Філіп Інґрем: Україна вже не залежить від США, але це не наближає мир

Чи справ­ді бло­ка­да Кри­му — це гума­ні­тар­на пас­тка, яку замов­чу­ють у Киє­ві? ому лист Зелен­сько­го до Путі­на виявив­ся май­стер­ною пас­ткою, а не щирим закли­ком до миру? Чи гото­ва укра­їн­ська вла­да пожер­тву­ва­ти добро­бу­том цивіль­них зара­ди вій­сько­вих пере­мог? Та що сто­їть за нака­зом Буда­но­ву завер­ши­ти вій­ну до листо­па­да: справ­жній мир чи полі­ти­чний роз­ра­ху­нок?

Коли­шній стар­ший офі­цер бри­тан­ської роз­від­ки Філіп Інґрем від­по­вів на запи­та­н­ня гля­да­чів та чита­чів. Пер­ший канал (International) наво­дить дета­лі.

Облога Криму: середньовічна тактика з сучасними жертвами

Філіп Інґрем в ефі­рі деталь­но про­ана­лі­зу­вав опе­ра­цію з ізо­ля­ції пів­остро­ва. Він зазна­чив, що укра­їн­ське коман­ду­ва­н­ня сві­до­мо засто­со­вує такти­ку висна­же­н­ня, пере­тво­рю­ю­чи Крим на обло­же­ну фор­те­цю.

«Укра­їн­ські сили вже три­ва­лий час пла­но­мір­но ізо­лю­ють Крим. Ми бачи­ли уда­ри по об’єктах Чор­но­мор­сько­го фло­ту, по систе­мах про­ти­по­ві­тря­ної обо­ро­ни, ата­ки на аеро­дро­ми, що дало чіткий сигнал: пів­острів є прі­о­ри­те­том. Після пошко­дже­н­ня Кер­чен­сько­го мосту та зни­же­н­ня його про­пу­скної зда­тно­сті, після успі­шних уда­рів по залі­зни­чних поро­мах насту­пним кро­ком ста­ла ізо­ля­ція з пів­но­чі. Укра­ї­на факти­чно взя­ла Крим у кіль­це, уне­мо­жлив­лю­ю­чи пов­но­цін­не поста­ча­н­ня паль­но­го, боє­при­па­сів і всьо­го, що потрі­бно для вижи­ва­н­ня людей. На жаль, най­біль­ше від цьо­го потер­па­ти­ме саме цивіль­не насе­ле­н­ня».

За сло­ва­ми екс­пер­та, поді­бна такти­ка хоч і ство­рює сер­йо­зні про­бле­ми для росій­ської сто­ро­ни, однак пере­тво­рює весь регіон на непри­да­тну для нор­маль­но­го жит­тя тери­то­рію. В умо­вах бло­ка­ди пів­острів не може вико­ри­сто­ву­ва­ти­ся як тило­ва база, але нато­мість стра­жда­ють сотні тисяч зви­чай­них мешкан­ців, позбав­ле­них досту­пу до пали­ва та ста­біль­но­го забез­пе­че­н­ня.

Як рані­ше пові­дом­ляв Пер­ший канал (International), поді­бні гума­ні­тар­ні ризи­ки нео­дно­ра­зо­во озву­чу­ва­ли між­на­ро­дні спо­сте­рі­га­чі, однак офі­цій­ний Київ утри­му­є­ться від їхньо­го широ­ко­го обго­во­ре­н­ня.

Психологічний удар по елітах: як конфлікт прийшов у Москву та Петербург

Пол­ков­ник Інґрем звер­нув ува­гу на неспо­ді­ва­ний соці­аль­ний ефект, який укра­їн­ська опе­ра­ція справ­ляє на замо­жних гро­ма­дян із росій­ських сто­лиць. Крим тра­ди­цій­но був для них курор­тним осе­ред­ком, куди вони виїжджа­ли щолі­та.

