року наро­дже­н­ня, мешка­нець Пол­та­ви, ще у 2013 році потра­пив під обме­же­н­ня пра­ва виїзду. 19 сер­пня 2013 року Київ­ський район­ний суд Пол­та­ви задо­воль­нив пода­н­ня дер­жав­но­го вико­нав­ця та забо­ро­нив чоло­ві­ко­ві виїжджа­ти за кор­дон до пов­но­го пога­ше­н­ня бор­гу, вста­нов­ле­но­го судо­вим ріше­н­ням. У гру­дні того ж року Баби­ча, який займав­ся під­при­єм­ни­цтвом, було визна­но бан­кру­том (ріше­н­ня Госпо­дар­сько­го суду Хар­ків­ської обла­сті від 10 гру­дня 2013 року). Попри це, числен­ні спро­би ска­су­ва­ти забо­ро­ну вияви­ли­ся мар­ни­ми.

У жов­тні 2015 року заяв­ник офі­цій­но одру­жив­ся зі сво­єю пар­тнер­кою Г.Н., з якою вихо­вує сина Д.Б. 2007 року наро­дже­н­ня. У бере­зні 2016-го роди­на отри­ма­ла румун­ські паспор­ти, а в сер­пні того ж року дру­жи­на з сином виїха­ли на постій­не про­жи­ва­н­ня до Пра­ги (Чехія).

«У бере­зні 2016 року заяв­ник, його дру­жи­на та їхній син отри­ма­ли румун­ські паспор­ти. Згі­дно з пода­ни­ми доку­мен­та­ми, у сер­пні 2016 року дру­жи­на заяв­ни­ка та син осе­ли­ли­ся в Пра­зі, Чеська Респу­блі­ка», — йде­ться в мате­рі­а­лах спра­ви.

При цьо­му, як зазна­ча­ють уряд та сам заяв­ник, Баби­чу кіль­ка разів вда­ва­ло­ся пере­тну­ти кор­дон: 21 люто­го 2016 року він виїхав за укра­їн­ським паспор­том, де його прі­зви­ще було напи­са­не з роз­бі­жно­стя­ми, а також вико­ри­сто­ву­вав румун­ський паспорт у 2016–2017 роках. Однак сама забо­ро­на фор­маль­но про­дов­жу­ва­ла дія­ти. Ще 5 гру­дня 2019 року Вер­хов­ний Суд оста­то­чно від­мо­вив Баби­чу у вимо­зі вилу­чи­ти інфор­ма­цію про обме­же­н­ня з бази Держ­при­кор­дон­слу­жби, наго­ло­сив­ши, що вико­нав­че про­ва­дже­н­ня не завер­ше­не.

Порушення статті 2 Протоколу №4: необґрунтоване втручання

Роз­гля­нув­ши скар­гу, ЄСПЛ нага­дав про пре­це­дент, вста­нов­ле­ний у спра­ві Stetsov v. Ukraine (№ 5170/15 від 11 трав­ня 2021 року). Як і в тій спра­ві, суд дійшов виснов­ку, що укра­їн­ська вла­да не забез­пе­чи­ла нале­жно­го виправ­да­н­ня обме­же­н­ням, які дія­ли про­ти заяв­ни­ка, та не перед­ба­чи­ла меха­ні­зму пере­гля­ду такої забо­ро­ни до момен­ту пов­но­го вико­на­н­ня бор­го­вих зобо­в’я­зань.

«Суд дохо­дить виснов­ку, що укра­їн­ська вла­да не вико­на­ла сво­го обо­в’яз­ку за стат­тею 2 Про­то­ко­лу №4 до Кон­вен­ції забез­пе­чи­ти, щоб будь-яке втру­ча­н­ня до пра­ва осо­би зали­ша­ти свою кра­ї­ну було від само­го поча­тку та про­тя­гом усьо­го пері­о­ду виправ­да­ним і про­пор­цій­ним обста­ви­нам спра­ви», — наго­ло­шу­є­ться в рішен­ні.

Суд­ді окре­мо заува­жи­ли, що сам факт отри­ма­н­ня гро­ма­дян­ства іншої дер­жа­ви та можли­вість інко­ли виїжджа­ти не можна вва­жа­ти ефе­ктив­ним засо­бом захи­сту від забо­ро­ни, яка, судя­чи з усьо­го, зали­ша­ла­ся чин­ною. Таким чином, кон­ста­то­ва­но пору­ше­н­ня пун­кту 2 стат­ті 2 Про­то­ко­лу №4.

Скарга за статтею 8 (сімейне життя) визнана неприйнятною

Заяв­ник також скар­жив­ся, що через забо­ро­ну виїзду постра­жда­ло його пра­во на пова­гу до сімей­но­го жит­тя, оскіль­ки дру­жи­на та син мешка­ють за кор­до­ном. Однак ЄСПЛ не зна­йшов під­став для задо­во­ле­н­ня цієї части­ни скар­ги.

«Кон­вен­ція не вклю­чає пра­ва як тако­го на ство­ре­н­ня сімей­но­го жит­тя в пев­ній кра­ї­ні», — зазна­чи­ли суд­ді, послав­шись на попе­ре­дні ріше­н­ня Вели­кої пала­ти.

З мате­рі­а­лів спра­ви випли­ває, що дру­жи­на з сином виїха­ли до Чехії вже після того, як забо­ро­на дія­ла кіль­ка років, а отже, вони усві­дом­лю­ва­ли наслід­ки. До того ж Бабич мав змо­гу виїжджа­ти за паспор­том іншої кра­ї­ни, а дру­жи­на з дити­ною могли без­пе­ре­шко­дно при­їжджа­ти в Укра­ї­ну (про пере­шко­ди цьо­му не пові­дом­ля­ло­ся). Тому ця части­на заяви була визна­на явно нео­б­ґрун­то­ва­ною та від­хи­ле­на.

Контекст та реакція

Як рані­ше зазна­чав Пер­ший канал (International), пра­кти­ка ЄСПЛ щодо обме­жень пра­ва виїзду через бор­ги є ста­лою: такі забо­ро­ни мають бути тим­ча­со­ви­ми, про­пор­цій­ни­ми та під­ля­га­ти пері­о­ди­чно­му пере­гля­ду. У цій спра­ві Укра­ї­на не змо­гла дове­сти необ­хі­дність бага­то­рі­чно­го бло­ку­ва­н­ня виїзду для люди­ни, яка до того ж отри­ма­ла ста­тус бан­кру­та.

Ріше­н­ня ухва­ле­не одно­го­ло­сно. Вимог про спра­ве­дли­ву сати­сфа­кцію заяв­ник не пода­вав, тому ком­пен­са­цію йому не при­су­дже­но.