ЄСПЛ визнав розслідування вбивства Бузини неефективним та присудив компенсацію

Євро­пей­ський суд з прав люди­ни (ЄСПЛ) 28 трав­ня 2026 року ухва­лив оста­то­чне ріше­н­ня у спра­ві «Бузи­на про­ти Укра­ї­ни» (заява № 59562/17). Суд­ді одно­го­ло­сно вста­но­ви­ли пору­ше­н­ня про­це­дур­них зобов’язань дер­жа­ви за стат­тею 2 Кон­вен­ції про захист прав люди­ни і осно­во­по­ло­жних сво­бод, однак не зна­йшли вини Укра­ї­ни в само­му вбив­стві жур­на­лі­ста й письмен­ни­ка Оле­ся Бузи­ни.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

Заяв­ни­цею висту­пи­ла мати заги­бло­го Вален­ти­на Бузи­на, яка помер­ла 17 бере­зня 2025 року. Після її смер­ті про­ва­дже­н­ня про­дов­жи­ла вдо­ва Оле­ся Бузи­ни — Ната­лія Ста­ні­сла­вів­на Бузи­на. Суд визнав за нею пра­во пред­став­ля­ти інте­ре­си роди­ни в Страс­бур­зі.

Що вирішив ЄСПЛ: процедурний провал без вини держави у вбивстві

Суд­ді деталь­но про­ана­лі­зу­ва­ли два клю­чо­ві аспе­кти: чи несе дер­жа­ва від­по­від­аль­ність за саме позбав­ле­н­ня жит­тя (мате­рі­аль­ний аспект стат­ті 2) та чи про­ве­ла вона ефе­ктив­не роз­слі­ду­ва­н­ня (про­це­дур­ний аспект). За мате­рі­аль­ним аспе­ктом пору­ше­н­ня не вста­нов­ле­но. У рішен­ні наго­ло­шу­є­ться, що хоча один із обви­ну­ва­че­них, М., був спів­ро­бі­тни­ком добро­воль­чо­го баталь­йо­ну, під­по­ряд­ко­ва­но­го Міні­стер­ству вну­трі­шніх справ, він діяв не як поса­до­ва осо­ба. Убив­ство ско­ї­ли в цивіль­но­му одя­зі, з вико­ри­ста­н­ням зазда­ле­гідь при­дба­но­го анти­квар­но­го револь­ве­ра та авто­мо­бі­ля з іта­лій­ською реє­стра­ці­єю. Жодних дока­зів вико­ри­ста­н­ня слу­жбо­вої зброї, фор­ми чи пов­но­ва­жень слід­ство не здо­бу­ло.

«Беру­чи до ува­ги обста­ви­ни цієї спра­ви, Суд не пере­ко­на­ний, що при­ва­тні дії осо­би можна поста­ви­ти у про­ви­ну дер­жа­ві лише тому, що ця осо­ба випад­ко­во була її аген­том. Дії були настіль­ки кри­чу­ще про­ти­прав­ни­ми й настіль­ки дале­ки­ми від офі­цій­но­го ста­ту­су вико­нав­ців, що їхня сер­йо­зна зло­чин­на пове­дін­ка не може спри­чи­ня­ти мате­рі­аль­ну між­на­ро­дну від­по­від­аль­ність дер­жа­ви», — іде­ться в рішен­ні (п. 54).

Суд також не вста­но­вив, що вла­да зна­ла або повин­на була зна­ти про реаль­ний та без­по­се­ре­дній ризик для жит­тя Бузи­ни. Згад­ка про публі­ка­цію осо­би­стих даних на сай­ті «Миро­тво­рець» за кіль­ка днів до вбив­ства, на дум­ку ЄСПЛ, не свід­чить про обі­зна­ність дер­жав­них орга­нів із кон­кре­тною загро­зою, оскіль­ки на ресур­сі були тися­чі осіб, а змо­ва вже пере­бу­ва­ла на про­су­ну­тій ста­дії.

Чому розслідування визнали неефективним

На від­мі­ну від мате­рі­аль­но­го аспе­кту, про­це­дур­ний бік спра­ви отри­мав жорс­тку оцін­ку. Суд визнав, що досу­до­ве слід­ство роз­по­ча­ли опе­ра­тив­но, а збір дока­зів та іден­ти­фі­ка­ція підо­зрю­ва­них М. і П. у 2015 році були про­ве­де­ні на доста­тньо­му рів­ні. Про­бле­ми вини­кли на ста­дії судо­во­го роз­гля­ду та під час пере­вір­ки вер­сій про при­че­тність інших осіб.

