ЕСПЛ виніс вирок Україні через загибель військовослужковця: що сталося з сином заявника

Євро­пей­ський суд з прав люди­ни 12 бере­зня 2026 року виніс ріше­н­ня у спра­ві «Петрик про­ти Укра­ї­ни» (заява № 11103/18). Суд одно­стай­но визнав, що Укра­ї­на пору­ши­ла ста­т­тю 2 Кон­вен­ції з прав люди­ни (пра­во на жит­тя) як через неефе­ктив­не роз­слі­ду­ва­н­ня, так і через неспро­мо­жність захи­сти­ти жит­тя вій­сько­во­слу­жбов­ця, який пере­бу­вав під кон­тро­лем дер­жа­ви. Йде­ться про заги­бель 26-річно­го сина заяв­ни­ка під час стро­ко­вої слу­жби ще у 2015 році. Роз­слі­ду­ва­н­ня, яке три­ває вже понад 10 років, визна­но таким, що не від­по­від­ає стан­дар­там Кон­вен­ції.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

Суть справи: загибель військового та десятирічне розслідування

Заяв­ник, Віктор Мико­ла­йо­вич Петрик, звер­нув­ся до суду через заги­бель сво­го сина, яко­го при­зва­ли на вій­сько­ву слу­жбу під час мобі­лі­за­ції в бере­зні 2014 року. Тра­гі­чний випа­док став­ся 22 люто­го 2015 року. Тієї ночі вій­сько­во­слу­жбо­вець, повер­нув­шись із зони бойо­вих дій, роз­мов­ляв із батьком по теле­фо­ну, скар­жив­ся на силь­ну вто­му та пообі­цяв пере­дзво­ни­ти пізні­ше. Замість цьо­го, за декіль­ка хви­лин, його зна­йшли в кабі­ні ван­та­жів­ки з вогне­паль­ним пора­не­н­ням голо­ви.

Свід­ки, зокре­ма його това­ри­ші по слу­жбі та коман­ди­ри, чули постріл з боку маши­ни, закрі­пле­ної за заги­блим. Кабі­на була зачи­не­на зсе­ре­ди­ни, тому вій­сько­вим дове­ло­ся роз­би­ти вікно. Пора­не­но­го допра­ви­ли до лікар­ні за 64 кіло­ме­три, хоча інший медза­клад зна­хо­див­ся за 14 км. Вря­ту­ва­ти його не вда­ло­ся. Попри те, що вер­сія само­губ­ства роз­гля­да­ла­ся слід­ством, батько напо­ля­гав на вбив­стві, вка­зу­ю­чи на погро­зи з боку керів­ни­цтва сина, які він ніби­то чув напе­ре­до­дні.

Провали в розслідуванні: втрачені докази та затягування

Клю­чо­вим у рішен­ні ЄСПЛ став ана­ліз яко­сті досу­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня, яке три­ває з 2015 року і досі не завер­ше­не. Як зазна­ча­є­ться в мате­рі­а­лах суду, слід­ство було роз­по­ча­те одра­зу дво­ма різни­ми від­ді­ла­ми полі­ції, які не коор­ди­ну­ва­ли дії, що при­зве­ло до фаталь­них поми­лок.

Суд виявив систем­ні недо­лі­ки, через які вста­но­ви­ти істи­ну ста­ло немо­жли­во. Серед най­більш кри­чу­щих фактів, наве­де­них у рішен­ні:

