ЄСПЛ: Україна винна у смерті військового, якого знайшли зв’язаним у частині

Євро­пей­ський суд з прав люди­ни (ЄСПЛ) ухва­лив оста­то­чне ріше­н­ня у спра­ві «Мусі­на та інші про­ти Укра­ї­ни» (заява № 48419/16). Суд одно­го­ло­сно поста­но­вив, що дер­жа­ва пору­ши­ла ста­т­тю 2 Кон­вен­ції про захист прав люди­ни і осно­во­по­ло­жних сво­бод — як у мате­рі­аль­но­му, так і в про­це­су­аль­но­му аспе­ктах. Йде­ться про заги­бель 40-річно­го вій­сько­во­слу­жбов­ця Андрія Мусі­на в бере­зні 2015 року на тери­то­рії вій­сько­вої части­ни в Дні­про­пе­тров­ській обла­сті та подаль­ше неефе­ктив­не роз­слі­ду­ва­н­ня обста­вин його смер­ті.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

Згі­дно з мате­рі­а­ла­ми спра­ви, які наво­дить ЄСПЛ, у кві­тні 2014 року чоло­ві­ка при­зва­ли на вій­сько­ву слу­жбу за спе­ці­аль­ною мобі­лі­за­ці­єю. Стан його здо­ро­в’я був добрим, що під­твер­ди­ли кіль­ка меди­чних огля­дів. У бере­зні 2015 року А.М. мали звіль­ни­ти в запас — наказ про звіль­не­н­ня дато­ва­ний 25 бере­зня, однак він зали­шав­ся в роз­та­шу­ван­ні части­ни ще кіль­ка днів, аби завер­ши­ти фор­маль­но­сті, пов’я­за­ні з пере­да­чею поса­ди.

Уно­чі 28 бере­зня 2015 року патруль виявив тіло вій­сько­во­слу­жбов­ця в наме­ті для вида­чі про­ти­га­зів, що сто­яв при­бли­зно за 20 метрів від цен­траль­но­го кон­троль­но-про­пу­скно­го пун­кту. Руки заги­бло­го були стя­гну­ті за спи­ною дво­ма пла­сти­ко­ви­ми хому­та­ми, ноги при­мо­та­ні еле­ктри­чним кабе­лем до опо­ри наме­ту. Рот закле­є­ний липкою стрі­чкою, під якою пере­бу­вав тка­нин­ний кляп. Тієї ж ночі, близь­ко 23:00, патруль­ні натра­пи­ли на іншо­го силь­но п’я­но­го сол­да­та (В.С.) зі зв’я­за­ни­ми рука­ми й нога­ми та кля­пом у роті, який зумів звіль­ни­ти­ся й покли­ка­ти на допо­мо­гу. Оби­два випад­ки тра­пи­ли­ся в одно­му місці з різни­цею в кіль­ка годин.

Слід­ство, яке спо­ча­тку дору­чи­ли Ново­мо­сков­сько­му від­ді­лу полі­ції, ґрун­ту­ва­ло­ся на при­пу­щен­ні, що «ознак насиль­ни­цької смер­ті немає». Екс­пер­ти­за вста­но­ви­ла, що смерть наста­ла вна­слі­док гострої коро­нар­ної недо­ста­тно­сті на тлі важ­ко­го алко­голь­но­го сп’я­ні­н­ня. Однак Суд у Страс­бур­зі звер­нув ува­гу на те, що сам факт зв’я­зу­ва­н­ня люди­ни та закле­ю­ва­н­ня рота одно­зна­чно свід­чить про насиль­ни­цькі дії, обста­ви­ни яких орга­ни вла­ди так і не з’я­су­ва­ли.

«Той факт, що руки й ноги А.М. були зв’я­за­ні, а рот закле­є­ний липкою стрі­чкою з кля­пом усе­ре­ди­ні, пере­кон­ли­во вка­зує на про­ти­ле­жне, — наго­ло­шу­є­ться в рішен­ні ЄСПЛ. — Обо­в’яз­ком націо­наль­ної вла­ди було про­ли­ти сві­тло на всі обста­ви­ни смер­ті А.М., зокре­ма на насиль­ство, яко­го він зазнав. Однак це важли­ве пита­н­ня зали­ши­ло­ся без від­по­віді».