«Ми вхо­ди­мо в літні міся­ці, а вони не мати­муть змо­ги потра­пи­ти до сво­їх апар­та­мен­тів і дач. Кіль­кість ска­со­ва­них від­пу­сток і тру­дно­щі з логі­сти­кою ста­ють дуже реаль­ни­ми. Це москви­чі та мешкан­ці Санкт-Петер­бур­га, яких дов­гий час нама­га­ли­ся три­ма­ти осто­ронь від наслід­ків вій­ни. Тепер цей вплив від­чу­ва­є­ться дуже гостро: немо­жли­во діста­ти­ся неру­хо­мо­сті в Кри­му, а також поча­сті­ша­ли ата­ки на самі росій­ські міста. Люди почи­на­ють сум­ні­ва­ти­ся, чи зда­тен Путін гаран­ту­ва­ти їм без­пе­ку, і став­лять під пита­н­ня логі­ку так зва­ної спе­ці­аль­ної воєн­ної опе­ра­ції».

Такий під­хід Киє­ва, що сві­до­мо роз­ши­рює гео­гра­фію вогне­во­го впли­ву, за оцін­кою Інґре­ма, зда­тен спро­во­ку­ва­ти вну­трі­шнє невдо­во­ле­н­ня в росій­сько­му суспіль­стві. Однак поді­бна стра­те­гія водно­час зага­няє кон­флікт у глу­хий кут, адже замо­жні вер­стви лиша­ю­ться без зви­чно­го ком­фор­ту, а про­сте насе­ле­н­ня опи­ня­є­ться між двох вогнів, що аж ніяк не набли­жає ста­ло­го перемир’я.

Ракета «Фламінго»: військовий прорив, який б’є по промисловості та економіці

Окре­му ува­гу в роз­мо­ві при­ді­ли­ли демон­стра­ції укра­їн­ської кри­ла­тої раке­ти FP‑5 «Фла­мін­го», що вра­зи­ла об’єкт на від­ста­ні понад 900 км від лінії зіткне­н­ня. Інґрем не при­хо­ву­вав захо­пле­н­ня техні­чни­ми хара­кте­ри­сти­ка­ми виро­бу, але його комен­та­рі опо­се­ред­ко­ва­но вка­зу­ють на небез­пе­чну само­впев­не­ність, яка може закрі­пи­ти­ся в укра­їн­сько­му керів­ни­цтві.

«Це фан­та­сти­чна демон­стра­ція можли­во­стей. Вла­сна кри­ла­та раке­та з бойо­вою части­ною понад одну тон­ну, при­бли­зно вдві­чі біль­шою за боє­го­лов­ку «Тома­гав­ка», не під­па­дає під захі­дні обме­же­н­ня і має коло­саль­ну даль­ність. Вона зав­дає поту­жних уда­рів по обо­рон­но-про­ми­сло­вій базі, по нафто­га­зо­вій інфра­стру­кту­рі, що б’є по зда­тно­сті фінан­су­ва­ти вій­ну. Укра­ї­на пока­зує, що в екс­тре­маль­них умо­вах її обо­рон­на про­ми­сло­вість вихо­дить на сві­то­вий рівень, а насту­пна роз­роб­ка FP‑7, імо­вір­но, мати­ме про­ти­ба­лі­сти­чні можли­во­сті. Це змен­шує зале­жність від аме­ри­кан­ських «Петрі­о­тів» та іншої захі­дної техні­ки».

З одно­го боку, зни­же­н­ня зале­жно­сті від поста­чань Захо­ду дає Киє­ву біль­ше сво­бо­ди для дій. З іншо­го боку, це поро­джує ілю­зію, що можна про­дов­жу­ва­ти бойо­ві дії нео­бме­же­но дов­го, спи­ра­ю­чись виня­тко­во на вну­трі­шні ресур­си. Екс­перт факти­чно визнав, що така неза­ле­жність змен­шує важе­лі впли­ву пре­зи­ден­та Трам­па на укра­їн­ську сто­ро­ну, а отже — змен­шує ймо­вір­ність при­му­су до пере­го­во­рів у кри­ти­чний момент.