• втра­та речо­вих дока­зів: фра­гмент кіс­тки та гіль­за, вилу­че­ні під час огля­ду місця події, були втра­че­ні без скла­да­н­ня доку­мен­тів. Зраз­ки кро­ві та гісто­ло­гі­чні мате­рі­а­ли зни­щи­ли ще до того, як слід­ство всти­гло їх дослі­ди­ти.
• зво­лі­ка­н­ня з екс­пер­ти­за­ми: ван­та­жів­ку та зброю повер­ну­ли до вій­сько­вої части­ни без нале­жних екс­пер­тиз. Їх про­ве­ли лише через 4–6 років. Зми­ви з рук заги­бло­го дослі­ди­ли лише у 2020 році — «слі­дів поро­ху не вияви­ли», бо час було втра­че­но.
• ситу­а­ція з мобіль­ним теле­фо­ном: теле­фон заги­бло­го збе­рі­гав­ся нео­пе­ча­та­ним біль­ше року. Коли в 2020 році від опе­ра­то­ра отри­ма­ли інфор­ма­цію про 7 SMS, від­прав­ле­них у день смер­ті, слід­чий чекав до 2024 року, щоб замо­ви­ти їхню роз­ши­фров­ку. На той момент, через від­су­тність судо­во­го дозво­лу та сплив стро­ку дав­но­сті, кон­тент пові­дом­лень було втра­че­но назав­жди. Жін­ку, якій вони над­си­ла­ли­ся, допи­та­ли лише через дев’ять років, і вона нічо­го не пам’я­та­ла.
• пита­н­ня про само­губ­ство: посмер­тну пси­хі­а­три­чну екс­пер­ти­зу про­ве­ли лише в листо­па­ді 2024 року, при­чо­му пита­н­ня екс­пер­там уже місти­ли при­пу­ще­н­ня про само­губ­ство як вста­нов­ле­ний факт.

«Без­ді­яль­ність вла­ди при­зве­ла до того, що жодна з вер­сій — вбив­ство, неща­сний випа­док чи само­губ­ство — не була під­твер­дже­на або спро­сто­ва­на навіть через 10 років», — кон­ста­ту­є­ться в рішен­ні суду.

Позиція ЄСПЛ: порушення процедурного та матеріального аспектів статті 2

Роз­гля­нув­ши спра­ву, суд у Страс­бур­зі окре­мо оці­нив два аспе­кти: чи було роз­слі­ду­ва­н­ня ефе­ктив­ним, і чи від­по­від­а­ла дер­жа­ва за саму смерть.

Про­це­дур­не пору­ше­н­ня: Суд визнав, що роз­слі­ду­ва­н­ня, яке три­ває понад дев’ять з поло­ви­ною років, є яскра­вим свід­че­н­ням його дефе­ктно­сті. Уряд Укра­ї­ни не надав пере­кон­ли­вих пояснень щодо тако­го затя­гу­ва­н­ня. Нато­мість мате­рі­а­ли спра­ви свід­чать про «забо­рон­ні затрим­ки, спри­чи­не­ні явною неком­пе­тен­тні­стю або від­су­тні­стю ста­ран­но­сті» з боку укра­їн­ської вла­ди.

Мате­рі­аль­не пору­ше­н­ня: Оскіль­ки роз­слі­ду­ва­н­ня визна­но неефе­ктив­ним, його виснов­ки не можуть вва­жа­ти­ся надій­ни­ми. Дер­жа­ва, під чиїм кон­тро­лем пере­бу­вав вій­сько­во­слу­жбо­вець, не змо­гла нада­ти жодно­го задо­віль­но­го та пере­кон­ли­во­го поясне­н­ня обста­вин його заги­бе­лі. Це авто­ма­ти­чно при­зве­ло до виснов­ку про пору­ше­н­ня пра­ва на жит­тя по суті.

Виплати та компенсації: що призначив суд

ЄСПЛ зобо­в’я­зав Укра­ї­ну випла­ти­ти заяв­ни­ку Вікто­ру Петри­ку ком­пен­са­цію. Вона скла­да­є­ться з двох частин:

• 20 000 євро від­шко­ду­ва­н­ня мораль­ної шко­ди.
• 2 650 євро ком­пен­са­ції судо­вих та інших витрат (з яких 650 євро — за роз­гляд на націо­наль­но­му рів­ні, а 2 000 євро — за пред­став­ни­цтво в ЄСПЛ, які мають бути пере­ра­хо­ва­ні без­по­се­ре­дньо адво­ка­ту М. Тара­хка­лу).

Рані­ше роди­на заги­бло­го вже отри­ма­ла одно­ра­зо­ву допо­мо­гу від дер­жа­ви в роз­мі­рі 182 700 грн (близь­ко 6500 євро) на кожно­го чле­на сім’ї, а також по 10 000 грн ком­пен­са­ції за ріше­н­ням Чер­ні­гів­сько­го місько­го суду через про­ти­прав­ні дії вій­сько­вих, які пере­шко­джа­ли отри­ман­ню виплат. Однак ЄСПЛ визнав ці випла­ти недо­ста­тні­ми для від­нов­ле­н­ня прав, пору­ше­них через бага­то­рі­чне неефе­ктив­не слід­ство.