Мешканець Херсонщини відстояв право на справедливий розгляд справи про 500 кв. м у ЄСПЛ

Євро­пей­ський суд з прав люди­ни (ЄСПЛ) опри­лю­днив оста­то­чне ріше­н­ня у спра­ві № 43548/18. Суд одно­го­ло­сно поста­но­вив, що Укра­ї­на пору­ши­ла пункт 1 стат­ті 6 Кон­вен­ції про захист прав люди­ни і осно­во­по­ло­жних сво­бод (пра­во на спра­ве­дли­вий суд) через нена­ле­жне обґрун­ту­ва­н­ня судо­вих рішень націо­наль­ни­ми суда­ми у земель­но­му спо­рі, що три­вав на Хер­сон­щи­ні.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

Пози­ва­чем у спра­ві висту­пив гро­ма­дя­нин Укра­ї­ни Сахрад­дін Маме­дов, мешка­нець сели­ща Анто­нів­ка Хер­сон­ської обла­сті. Суть кон­флі­кту поля­га­ла в накла­ден­ні меж земель­ної ділян­ки сусі­да на капі­таль­ний житло­вий буди­нок заяв­ни­ка, зве­де­ний ще у 1985 році.

Історія питання: будинок 1985 року та помилка у технічній документації 2003-го

У черв­ні 2009 року пан Маме­дов при­дбав буди­нок в Анто­нів­ці. Згі­дно з наяв­ни­ми архів­ни­ми дани­ми, буди­нок було збу­до­ва­но у 1985 році на земель­ній ділян­ці пло­щею 500 ква­дра­тних метрів, яку було від­ве­де­но пер­вин­ній вла­сни­ці ще у 1963 році. Факт від­ве­де­н­ня зем­лі під­твер­джу­вав­ся запи­сом у земель­но-шну­ро­вій кни­зі — реє­стрі, що вико­ри­сто­ву­вав­ся за радян­ським зако­но­дав­ством для облі­ку зем­ле­ко­ри­сту­ва­н­ня в сіль­ській місце­во­сті.

Про­бле­ма вини­кла через сусі­да, який у 2003 році оформ­лю­вав пра­во вла­сно­сті на сумі­жну ділян­ку. Як вста­но­ви­ла судо­ва техні­чна екс­пер­ти­за у кві­тні 2016 року, під час виго­тов­ле­н­ня техні­чної доку­мен­та­ції зем­ле­впо­ря­дною орга­ні­за­ці­єю було допу­ще­но помил­ку у вимі­рю­ва­н­нях та вста­нов­лен­ні меж. Вна­слі­док цьо­го пло­ща ділян­ки сусі­да «збіль­ши­ла­ся» з 700 до 770 ква­дра­тних метрів, а нова межа факти­чно про­ля­гла по части­ні житло­во­го будин­ку заяв­ни­ка.

Укра­їн­ські суди пер­шої, апе­ля­цій­ної та каса­цій­ної інстан­цій від­мо­ви­ли пану Маме­до­ву у задо­во­лен­ні позо­ву про визна­н­ня недій­сни­ми рішень щодо ділян­ки сусі­да. Основ­ним аргу­мен­том націо­наль­них судів ста­ла від­су­тність у заяв­ни­ка нале­жно оформ­ле­но­го за суча­сним Земель­ним коде­ксом Укра­ї­ни пра­ва на зем­лю. Водно­час, як зазна­ча­є­ться в мате­рі­а­лах ЄСПЛ, суди пов­ні­стю про­і­гно­ру­ва­ли клю­чо­вий висно­вок екс­пер­ти­зи 2016 року щодо помил­ко­во­го вста­нов­ле­н­ня меж та не нада­ли оцін­ки юри­ди­чній силі запи­сів у земель­но-шну­ро­вій кни­зі.

