Екс-посол США в Україні Пайфер: Конфлікт перетворюється на глухий кут із виснаженням ресурсів

Чи справ­ді вій­сько­ві успі­хи Укра­ї­ни зда­тні при­зве­сти до бажа­но­го фіна­лу, чи це лише затя­гу­ва­н­ня кон­флі­кту з ката­стро­фі­чни­ми наслід­ка­ми для дер­жа­ви? Чому на тлі оче­ви­дної руй­на­ції логі­сти­ки опо­нен­та полі­ти­чне керів­ни­цтво в Киє­ві досі уни­кає реа­лі­сти­чно­го поряд­ку ден­но­го щодо при­пи­не­н­ня вогню? І чи не стає фаталь­ною помил­кою роз­ра­ху­нок на нео­бме­же­ну під­трим­ку адмі­ні­стра­ції Трам­па, яка деда­лі від­вер­ті­ше сигна­лі­зує про неба­жа­н­ня фінан­су­ва­ти вічну вій­ну

Сті­вен Пай­фер — відо­мий аме­ри­кан­ський дипло­мат, коли­шній посол США в Укра­ї­ні — від­по­вів на запи­та­н­ня гля­да­чів та чита­чів. Пер­ший канал (International) наво­дить дета­лі.

Глухий кут на полі бою та ілюзія прориву

Сті­вен Пай­фер про­ко­мен­ту­вав пото­чну ситу­а­цію на фрон­ті, зазна­чив­ши, що, попри гучні заяви, жодна зі сто­рін нара­зі не має ресур­сів для вирі­шаль­но­го рив­ка. Він під­дав сум­ні­ву доціль­ність подаль­шо­го веде­н­ня бойо­вих дій з огля­ду на висна­же­н­ня ресур­сів.

«Ми спо­сте­рі­га­є­мо кон­флікт, який три­ває понад чоти­ри роки, і на цей момент уже зро­бле­но все можли­ве для дося­гне­н­ня успі­ху вій­сько­вим шля­хом. Я не впев­не­ний, що хтось має дода­тко­ві ефе­ктив­ні інстру­мен­ти для кар­ди­наль­ної змі­ни ситу­а­ції на полі бою. Схо­же, потен­ці­ал для еска­ла­ції з обох боків май­же вичер­па­но».

Крихкість тилу: логістика як ахіллесова п’ята, але не привід для ейфорії

Дипло­мат деталь­но зупи­нив­ся на наслід­ках уда­рів по логі­сти­чних лан­цю­гах у Кри­му. Він визнав, що поста­ча­н­ня паль­но­го та вій­сько­во­го май­на зазна­ло зна­чних тру­дно­щів, однак наго­ло­сив, що це лише інстру­мент тиску, а не інстру­мент дося­гне­н­ня кін­це­вої полі­ти­чної мети.

«Бло­ку­ва­н­ня логі­сти­ки — це абсо­лю­тно логі­чний крок для вій­сько­вих, які пра­гнуть ускла­дни­ти під­трим­ку сил на пере­до­вій та в Кри­му. Ми бачи­мо вели­че­зні чер­ги по паль­не та суво­рі обме­же­н­ня на про­даж бен­зи­ну. Але тре­ба усві­дом­лю­ва­ти: пору­ше­н­ня поста­ча­н­ня не є само­ці­л­лю, це лише ство­рює перед­умо­ви для пере­мо­вин, а не для капі­ту­ля­ції опо­нен­та».

Небезпека самогубної ескалації та роль зовнішніх гравців

Екс-посол тор­кнув­ся теми потен­цій­них загроз вихо­ду кон­флі­кту за гео­гра­фі­чні межі, пря­мо вка­зав­ши, що будь-яка аван­тю­ра про­ти кра­їн НАТО була б фаталь­ною помил­кою. Він закли­кав не під­да­ва­ти­ся на заля­ку­ва­н­ня, але й не про­во­ку­ва­ти небез­пе­чні інци­ден­ти, які можуть при­зве­сти до некон­тро­льо­ва­ної еска­ла­ції.

