Україна програла справу в ЄСПЛ через необґрунтований домашній арешт поліцейських

5 бере­зня 2026 року Євро­пей­ський суд з прав люди­ни (ЄСПЛ) ухва­лив оста­то­чне ріше­н­ня у спра­ві «Крюк про­ти Укра­ї­ни» (заяви № 50474/20 та № 50480/20). Суд визнав пору­ше­н­ня стат­ті 5 Кон­вен­ції з прав люди­ни щодо нео­б­ґрун­то­ва­но­го три­ма­н­ня двох бра­тів, коли­шніх полі­цей­ських, під ціло­до­бо­вим дома­шнім аре­штом. Водно­час ЄСПЛ не вба­чає пору­ше­н­ня у їхньо­му пере­бу­ван­ні в скля­ній клі­тці в залі суду, що ста­ло важли­вим пре­це­ден­том.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

Суть справи: про що позивалися брати Крюк?

Заяв­ни­ки, Пав­ло Іва­но­вич Крюк та Оле­ксандр Іва­но­вич Крюк, були затри­ма­ні 8 черв­ня 2017 року за підо­зрою в уча­сті у зброй­но­му погра­бу­ван­ні у скла­ді гру­пи. На момент затри­ма­н­ня вони пра­цю­ва­ли полі­цей­ськи­ми. 23 кві­тня 2020 року суд пер­шої інстан­ції від­мо­вив­ся про­дов­жу­ва­ти три­ма­н­ня під вар­тою, про­те змі­нив запо­бі­жний захід на ціло­до­бо­вий дома­шній арешт. Ріше­н­ня про арешт нео­дно­ра­зо­во про­дов­жу­ва­ло­ся — 9 черв­ня, 3 липня та 31 сер­пня 2020 року.

Крім того, заяв­ни­ки скар­жи­ли­ся на умо­ви три­ма­н­ня в залі суду з січня 2018 року по кві­тень 2020 року: їх разом із чотир­ма інши­ми фігу­ран­та­ми спра­ви утри­му­ва­ли в скля­ній кабі­ні (боксі) роз­мі­ром при­бли­зно 3.6–4 метри зав­довж­ки, 1.2 метра зав­шир­шки та 2.2 метра зав­ви­шки.

Скляна клітка: чому ЄСПЛ не визнав це тортурами

Одним із голов­них питань було те, чи є пере­бу­ва­н­ня в скля­но­му боксі в залі суду пору­ше­н­ням стат­ті 3 Кон­вен­ції (забо­ро­на кату­вань). Адво­ка­ти заяв­ни­ків напо­ля­га­ли, що умо­ви були при­ни­зли­ви­ми та схо­жи­ми на мета­ле­ву клі­тку. Уряд Укра­ї­ни запе­ре­чу­вав, наго­ло­шу­ю­чи, що бокс від­по­від­ає стан­дар­там Дер­жав­ної судо­вої адмі­ні­стра­ції (наказ № 350 від 20 бере­зня 2017 року).

ЄСПЛ нага­дав, що, на від­мі­ну від мета­ле­вих клі­ток (які були визна­ні таки­ми, що при­ни­жу­ють гідність, скля­на ого­ро­жа сама по собі не є еле­мен­том при­ни­же­н­ня. Суд дослі­див пара­ме­три боксу: за роз­ра­хун­ка­ми, на кожно­го під­су­дно­го при­па­да­ло близь­ко 0.7–0.8 кв. м, у кон­стру­кції була вен­ти­ля­ція, а звук про­хо­див крізь отво­ри. Заяв­ни­ки не нада­ли дока­зів, що через умо­ви в боксі вони не могли чути про­цес або спіл­ку­ва­ти­ся з адво­ка­та­ми. Від­так, ця части­на скар­ги була визна­на неприйня­тною.

Суд наго­ло­сив: «Роз­мі­ще­н­ня під­су­дних за скля­ни­ми пере­го­род­ка­ми або в скля­них кабі­нах саме по собі не містить еле­мен­ту при­ни­же­н­ня, доста­тньо­го для дося­гне­н­ня міні­маль­но­го рів­ня суво­ро­сті, на від­мі­ну від мета­ле­вих клі­ток».

Це важли­ве уто­чне­н­ня, адже в бага­тьох судах Укра­ї­ни досі три­ва­ють дис­ку­сії щодо обла­шту­ва­н­ня «клі­ток». Як рані­ше зазна­чав Пер­ший канал (International), пра­во­за­хи­сни­ки нео­дно­ра­зо­во пору­шу­ва­ли пита­н­ня про умо­ви три­ма­н­ня під­су­дних без­по­се­ре­дньо в залах судо­вих засі­дань.

Порушення статті 5: домашній арешт без підстав

Нато­мість ЄСПЛ став на бік заяв­ни­ків щодо пору­ше­н­ня стат­ті 5 § 3 (пра­во на судо­вий роз­гляд упро­довж розум­но­го стро­ку або звіль­не­н­ня під час про­ва­дже­н­ня). Суд кон­ста­ту­вав, що ріше­н­ня націо­наль­них судів про вста­нов­ле­н­ня та про­дов­же­н­ня ціло­до­бо­во­го дома­шньо­го аре­шту не місти­ли «реле­ван­тних» і «доста­тніх» під­став. Суд­ді обме­жу­ва­ли­ся шаблон­ни­ми фра­за­ми про ризик впли­ву на потер­пі­лих, не поясню­ю­чи, чому цей ризик збе­рі­га­є­ться після трьох років три­ма­н­ня під вар­тою.

Окре­мо було зазна­че­но, що ріше­н­ня про про­дов­же­н­ня дома­шньо­го аре­шту від 9 черв­ня, 3 липня та 31 сер­пня 2020 року не під­ля­га­ли апе­ля­цій­но­му оскар­жен­ню, що уне­мо­жли­ви­ло ефе­ктив­ний захист прав. Від­так, було зафі­ксо­ва­но пору­ше­н­ня стат­ті 5 § 5 — від­су­тність у націо­наль­но­му зако­но­дав­стві ефе­ктив­но­го меха­ні­зму ком­пен­са­ції за неза­кон­ний арешт.

Компенсація від держави

Суд при­су­див кожно­му із заяв­ни­ків по 2000 євро від­шко­ду­ва­н­ня мораль­ної шко­ди. Також Укра­ї­на має спла­ти­ти 1000 євро судо­вих витрат на користь їхньо­го пред­став­ни­ка, адво­ка­та М. Сосєд­ка. Решту вимог заяв­ни­ків (зокре­ма, про біль­шу суму ком­пен­са­ції) було від­хи­ле­но.

Що це означає для України?

Ріше­н­ня у спра­ві є чер­го­вим нага­ду­ва­н­ням, що фор­маль­ний під­хід судів до обра­н­ня запо­бі­жних захо­дів може при­зве­сти до про­гра­шу в між­на­ро­дних інстан­ці­ях. Хоча ЄСПЛ і визнав скля­ні бокси прийня­тни­ми з точки зору стат­ті 3, пита­н­ня дома­шніх аре­штів та немо­жли­во­сті їх оскар­жи­ти зали­ша­є­ться вра­зли­вим місцем укра­їн­ської судо­вої систе­ми.

Тепер цей пре­це­дент (ріше­н­ня набу­де ста­ту­су оста­то­чно­го 5 черв­ня 2026 року, якщо не буде оскар­же­не) мають вра­хо­ву­ва­ти укра­їн­ські суди при обран­ні запо­бі­жних захо­дів, осо­бли­во щодо коли­шніх пра­во­охо­рон­ців.