Як рані­ше зазна­чав Пер­ший канал (International), спра­ва рока­ми зали­ша­ла­ся в полі зору пра­во­за­хи­сни­ків саме через хро­ні­чне затя­гу­ва­н­ня. І справ­ді, після пере­да­чі обви­ну­валь­но­го акта до суду в листо­па­ді 2017 року роз­гляд нео­дно­ра­зо­во від­кла­дав­ся. Захист подав 184 скар­ги та 20 від­во­дів, оскар­жу­вав дока­зи, а після пов­но­мас­шта­бно­го втор­гне­н­ня РФ слу­ха­н­ня пере­ри­ва­ли через пові­тря­ні три­во­ги та мобі­лі­за­цію обви­ну­ва­че­них до лав Зброй­них сил Укра­ї­ни. У вере­сні 2024 року засі­да­н­ня зно­ву пере­не­сли через пові­тря­ну три­во­гу, і ста­ном на момент ріше­н­ня ЄСПЛ виро­ку не було.

«У спра­вах за стат­тею 2 Кон­вен­ції надмір­на три­ва­лість про­ва­дже­н­ня є сер­йо­зним свід­че­н­ням того, що воно було дефе­ктним настіль­ки, що ста­но­ви­ло пору­ше­н­ня пози­тив­них зобов’язань дер­жа­ви, якщо тіль­ки дер­жа­ва не надасть виклю­чно пере­кон­ли­вих і прав­до­по­ді­бних при­чин для виправ­да­н­ня такої три­ва­ло­сті», — зазна­чив Суд (п. 45).

Жодних пере­кон­ли­вих виправ­дань Укра­ї­на не наве­ла. Окре­мо ЄСПЛ ука­зав, що орга­ни слід­ства про­тя­гом щонай­мен­ше п’яти років ігно­ру­ва­ли кон­кре­тну інфор­ма­цію, нада­ну адво­ка­том потер­пі­лої ще у 2016 році. Ішло­ся про те, що М. фігу­ру­вав в іншо­му кри­мі­наль­но­му про­ва­джен­ні, а в бере­зні 2015 року, тоб­то напе­ре­до­дні вбив­ства, він орга­ні­зо­ву­вав гру­пу для сте­же­н­ня та шукав нові SIM-кар­тки, аби його не можна було від­сте­жи­ти. Лише у жов­тні 2021 року слід­чі отри­ма­ли тим­ча­со­вий доступ до від­по­від­них мате­рі­а­лів. Таку без­ді­яль­ність Суд роз­ці­нив як неспро­мо­жність пере­ві­ри­ти оче­ви­дну лінію роз­слі­ду­ва­н­ня, що під­ри­ває ефе­ктив­ність усьо­го про­це­су.

Скільки має сплатити Україна

Заяв­ни­ця про­си­ла 100 000 євро мораль­ної ком­пен­са­ції. Суд, керу­ю­чись прин­ци­пом спра­ве­дли­во­сті, при­су­див 12 000 євро (близь­ко пів міль­йо­на гри­вень за пото­чним кур­сом). Випла­ту має бути здій­сне­но про­тя­гом трьох міся­ців із дня набра­н­ня ріше­н­ням чин­но­сті, тоб­то до 28 сер­пня 2026 року. У разі про­стро­че­н­ня на суму нара­хо­ву­ва­ти­ме­ться пеня на рів­ні гра­ни­чної кре­ди­тної став­ки Євро­пей­сько­го цен­траль­но­го бан­ку плюс три від­со­тко­ві пун­кти.

Ріше­н­ня ухва­ле­не комі­те­том із трьох суд­дів (Голо­ва — Джиль­бер­то Фелі­чі, суд­ді — Мико­ла Гна­тов­ський і Ваге Гри­го­рян) і є оста­то­чним. Воно не лише фіксує чер­го­ве пору­ше­н­ня Укра­ї­ною стан­дар­тів роз­слі­ду­ва­н­ня резо­нан­сних зло­чи­нів, а й нага­дує, що навіть в умо­вах вій­ни дер­жа­ва зобов’язана забез­пе­чу­ва­ти діє­вість пра­во­су­д­дя для родин жертв.