Чи варто зараз надавати державі свою закордонну адресу проживання?

Наві­що ЦВК зби­рає дані про місце­пе­ре­бу­ва­н­ня укра­їн­ців за кор­до­ном саме тепер, у 2026 році? Чому офі­цій­не поясне­н­ня про необ­хі­дність від­кри­т­тя діль­ниць не роз­ві­ює сум­ні­вів? Як супе­ре­чли­ві заяви щодо тер­мі­нів про­ве­де­н­ня вибо­рів впли­ва­ють на рівень дові­ри? Та чи є логі­ка в тому, щоби роз­по­чи­на­ти під­го­тов­ку до вибо­рів зі збо­ру даних, а не з ухва­ле­н­ня зако­нів?

Пра­во­за­хи­сни­ки та адво­ка­ти від­по­від­а­ють на запи­та­н­ня гля­да­чів та чита­чів у ЄС. Пер­ший канал (International) наво­дить дета­лі.

Остан­ні­ми дня­ми в укра­їн­ських спіль­но­тах за кор­до­ном актив­но обго­во­рю­ють нови­ну, яка викли­ка­ла досить супе­ре­чли­ві від­чу­т­тя. Цен­траль­на вибор­ча комі­сія закли­ка­ла гро­ма­дян, котрі пере­бу­ва­ють поза межа­ми дер­жа­ви, впо­ряд­ку­ва­ти вла­сну вибор­чу адре­су. Гово­ря­чи про­сти­ми сло­ва­ми, людям про­по­ну­ють пові­до­ми­ти, де саме вони нині мешка­ють. На пер­ший погляд, це вида­є­ться зви­чай­ною попе­ре­дньою дією. Утім, якщо погля­ну­ти глиб­ше, одра­зу постає чима­ло запи­тань. І голов­не з них: наві­що це роби­ться саме тепер, у 2026 році?

На Пер­шо­му кана­лі (International) деталь­но розі­бра­ли це пита­н­ня, звер­нув­ши ува­гу на роз­бі­жно­сті між заява­ми вла­ди та настро­я­ми суспіль­ства. Далі пода­є­мо ґрун­тов­ний роз­бір ситу­а­ції зі збе­ре­же­н­ням усіх сми­сло­вих наго­ло­сів.

Офіційне пояснення: навіщо це потрібно державі

Офі­цій­не «ста­но­ви­ще» вла­ди вигля­дає дово­лі зро­зумі­ло. Як зазна­ча­ло­ся в ефі­рі, дер­жав­ні уста­но­ви поясню­ють це необ­хі­дні­стю під­го­тов­ки до воле­ви­яв­ле­н­ня за кор­до­ном. Щоби забез­пе­чи­ти пра­во голо­су для укра­їн­ців, котрі виїха­ли, потрі­бно мати чітке розу­мі­н­ня того, скіль­ки людей пере­бу­ває в тій чи іншій кра­ї­ні та в яких саме містах вони осе­ли­ли­ся.

«Вла­да пояснює, що для нала­го­дже­н­ня воле­ви­яв­ле­н­ня за кор­до­ном слід розу­мі­ти чисель­ність і роз­та­шу­ва­н­ня людей. Від цьо­го зале­жить ство­ре­н­ня діль­ниць для голо­су­ва­н­ня, їхня кіль­кість та сама спро­мо­га нада­ти гро­ма­дя­нам змо­гу про­го­ло­су­ва­ти. Тоб­то, за логі­кою, що біль­ше заре­є­стро­ва­них, то біль­ше під­став від­кри­ти діль­ни­цю в пев­но­му місті».

На пер­ший погляд, така логі­ка вида­є­ться слу­шною. Однак саме тут вини­кає супе­ре­чність. У суспіль­но­му про­сто­рі луна­ють різні твер­дже­н­ня. Одні поса­дов­ці натя­ка­ють на можли­вість про­ве­де­н­ня вибо­рів у неда­ле­ко­му май­бу­тньо­му, інші ж пря­мо заяв­ля­ють, що жодних вибо­рів у най­ближ­чі роки не перед­ба­ча­є­ться через три­ва­н­ня воєн­но­го ста­ну. І саме в цю мить у гро­ма­дян постає ціл­ком слу­шне пита­н­ня: якщо немає ані чіткої дати, ані ухва­ле­них змін до зако­но­дав­ства, наві­що вже тепер зби­ра­ти ці відо­мо­сті?

Корінь проблеми: брак довіри через минулі розбіжності

Голов­на пере­шко­да, яка зава­жає спри­йма­ти цей заклик як ней­траль­ну дію, – це гли­бо­ка кри­за дові­ри. І вона вини­кла не на поро­жньо­му місці. У сюже­ті наго­ло­шу­ва­ло­ся, що чима­ло людей пам’я­та­ють попе­ре­дні випад­ки.

«Про­тя­гом три­ва­ло­го часу луна­ли запев­не­н­ня, що для укра­їн­ців за кор­до­ном нічо­го не змі­ни­ться, що обме­жень не буде. Але вре­шті-решт ухва­лю­ва­ли­ся зов­сім інші ріше­н­ня, і люди на пра­кти­ці сти­ка­ли­ся з обме­же­н­ням послуг. Саме це ста­ло важ­ким уда­ром по дові­рі. Коли сло­ва роз­хо­дя­ться з діла­ми, гро­ма­дя­ни почи­на­ють ста­ви­ти під сум­нів усе, що їм кажуть далі».