Вердикт ЄСПЛ: відсутність належної мотивації є порушенням Конвенції

Суд у Страс­бур­зі не став пере­би­ра­ти на себе фун­кцію націо­наль­них судів щодо тлу­ма­че­н­ня укра­їн­сько­го земель­но­го зако­но­дав­ства. Однак ЄСПЛ чітко вка­зав, що судо­ві ріше­н­ня в Укра­ї­ні не від­по­від­а­ли кри­те­рію нале­жної вмо­ти­во­ва­но­сті.

У пун­кті 23 ріше­н­ня суд наго­ло­сив:

«Суд не може дати вла­сну від­по­відь на це пита­н­ня. Він вва­жає, що як тіль­ки націо­наль­ним судам ста­ло відо­мо про потен­цій­не втру­ча­н­ня у пра­ва заяв­ни­ка на буди­нок, вони мали вста­но­ви­ти, з нале­жним ура­ху­ва­н­ням усіх від­по­від­них дока­зів, вклю­ча­ю­чи виснов­ки екс­пер­тів… чи це дій­сно мало місце. …За від­су­тно­сті будь-яко­го ана­лі­зу в цьо­му зв’яз­ку будь-які сум­ні­ви… зали­ша­ю­ться спе­ку­ля­ці­єю. Зага­лом пита­н­ня про можли­вий вплив ситу­а­ції… на май­но­ві пра­ва заяв­ни­ка на буди­нок зали­ши­ло­ся без від­по­віді».

Таким чином, ЄСПЛ визнав, що націо­наль­ні суди не вико­на­ли сво­го обо­в’яз­ку щодо ретель­но­го вивче­н­ня дока­зів, зокре­ма не з’я­су­ва­ли, яка саме части­на будин­ку опи­ни­ла­ся під загро­зою через помил­ку в доку­мен­та­ції сусі­да — капі­таль­на будів­ля 1985 року чи пізні­ша само­віль­на при­бу­до­ва.

Як рані­ше зазна­чав Пер­ший канал (International), поді­бні ріше­н­ня ЄСПЛ фор­му­ють важли­ву пра­кти­ку для захи­сту прав вла­сни­ків неру­хо­мо­сті в Укра­ї­ні, осо­бли­во коли йде­ться про колі­зії між ста­ри­ми радян­ськи­ми доку­мен­та­ми та нові­тні­ми реє­стра­ми.

Наслідки рішення та компенсація

Євро­пей­ський суд зобо­в’я­зав дер­жа­ву Укра­ї­ну випла­ти­ти пану Маме­до­ву 1800 євро як ком­пен­са­цію мораль­ної шко­ди та 250 євро для від­шко­ду­ва­н­ня судо­вих витрат.

Окрім фінан­со­во­го аспе­кту, ріше­н­ня має сут­тє­ве про­це­су­аль­не зна­че­н­ня. У пун­кті 29 ріше­н­ня суд нага­дав, що націо­наль­не зако­но­дав­ство Укра­ї­ни перед­ба­чає можли­вість пере­гля­ду спра­ви за ново­ви­яв­ле­ни­ми обста­ви­на­ми у зв’яз­ку з ріше­н­ням між­на­ро­дної судо­вої уста­но­ви. Це від­кри­ває для пана Маме­до­ва шлях до повтор­но­го роз­гля­ду земель­но­го спо­ру в укра­їн­ських судах із обо­в’яз­ко­вим ура­ху­ва­н­ням заува­жень, вислов­ле­них у Страс­бур­зі.

Спра­ва ста­ла чер­го­вим нага­ду­ва­н­ням для судо­вої систе­ми Укра­ї­ни про необ­хі­дність нада­ва­ти вичер­пну оцін­ку всім дока­зам у спра­ві, а не лише фор­маль­но поси­ла­ти­ся на від­су­тність реє­стра­ції пра­ва в суча­сних дер­жав­них када­страх, осо­бли­во коли йде­ться про неру­хо­мість, зве­де­ну за часів існу­ва­н­ня СРСР.