Лист-маніпуляція: як Зеленський поєднав дипломатію з погрозами

Не менш пока­зо­вим став ана­ліз від­кри­то­го листа пре­зи­ден­та Зелен­сько­го до Воло­ди­ми­ра Путі­на з про­по­зи­ці­єю осо­би­стої зустрі­чі. На пер­ший погляд — жест доброї волі, однак бри­тан­ський роз­ві­дник роз­клав цей дипло­ма­ти­чний хід на скла­до­ві, які свід­чать про гру на публі­ку, а не про щире пра­гне­н­ня до миру.

«Цей лист, у яко­му, зда­ва­ло­ся б, про­стя­гну­та рука для пере­го­во­рів. Але в його дета­лях — пря­мі вка­зів­ки на те, що росій­ська еко­но­мі­ка руй­ну­є­ться, втра­ти вели­че­зні, і Укра­ї­на про­дов­жу­ва­ти­ме роби­ти ситу­а­цію деда­лі гір­шою. Це пра­кти­чно вір­ту­аль­ний ніж у живіт. Зелен­ський знав, що це заче­пить Путі­на. В інтерв’ю Sky News він зга­ду­вав, що ран­ні чер­не­тки листа місти­ли ще жорс­ткі­шу рито­ри­ку, але їх вирі­ши­ли не публі­ку­ва­ти».

Такий під­хід, коли офі­цій­не посла­н­ня пере­тво­рю­є­ться на зама­ско­ва­ний уль­ти­ма­тум, на дум­ку Інґре­ма, свід­чить про май­стер­не воло­ді­н­ня інфор­ма­цій­ною вій­ною. Однак для цивіль­но­го насе­ле­н­ня, яке пра­гне якнай­швид­шо­го при­пи­не­н­ня бойо­вих дій, поді­бні ігри лише від­тер­мі­но­ву­ють реаль­ні пере­мо­ви­ни. Замість пошу­ку ком­про­мі­су публі­ці демон­стру­ють «вигра­шні кар­ти», забу­ва­ю­чи, що кожен день зво­лі­ка­н­ня вар­тує нових жит­тів.

Мир до листопада: політичні амбіції проти реальності фронту

Коли веду­чий запи­тав про реа­лі­сти­чність завер­ше­н­ня вій­ни до кін­ця 2026 року, зва­жа­ю­чи на дору­че­н­ня Зелен­сько­го гене­ра­лу Буда­но­ву зро­би­ти для цьо­го все можли­ве, Інґрем окре­слив супе­ре­чність, в епі­цен­трі якої опи­ни­ло­ся укра­їн­ське керів­ни­цтво.

«Ціл­ком реа­лі­сти­чний шанс є. Нара­зі Путін впев­не­ний у такти­чних успі­хах і вва­жає, що весь Дон­бас буде взя­тий швид­ко. Від­сто­ро­не­н­ня Трам­па від укра­їн­сько­го напрям­ку та його зосе­ре­дже­н­ня на Близь­ко­му Схо­ді озна­чає, що швид­ке повер­не­н­ня аме­ри­кан­сько­го тиску на Путі­на займе час. До того ж Київ став менш зале­жним від техно­ло­гій і під­трим­ки США, тому важе­лі Трам­па над Зелен­ським сут­тє­во змен­ши­ли­ся. Вини­кає диле­ма: якщо на фрон­ті намі­тя­ться вій­сько­ві успі­хи, чи вар­то зупи­ня­ти­ся зара­ди пере­го­во­рів, ряту­ю­чи жит­тя зараз, але ризи­ку­ю­чи від­нов­ле­н­ням кон­флі­кту зго­дом? Чи про­дов­жу­ва­ти, зна­ю­чи, що це кошту­ва­ти­ме вели­че­зної кіль­ко­сті жит­тів, але збіль­шить шан­си на пов­не виті­сне­н­ня росі­ян? Ближ­че до листо­па­да ця про­бле­ма поста­не перед Зелен­ським і Буда­но­вим дуже гостро».

