Програми

Андрій Єрмолаєв: Держава втрачає контроль над своїми інструментами

Чи є дер­жа­ва моно­по­лі­стом на силу, коли окре­мі її стру­кту­ри діють поза пра­во­вим полем? Чому кри­за нор­ма­тив­но­сті загро­жує осно­вам кон­сти­ту­цій­но­го ладу? Яке місце займає Укра­ї­на у вели­кій грі між США, Росі­єю та Кита­єм? Та чи гото­вий Захід нада­ти нам реаль­ні гаран­тії без­пе­ки?

Про це роз­по­вів полі­то­лог, голо­ва ана­лі­ти­чної гру­пи «Софія» Андрій Єрмо­ла­єв в інтер­в’ю жур­на­лі­сту Лані Шев­чук. Пер­ший канал (International) наво­дить дета­лі.

Узурпація права на силу: коли держава втрачає контроль над своїми інструментами

Обго­во­ре­н­ня поча­ло­ся з тра­гі­чно­го випад­ку з мобі­лі­зо­ва­ним, який заги­нув у Рів­нен­сько­му ТЦК. Єрмо­ла­єв, не загли­блю­ю­чись у дета­лі кон­кре­тно­го інци­ден­ту, зазна­чив, що поді­бні випад­ки свід­чать про наба­га­то глиб­шу систем­ну про­бле­му. Він наго­ло­сив, що дер­жа­ва має моно­по­лію на засто­су­ва­н­ня сили, але ця моно­по­лія жорс­тко регла­мен­то­ва­на зако­на­ми. Коли окре­мі стру­кту­ри почи­на­ють засто­со­ву­ва­ти силу само­віль­но, це озна­ка їхньої узур­па­ції дер­жав­них пов­но­ва­жень.

«Коли вико­нав­ці почи­на­ють самі при­йма­ти ріше­н­ня, де і що вони можуть роби­ти, це є не що інше, як ще один важли­вий тер­мін. І, до речі, кон­сти­ту­цій­на ста­т­тя п’я­та про узур­па­цію. Тоб­то коли стру­кту­ра узур­пує дер­жав­не пра­во на те, як себе пово­ди­ти?»

За його сло­ва­ми, такі яви­ща – це озна­ка еро­зії кон­сти­ту­цій­но­го ладу, коли пра­ви­ла та нор­ми почи­на­ють втра­ча­ти свою силу, що веде до кри­зи нор­ма­тив­но­сті в усіх сфе­рах жит­тя.

Криза нормативності: коли зникають правила гри

Полі­то­лог пояснив, що кри­за нор­ма­тив­но­сті про­яв­ля­є­ться не лише у пору­ше­н­нях у сило­вих стру­кту­рах, але й у куль­ту­рі, соці­аль­них від­но­си­нах та навіть у мові. Однак коли ця кри­за тор­ка­є­ться кон­сти­ту­цій­них основ, пра­ва на жит­тя та без­пе­ку, вона стає загро­зою існу­ван­ню дер­жа­ви як такої.

Він засте­ріг, що якщо суспіль­ство почне спри­йма­ти сва­ві­л­ля як нову нор­му, це неми­ну­че поро­дить ана­ло­гі­чну реа­кцію – спро­тив, який також буде поза пра­во­вим полем.

Соціальна несправедливість та лицемірство влади

Окре­мо Єрмо­ла­єв про­ко­мен­ту­вав ситу­а­цію з бра­том пре­м’єр-міні­стра Укра­ї­ни, який пере­бу­ває за кор­до­ном. На його дум­ку, спра­ва не в осо­би­стих дета­лях, а в яскра­во­му про­я­ві соці­аль­ної нерів­но­сті та лице­мір­ства. Коли вла­да нама­га­є­ться запро­ва­ди­ти суво­рі пра­ви­ла для одних, але ігно­рує пору­ше­н­ня в інших, це під­ри­ває дові­ру до дер­жа­ви в ціло­му.