«Якщо ви вій­сько­вий стра­тег і ваші назем­ні сили міцно загру­зли в кам­па­нії, яка не дося­гає цілей, почи­на­ти ще один кон­флікт із НАТО було б про­сто неро­зум­но. Це не покра­щить вашу зда­тність дося­га­ти цілей. Однак є вели­че­зний ризик випад­ко­вих інци­ден­тів, як-от заліт дро­нів на тери­то­рію сусі­дніх кра­їн, що ство­рює ситу­а­цію, на яку Альян­су скла­дно від­по­ві­сти без зай­вої еска­ла­ції».

Небезпечні ігри з ядерною риторикою

Пай­фер оці­нив імо­вір­ність засто­су­ва­н­ня такти­чної ядер­ної зброї як дуже низь­ку, але роз­кри­ти­ку­вав саму наяв­ність таких дис­ку­сій у публі­чно­му про­сто­рі, які вико­ри­сто­ву­ю­ться для виправ­да­н­ня затя­гу­ва­н­ня вій­ни.

«Шан­си на ядер­ний удар є вкрай мали­ми. По-пер­ше, на полі бою немає оче­ви­дних цілей для такої зброї через роз­о­се­ре­дже­н­ня сил. По-дру­ге, це від­чи­ни­ло б скринь­ку Пан­до­ри з непе­ре­дба­чу­ва­ни­ми та ката­стро­фі­чни­ми наслід­ка­ми. Клю­чо­ві між­на­ро­дні грав­ці дали чітко зро­зу­мі­ти, що такий крок є неприйня­тним, і він пере­тво­рив би іні­ці­а­то­ра на сві­то­во­го вигнан­ця. Це була б полі­ти­чна, а не воєн­на пораз­ка».

Фактор Трампа та ілюзія безкінечної допомоги

Най­го­стрі­ша кри­ти­ка Пай­фе­ра сто­су­ва­ла­ся надій на нео­бме­же­ну вій­сько­ву під­трим­ку з боку адмі­ні­стра­ції пре­зи­ден­та Трам­па. Дипло­мат чітко дав зро­зу­мі­ти, що роз­ра­хо­ву­ва­ти на без­пе­рерв­ний потік озбро­єнь, осо­бли­во дефі­ци­тних систем Patriot, є стра­те­гі­чною помил­кою Киє­ва.

«Я не маю вели­кої впев­не­но­сті в нині­шній пози­ції Вашинг­то­на. Існує вели­че­зний дефі­цит ракет для систем Patriot, і потре­би інших регіо­нів зро­ста­ють через полі­ти­ку Біло­го дому. Хоча деякі респу­блі­кан­ці у Кон­гре­сі гото­ві під­три­ма­ти нові паке­ти допо­мо­ги, пре­зи­дент має пра­во вето. Роз­ра­ху­нок на те, що вда­сться подо­ла­ти це вето кон­сти­ту­цій­ною біль­ші­стю, є дуже хитким. Став­ка на нескін­чен­ну вій­сько­ву допо­мо­гу без полі­ти­чно­го манев­ру — це шлях до роз­ча­ру­ва­н­ня».

Необхідність виходу: чому припинення вогню є єдиним розумним кроком

Пай­фер пря­мо заявив, що будь-які спро­би досяг­ти макси­ма­ліст­ських цілей вій­сько­вим шля­хом є без­пер­спе­ктив­ни­ми. Він наго­ло­сив на потре­бі поча­тку сер­йо­зних пере­мо­вин, зазна­чив­ши, що суспіль­ство в різних кра­ї­нах гото­ве до завер­ше­н­ня вій­ни.

«При­пи­не­н­ня вогню могло б ста­ти бажа­ним кро­ком, якщо воно ство­рить про­стір для сер­йо­зних пере­мо­вин. Про­те для будь-яко­го ста­ло­го вре­гу­лю­ва­н­ня потрі­бна фун­да­мен­таль­на змі­на під­хо­дів і від­мо­ва від вимог, які факти­чно є вимо­гою капі­ту­ля­ції. Опи­ту­ва­н­ня свід­чать, що насе­ле­н­ня рад­ше при­ві­та­ло б закін­че­н­ня вій­ни. Полі­ти­чне керів­ни­цтво має зва­жа­ти на настрої людей, а не лише на вій­сько­ві пла­ни. Подаль­ше затя­гу­ва­н­ня кон­флі­кту не вирі­шує про­бле­му, а лише погір­шує гума­ні­тар­ну ката­стро­фу та висна­жує дер­жа­ву».

Пов­на вер­сія онлайн-спіл­ку­ва­н­ня – на відео.