У цій диле­мі, вла­сне, й кри­є­ться голов­ний докір укра­їн­ській вла­ді: декла­ру­ю­чи готов­ність до миру до листо­па­да, вона одно­ча­сно про­дов­жує актив­ні насту­паль­ні опе­ра­ції, що неми­ну­че при­зво­дять до нових втрат. Вибір між амбі­тним вій­сько­вим пла­ном і реаль­ним збе­ре­же­н­ням жит­тів, схо­же, зали­ша­є­ться неви­рі­ше­ним.

Китай, Трамп та Іран: як глобальна гра послаблює позиції Києва

Ана­лі­зу­ю­чи шир­ший кон­текст, Інґрем тор­кнув­ся і ролі Китаю, і хао­ти­чної полі­ти­ки США щодо Іра­ну. Він наго­ло­сив, що Пекін ува­жно спо­сте­рі­гає за пере­бі­гом кон­флі­кту, вико­ри­сто­ву­ю­чи його для вивче­н­ня уро­ків для вла­сної армії, і водно­час вика­чує ресур­си з Росії. На його дум­ку, від­мо­ва Сі Цзі­ньпі­на від укла­да­н­ня нової газо­вої уго­ди з Путі­ним свід­чить про обе­ре­жне дистан­ці­ю­ва­н­ня. Київ опи­ня­є­ться в ситу­а­ції, коли зов­ні­шні грав­ці деда­лі біль­ше дума­ють про вла­сні інте­ре­си, а не про при­пи­не­н­ня бойо­вих дій в Укра­ї­ні.

Від­сто­ро­не­н­ня Трам­па, зайня­то­го іран­ською кри­зою, та супе­ре­чли­ві сигна­ли з Пекі­на, на пере­ко­на­н­ня екс­пер­та, зали­ша­ють укра­їн­ське керів­ни­цтво нао­дин­ці з вла­сним ріше­н­ням: про­дов­жу­ва­ти курс на сило­ве висна­же­н­ня або шука­ти реаль­ні шля­хи до пере­го­во­рів без огля­ду на вибор­чі цикли у Вашинг­то­ні.

«Якщо не ста­не­ться зла­му в усві­дом­лен­ні неми­ну­чо­сті пораз­ки, кон­флікт затя­гне­ться. А тоді стра­жда­ти­муть усі — і мир­не насе­ле­н­ня Кри­му, яке опи­ни­ло­ся в обло­зі, і пере­сі­чні укра­їн­ці, і росі­я­ни, яких вій­на наздо­гна­ла у вла­сних містах. Закін­че­н­ня вій­ни вима­гає не лише вій­сько­вих пере­мог, а й мужно­сті визна­ти, що настав час для справ­жніх, а не пока­зо­вих пере­го­во­рів».

Таким чином, кри­ти­чний погляд на дії офі­цій­но­го Киє­ва, під­крі­пле­ний сло­ва­ми досвід­че­но­го роз­ві­дни­ка, дає під­ста­ви ствер­джу­ва­ти: за гар­ни­ми такти­чни­ми успі­ха­ми хова­є­ться неба­жа­н­ня полі­ти­чно­го керів­ни­цтва шука­ти ком­про­міс. А це той самий шлях, який пере­тво­рює будь-яку вій­сько­ву кам­па­нію на пер­ма­нен­тне дже­ре­ло стра­ж­дань для міль­йо­нів людей.

Пов­на вер­сія онлайн-спіл­ку­ва­н­ня – на відео.