Тож тепер, коли з’яв­ля­є­ться новий заклик – пові­до­ми­ти свою закор­дон­ну адре­су, – бага­то хто спри­ймає це не як допо­мо­гу в нала­го­джен­ні вибор­чо­го ладу, а як можли­ву загро­зу в май­бу­тньо­му. Люди мір­ку­ють над тим, як саме ці відо­мо­сті можуть бути вико­ри­ста­ні зго­дом. Вислов­лю­ю­ться різні при­пу­ще­н­ня. Одні вва­жа­ють, що йде­ться виня­тко­во про голо­су­ва­н­ня. Інші при­пу­ска­ють, що дані можуть пере­да­ти іншим дер­жав­ним уста­но­вам. Хтось непо­ко­ї­ться щодо впли­ву на пра­во­ве ста­но­ви­ще за кор­до­ном. І неза­ле­жно від того, чи є ці побо­ю­ва­н­ня слу­шни­ми, сама їхня наяв­ність свід­чить про гли­бо­ку про­га­ли­ну у спіл­ку­ван­ні між гро­ма­дя­ни­ном і дер­жа­вою.

Слабка діяльність громадян як дзеркало непевності

Ще одним яскра­вим пока­зни­ком ситу­а­ції є вкрай низь­ка заці­кав­ле­ність самих гро­ма­дян. Попри те, що можли­вість змі­ни­ти вибор­чу адре­су вже існує за допо­мо­гою мере­же­вих засо­бів, кіль­кість тих, хто це зро­бив, лиша­є­ться мізер­ною.

«Люди не поспі­ша­ють діли­ти­ся сво­ї­ми дани­ми, якщо не розу­мі­ють, наві­що це потрі­бно про­сто зараз. Коли є чітка мета – напри­клад, офі­цій­но ого­ло­ше­ні вибо­ри з кон­кре­тною датою та зро­зумі­лим ходом дій, – тоді й спо­ну­ка зов­сім інша. А коли зву­чать лише загаль­ні закли­ки без пев­но­сті, це вигля­дає як щось недо­ла­дне та не до кін­ця зро­зумі­ле».

Така пове­дін­ка є ціл­ком зако­но­мір­ною. У суспіль­стві сфор­му­вав­ся запит не на «збір даних про всяк випа­док», а на чіткий покро­ко­вий план дій із пра­во­ви­ми наслід­ка­ми.

Логістика виборів і брак послідовності

Окре­мо в роз­бо­рі наго­ло­шу­ва­ло­ся на тому, що нала­го­дже­н­ня воле­ви­яв­ле­н­ня за межа­ми кра­ї­ни – це не мит­тє­ва спра­ва. Це дов­гий і скла­дний шлях, який потре­бує часу, змін до чин­но­го зако­но­дав­ства та вели­кої під­го­тов­чої пра­ці. Він не запу­ска­є­ться за один день.

«Якщо вибо­ри – це такий скла­дний і три­ва­лий про­цес, чому тоді все почи­на­є­ться саме зі збо­ру даних, а не з ухва­ле­н­ня чітких рішень та офі­цій­них пові­дом­лень? Це пита­н­ня нара­зі зали­ша­є­ться від­кри­тим».

Вини­кає логі­чний лан­цю­жок: спо­ча­тку мають бути визна­че­ні пра­во­ві межі, умо­ви голо­су­ва­н­ня, затвер­дже­ні кошто­ри­си, і лише потім, маю­чи уяв­ле­н­ня про тер­мі­ни, можна звер­та­ти­ся до гро­ма­дян по уто­чне­н­ня місця пере­бу­ва­н­ня. Змі­ще­н­ня прі­о­ри­те­тів і ство­рює від­чу­т­тя непев­но­сті.

Висновок: кожен вирішує сам

Отже, ми має­мо спра­ву з непро­стою кар­ти­ною. З одно­го боку – офі­цій­не звер­не­н­ня дер­жав­но­го орга­ну з про­ха­н­ням впо­ряд­ку­ва­ти облі­ко­ві дані. З іншо­го – вели­че­зний обшир сум­ні­вів з боку суспіль­ства. І голов­на при­чи­на цих вагань – не сама дія з онов­ле­н­ня адре­си, а від­су­тність вичер­пних і чесних пояснень. Коли гро­ма­дя­ни розу­мі­ють, що саме від­бу­ва­є­ться та задля чого це роби­ться, вони охо­че йдуть назу­стріч. Коли ж панує непев­ність, на пер­ший план вихо­дить обе­ре­жність.

Тож тепер кожен укра­ї­нець, який пере­бу­ває поза межа­ми Батьків­щи­ни, вирі­шує для себе само­стій­но: чи нада­ва­ти свої дані негай­но, чи заче­ка­ти на біль­шу ясність і появу чітко визна­че­них пра­вил. І це, як було зазна­че­но в огля­ді, ціл­ком зви­чай­на та зро­зумі­ла люд­ська від­по­відь на брак пев­но­сті в діях дер­жав­них уста­нов.