«Якщо дер­жа­ва в осо­бі уря­ду вирі­ши­ло наве­сти поря­док в умо­вах вій­ни та воєн­но­го ста­ну з наши­ми пра­ва­ми та обо­в’яз­ка­ми, тоді було б логі­чно очі­ку­ва­ти, що це сто­су­ва­ти­ме­ться всіх кате­го­рій людей».

Він закли­кав звер­ну­ти ува­гу на маро­дер­ство серед вели­ко­го бізне­су та чинов­ни­ків, які, на його дум­ку, несуть зна­чно біль­шу від­по­від­аль­ність за стан справ у кра­ї­ні, ніж зви­чай­ні гро­ма­дя­ни.

Мистецтво, дипломатія та велика гра світових гігантів

У дру­гій части­ні роз­мо­ви мова зайшла про місце Укра­ї­ни у гло­баль­них про­це­сах. Єрмо­ла­єв висло­вив дум­ку, що реа­кція укра­їн­сько­го МЗС на від­ві­ду­ва­н­ня аме­ри­кан­ським режи­се­ром кіно­фе­сти­ва­лю в Москві була нев­ча­сною та нев­мі­лою. На його дум­ку, існу­ють наба­га­то важли­ві­ші при­кла­ди спів­пра­ці із Росі­єю, такі як про­е­кти «НАСА» з «Роско­смо­сом» або повер­не­н­ня аме­ри­кан­сько­го бізне­су на росій­ський ринок.

«Чому ми мов­чи­мо в одних випад­ках і кри­чи­мо в інших? Пита­н­ня, чому? Чого тако­го ми не зна­є­мо? Які такі таєм­ни­ці дипло­ма­тії нам неві­до­мі?»

Полі­то­лог також про­ана­лі­зу­вав зро­ста­ю­чу роль Китаю як тре­тьо­го цен­тру сили, який не лише еко­но­мі­чний, але й вій­сько­во-техно­ло­гі­чний лідер. Він наго­ло­сив, що без Китаю немо­жли­во вести сер­йо­зні роз­мо­ви про ядер­не роз­збро­є­н­ня чи нову систе­му гло­баль­ної без­пе­ки, про що, на його дум­ку, йшло­ся на зустрі­чі Трам­па і Путі­на на Аля­сці. Як пові­дом­ляв рані­ше Пер­ший канал (International), ця зустріч могла тор­ка­ти­ся саме цих тем.

У цій вели­кій грі, на жаль, Укра­ї­на є дале­ко не най­ва­жли­ві­шим еле­мен­том, а її пра­гне­н­ня отри­ма­ти гаран­тії без­пе­ки лише від захі­дних пар­тне­рів Єрмо­ла­єв назвав незгра­бним та нев­ча­сним, адже це ігно­рує нові гео­по­лі­ти­чні реа­лії.

Культурні коди та політичні архетипи: чи прийде рятувати козак Мамай?

Завер­шу­ю­чи роз­мо­ву, Єрмо­ла­єв звер­нув ува­гу на фено­мен наро­дже­н­ня полі­ти­чних міфів та архе­ти­пів. Він порів­няв образ гене­ра­ла Залу­жно­го з архе­ти­пом коза­ка Мамая – вої­на, який з’яв­ля­є­ться у скру­тну хви­ли­ну, рятує ситу­а­цію, а потім зно­ву зни­кає.

«Укра­їн­ці не бачать у ньо­му одно­зна­чно пер­спе­кти­ву, а шука­ють про­сто, як вистри­бну­ти з глу­хо­го кута. З глу­хо­го кута має при­йти Мамай, допо­мог­ти і зни­кну­ти».

На його дум­ку, цей архе­тип свід­чить про гли­бо­ку кри­зу інсти­ту­цій­ної систе­ми, коли люди вірять не в систем­не вирі­ше­н­ня про­блем, а в появу рятів­ни­ка-оди­на­ка, що є озна­кою суспіль­ної незрі­ло­сті.

Докла­дні­ше – на відео.

Залишити коментар