Як рані­ше зазна­чав Пер­ший канал (International), укра­їн­ські суди й пра­во­охо­рон­ні орга­ни деда­лі часті­ше сти­ка­ю­ться з позо­ва­ми до ЄСПЛ через нена­ле­жне роз­слі­ду­ва­н­ня подій, пов’я­за­них із вій­сько­во­слу­жбов­ця­ми. У спра­ві Мусі­на Суд зафі­ксу­вав низ­ку кри­чу­щих недо­лі­ків слід­ства. Зокре­ма:

• Коман­ду­ва­н­ня вій­сько­вої части­ни від­мо­ви­ло­ся нада­ти полі­ції інфор­ма­цію про те, хто пере­бу­вав на тери­то­рії об’є­кта 27–28 бере­зня 2015 року;
• Вико­ну­ва­ча обо­в’яз­ків коман­ди­ра части­ни Р.К. допи­та­ли впер­ше лише 18 черв­ня 2016 року — більш як через рік після події;
• Клю­чо­ві судо­во-меди­чні екс­пер­ти­зи (цито­ло­гі­чну екс­пер­ти­зу хому­тів, ско­тчу, кля­па, вмі­сту під ніг­тя­ми) про­ве­ли аж у січні 2016 року — через дев’ять міся­ців після смер­ті. Через втра­ту часу ДНК-мате­рі­а­лів вияви­ти не вда­ло­ся, а кров на ско­тчі й кля­пі немо­жли­во було порів­ня­ти з кро­в’ю заги­бло­го, оскіль­ки слід­ство не нада­ло екс­пер­то­ві зраз­ків;
• Роз­слі­ду­ва­н­ня три­чі закри­ва­ли з одна­ко­вим фор­му­лю­ва­н­ням про від­су­тність скла­ду зло­чи­ну, щора­зу після того, як про­ку­ра­ту­ра ска­со­ву­ва­ла попе­ре­дні поста­но­ви як неза­кон­ні та перед­ча­сні.

Суд під­кре­слив, що вій­сько­во­слу­жбов­ці стро­ко­вої слу­жби, як і осо­би під вар­тою, пере­бу­ва­ють під виня­тко­вим кон­тро­лем дер­жа­ви. Тому саме на орга­ни вла­ди покла­да­є­ться обо­в’я­зок нада­ти вичер­пне й пере­кон­ли­ве поясне­н­ня будь-яких травм чи смер­тей, що ста­ли­ся в армії. У цій спра­ві, як зазна­чив ЄСПЛ, дер­жа­ва не спро­мо­гла­ся вико­на­ти цей обо­в’я­зок.

«Події, пов’я­за­ні зі смер­тю А.М., пере­бу­ва­ли у виня­тко­во­му відан­ні орга­нів вла­ди. (…) Суд уже дійшов виснов­ку, що вну­трі­шнє роз­слі­ду­ва­н­ня було сер­йо­зно недо­ско­на­лим і зали­ши­ло без від­по­віді низ­ку важли­вих питань, зокре­ма щодо насиль­ства, яко­го зазнав А.М. перед смер­тю. Звід­си випли­ває, що вла­ду не можна вва­жа­ти такою, що вико­на­ла свій обо­в’я­зок нада­ти задо­віль­не й пере­кон­ли­ве поясне­н­ня смер­ті роди­ча заяв­ни­ків, яка ста­ла­ся, коли він пере­бу­вав під їхнім кон­тро­лем», — йде­ться в рішен­ні.

Суд задо­воль­нив вимо­ги двох заяв­ни­ків — Рома­на Мусі­на (сина заги­блих пер­ших пози­ва­чів) і Вла­ди­сла­ви Семе­нюк (ону­ки). Кожно­му з них дер­жа­ва Укра­ї­на має випла­ти­ти по 10 000 євро як ком­пен­са­цію мораль­ної шко­ди. Окрім того, Укра­ї­на зобо­в’я­за­на від­шко­ду­ва­ти 2 800 євро судо­вих витрат, які будуть пере­ра­хо­ва­ні без­по­се­ре­дньо на раху­нок адво­ка­та заяв­ни­ків Михай­ла Тара­хка­ла.

Загаль­на сума при­су­дже­ної ком­пен­са­ції ста­но­вить 22 800 євро. Випла­ту необ­хі­дно здій­сни­ти впро­довж трьох міся­ців із дня набу­т­тя ріше­н­ням ста­ту­су оста­то­чно­го. У разі про­стро­че­н­ня нара­хо­ву­ва­ти­му­ться від­со­тки за став­кою гра­ни­чно­го кре­ди­ту­ва­н­ня Євро­пей­сько­го цен­траль­но­го бан­ку плюс три від­со­тко­ві пун­кти.

Ріше­н­ня у спра­ві «Мусі­на та інші про­ти Укра­ї­ни» є оста­то­чним й оскар­жен­ню не під­ля­гає. Воно вко­тре акцен­тує на необ­хі­дно­сті рефор­му­ва­н­ня систе­ми вій­сько­вої юсти­ції та забез­пе­че­н­ня ефе­ктив­но­го роз­слі­ду­ва­н­ня всіх випад­ків заги­бе­лі вій­сько­во­слу­жбов­ців, навіть якщо події від­бу­ва­ю­ться не в зоні бойо­вих дій.