Європейський суд з прав людини 12 березня 2026 року виніс рішення у справі «Петрик проти України» (заява № 11103/18). Суд одностайно визнав, що Україна порушила статтю 2 Конвенції з прав людини (право на життя) як через неефективне розслідування, так і через неспроможність захистити життя військовослужбовця, який перебував під контролем держави. Йдеться про загибель 26-річного сина заявника під час строкової служби ще у 2015 році. Розслідування, яке триває вже понад 10 років, визнано таким, що не відповідає стандартам Конвенції.
Про це повідомляє Перший канал (International) з посиланням на сайт ЄСПЛ.
Суть справи: загибель військового та десятирічне розслідування
Заявник, Віктор Миколайович Петрик, звернувся до суду через загибель свого сина, якого призвали на військову службу під час мобілізації в березні 2014 року. Трагічний випадок стався 22 лютого 2015 року. Тієї ночі військовослужбовець, повернувшись із зони бойових дій, розмовляв із батьком по телефону, скаржився на сильну втому та пообіцяв передзвонити пізніше. Замість цього, за декілька хвилин, його знайшли в кабіні вантажівки з вогнепальним пораненням голови.
Свідки, зокрема його товариші по службі та командири, чули постріл з боку машини, закріпленої за загиблим. Кабіна була зачинена зсередини, тому військовим довелося розбити вікно. Пораненого доправили до лікарні за 64 кілометри, хоча інший медзаклад знаходився за 14 км. Врятувати його не вдалося. Попри те, що версія самогубства розглядалася слідством, батько наполягав на вбивстві, вказуючи на погрози з боку керівництва сина, які він нібито чув напередодні.
Провали в розслідуванні: втрачені докази та затягування
Ключовим у рішенні ЄСПЛ став аналіз якості досудового розслідування, яке триває з 2015 року і досі не завершене. Як зазначається в матеріалах суду, слідство було розпочате одразу двома різними відділами поліції, які не координували дії, що призвело до фатальних помилок.
Суд виявив системні недоліки, через які встановити істину стало неможливо. Серед найбільш кричущих фактів, наведених у рішенні:
- втрата речових доказів: фрагмент кістки та гільза, вилучені під час огляду місця події, були втрачені без складання документів. Зразки крові та гістологічні матеріали знищили ще до того, як слідство встигло їх дослідити.
- зволікання з експертизами: вантажівку та зброю повернули до військової частини без належних експертиз. Їх провели лише через 4–6 років. Змиви з рук загиблого дослідили лише у 2020 році — «слідів пороху не виявили», бо час було втрачено.
- ситуація з мобільним телефоном: телефон загиблого зберігався неопечатаним більше року. Коли в 2020 році від оператора отримали інформацію про 7 SMS, відправлених у день смерті, слідчий чекав до 2024 року, щоб замовити їхню розшифровку. На той момент, через відсутність судового дозволу та сплив строку давності, контент повідомлень було втрачено назавжди. Жінку, якій вони надсилалися, допитали лише через дев’ять років, і вона нічого не пам’ятала.
- питання про самогубство: посмертну психіатричну експертизу провели лише в листопаді 2024 року, причому питання експертам уже містили припущення про самогубство як встановлений факт.
«Бездіяльність влади призвела до того, що жодна з версій — вбивство, нещасний випадок чи самогубство — не була підтверджена або спростована навіть через 10 років», — констатується в рішенні суду.
Позиція ЄСПЛ: порушення процедурного та матеріального аспектів статті 2
Розглянувши справу, суд у Страсбурзі окремо оцінив два аспекти: чи було розслідування ефективним, і чи відповідала держава за саму смерть.
Процедурне порушення: Суд визнав, що розслідування, яке триває понад дев’ять з половиною років, є яскравим свідченням його дефектності. Уряд України не надав переконливих пояснень щодо такого затягування. Натомість матеріали справи свідчать про «заборонні затримки, спричинені явною некомпетентністю або відсутністю старанності» з боку української влади.
Матеріальне порушення: Оскільки розслідування визнано неефективним, його висновки не можуть вважатися надійними. Держава, під чиїм контролем перебував військовослужбовець, не змогла надати жодного задовільного та переконливого пояснення обставин його загибелі. Це автоматично призвело до висновку про порушення права на життя по суті.
Виплати та компенсації: що призначив суд
ЄСПЛ зобов’язав Україну виплатити заявнику Віктору Петрику компенсацію. Вона складається з двох частин:
- 20 000 євро відшкодування моральної шкоди.
- 2 650 євро компенсації судових та інших витрат (з яких 650 євро — за розгляд на національному рівні, а 2 000 євро — за представництво в ЄСПЛ, які мають бути перераховані безпосередньо адвокату М. Тарахкалу).
Раніше родина загиблого вже отримала одноразову допомогу від держави в розмірі 182 700 грн (близько 6500 євро) на кожного члена сім’ї, а також по 10 000 грн компенсації за рішенням Чернігівського міського суду через протиправні дії військових, які перешкоджали отриманню виплат. Однак ЄСПЛ визнав ці виплати недостатніми для відновлення прав, порушених через багаторічне неефективне слідство.
