Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення у справі «Мусіна та інші проти України» (заява № 48419/16). Суд одноголосно постановив, що держава порушила статтю 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод — як у матеріальному, так і в процесуальному аспектах. Йдеться про загибель 40-річного військовослужбовця Андрія Мусіна в березні 2015 року на території військової частини в Дніпропетровській області та подальше неефективне розслідування обставин його смерті.
Про це повідомляє Перший канал (International) з посиланням на сайт ЄСПЛ.
Згідно з матеріалами справи, які наводить ЄСПЛ, у квітні 2014 року чоловіка призвали на військову службу за спеціальною мобілізацією. Стан його здоров’я був добрим, що підтвердили кілька медичних оглядів. У березні 2015 року А.М. мали звільнити в запас — наказ про звільнення датований 25 березня, однак він залишався в розташуванні частини ще кілька днів, аби завершити формальності, пов’язані з передачею посади.
Уночі 28 березня 2015 року патруль виявив тіло військовослужбовця в наметі для видачі протигазів, що стояв приблизно за 20 метрів від центрального контрольно-пропускного пункту. Руки загиблого були стягнуті за спиною двома пластиковими хомутами, ноги примотані електричним кабелем до опори намету. Рот заклеєний липкою стрічкою, під якою перебував тканинний кляп. Тієї ж ночі, близько 23:00, патрульні натрапили на іншого сильно п’яного солдата (В.С.) зі зв’язаними руками й ногами та кляпом у роті, який зумів звільнитися й покликати на допомогу. Обидва випадки трапилися в одному місці з різницею в кілька годин.
Слідство, яке спочатку доручили Новомосковському відділу поліції, ґрунтувалося на припущенні, що «ознак насильницької смерті немає». Експертиза встановила, що смерть настала внаслідок гострої коронарної недостатності на тлі важкого алкогольного сп’яніння. Однак Суд у Страсбурзі звернув увагу на те, що сам факт зв’язування людини та заклеювання рота однозначно свідчить про насильницькі дії, обставини яких органи влади так і не з’ясували.
«Той факт, що руки й ноги А.М. були зв’язані, а рот заклеєний липкою стрічкою з кляпом усередині, переконливо вказує на протилежне, — наголошується в рішенні ЄСПЛ. — Обов’язком національної влади було пролити світло на всі обставини смерті А.М., зокрема на насильство, якого він зазнав. Однак це важливе питання залишилося без відповіді».
Як раніше зазначав Перший канал (International), українські суди й правоохоронні органи дедалі частіше стикаються з позовами до ЄСПЛ через неналежне розслідування подій, пов’язаних із військовослужбовцями. У справі Мусіна Суд зафіксував низку кричущих недоліків слідства. Зокрема:
- Командування військової частини відмовилося надати поліції інформацію про те, хто перебував на території об’єкта 27–28 березня 2015 року;
- Виконувача обов’язків командира частини Р.К. допитали вперше лише 18 червня 2016 року — більш як через рік після події;
- Ключові судово-медичні експертизи (цитологічну експертизу хомутів, скотчу, кляпа, вмісту під нігтями) провели аж у січні 2016 року — через дев’ять місяців після смерті. Через втрату часу ДНК-матеріалів виявити не вдалося, а кров на скотчі й кляпі неможливо було порівняти з кров’ю загиблого, оскільки слідство не надало експертові зразків;
- Розслідування тричі закривали з однаковим формулюванням про відсутність складу злочину, щоразу після того, як прокуратура скасовувала попередні постанови як незаконні та передчасні.
Суд підкреслив, що військовослужбовці строкової служби, як і особи під вартою, перебувають під винятковим контролем держави. Тому саме на органи влади покладається обов’язок надати вичерпне й переконливе пояснення будь-яких травм чи смертей, що сталися в армії. У цій справі, як зазначив ЄСПЛ, держава не спромоглася виконати цей обов’язок.
«Події, пов’язані зі смертю А.М., перебували у винятковому віданні органів влади. (…) Суд уже дійшов висновку, що внутрішнє розслідування було серйозно недосконалим і залишило без відповіді низку важливих питань, зокрема щодо насильства, якого зазнав А.М. перед смертю. Звідси випливає, що владу не можна вважати такою, що виконала свій обов’язок надати задовільне й переконливе пояснення смерті родича заявників, яка сталася, коли він перебував під їхнім контролем», — йдеться в рішенні.
Суд задовольнив вимоги двох заявників — Романа Мусіна (сина загиблих перших позивачів) і Владислави Семенюк (онуки). Кожному з них держава Україна має виплатити по 10 000 євро як компенсацію моральної шкоди. Окрім того, Україна зобов’язана відшкодувати 2 800 євро судових витрат, які будуть перераховані безпосередньо на рахунок адвоката заявників Михайла Тарахкала.
Загальна сума присудженої компенсації становить 22 800 євро. Виплату необхідно здійснити впродовж трьох місяців із дня набуття рішенням статусу остаточного. У разі прострочення нараховуватимуться відсотки за ставкою граничного кредитування Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
Рішення у справі «Мусіна та інші проти України» є остаточним й оскарженню не підлягає. Воно вкотре акцентує на необхідності реформування системи військової юстиції та забезпечення ефективного розслідування всіх випадків загибелі військовослужбовців, навіть якщо події відбуваються не в зоні бойових дій.
