5 березня 2026 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) оприлюднив резонансне рішення у справі «Кагановський проти України (№ 2)» (заява № 5694/19). Суд одноголосно визнав, що Україна порушила одразу три статті Конвенції через незаконне утримання Володимира Кагановського в Київському психоневрологічному інтернаті (КПНІ). Ключова проблема, на яку вказав ЄСПЛ, — відсутність у національному законодавстві механізму судового контролю за поміщенням недієздатних осіб до інтернатів, що фактично дозволяє позбавляти їх волі без рішення суду.
Про це повідомляє Перший канал (International) з посиланням на сайт ЄСПЛ.
Суть справи: як втрата дієздатності призвела до ізоляції
Заявник, Володимир Кагановський 1958 року народження, мав тривалий психіатричний анамнез. У 2012 році суд визнав його недієздатним. У серпні 2014 року на підставі заяви його опікуна (брата) чоловіка помістили до КПНІ. Формально перебування в інтернаті вважалося добровільним, оскільки сам пацієнт спершу не заперечував. Він жив у звичайному відділенні, міг пересуватися територією та періодично отримував дозволи на вихід за її межі.
Ситуація кардинально змінилася у 2017 році, коли Кагановський, відчувши покращення стану, вирішив домагатися поновлення дієздатності через суд. Як зазначав раніше Перший канал (International) в матеріалах про реформування інтернатної системи, саме спроба пацієнтів відновити свої права часто стає причиною конфліктів з адміністрацією.
За даними ЄСПЛ, приблизно 1 квітня 2017 року керівництво інтернату повідомило чоловікові, що йому заборонено залишати територію закладу. Цю заборону ініціював опікун, який у червні та жовтні 2017 року написав офіційні листи до адміністрації КПНІ з вимогою не випускати підопічного. Опікун також вимагав заборонити будь-які побачення з відвідувачами, зокрема з адвокатами Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ), без його присутності.
«На відео, яке зафіксували правозахисники 16 листопада 2017 року, директор інтернату підтверджує, що Кагановському заборонено виходити за межі закладу на підставі письмових вказівок опікуна. Сам заявник через паркан скаржився, що його не випускають, та наполягав на незалежній психіатричній експертизі», — йдеться в матеріалах справи.
Фактично заборона діяла до червня 2018 року. Лише тоді адміністрація почала поступово дозволяти виходи спочатку тричі на тиждень, а згодом — щодня на три години. У грудні 2019 року Володимир Кагановський помер в інтернаті, так і не дочекавшись поновлення своєї дієздатності.
Аргументи ЄСПЛ: системна проблема та «де-факто позбавлення волі»
Розглянувши справу, ЄСПЛ відхилив заперечення Уряду України. Суд нагадав, що перебування в інтернаті, навіть якщо воно починалося як «добровільне», може стати примусовим, коли пацієнт втрачає свободу пересування та висловлює бажання його залишити.
Щодо статті 5 § 1 (право на свободу): Суд визнав період з 1 квітня 2017 року до 27 червня 2018 року (за винятком кількох днів перебування в посиленому відділенні, які вже були предметом окремого розгляду) де-факто позбавленням волі. ЄСПЛ наголосив: позбавлення волі особи з психічними розладами можливе лише за наявності судового рішення та належних медичних підстав, підтверджених регулярними оглядами. В Україні ж поміщення до інтернату на вимогу опікуна не передбачало жодного судового контролю, що є свавіллям.
Щодо статті 5 § 4 (право на судовий перегляд): ЄСПЛ констатував відсутність в українському законодавстві процедури, за допомогою якої недієздатна особа могла б ініціювати судовий розгляд законності свого перебування в інтернаті. На відміну від пацієнтів психіатричних лікарень, які мають право щокварталу звертатися до суду, мешканці психоневрологічних інтернатів таких гарантій не мають. Кримінальне провадження, розпочате за заявою адвокатів, не призвело до поновлення прав Кагановського.
Щодо статті 5 § 5 (право на компенсацію): Суд визнав порушення, оскільки національне законодавство не передбачало ефективного механізму відшкодування шкоди за незаконне позбавлення волі в інтернаті за відсутності попереднього рішення українського суду, яке б визнало це утримання незаконним.
Міжнародний контекст та заклики до України
У своєму рішенні ЄСПЛ послався на численні звіти міжнародних організацій, які вказують на системний характер проблеми в Україні. Зокрема, звіти Європейського комітету з питань запобігання катуванням (CPT) за 2020 рік та моніторингова місія ООН з прав людини в Україні фіксували фактичне позбавлення волі мешканців інтернатів, відсутність належних щорічних оглядів та свавільні обмеження свободи пересування.
Суд нагадав, що Конституційний Суд України ще у 2016 році визнавав неконституційним поміщення недієздатних осіб до психіатричних лікарень без судового рішення. Однак, як зауважив ЄСПЛ, аналогічні зміни до законодавства щодо інтернатів так і не були внесені, попри багаторічні рекомендації CPT.
Таким чином, рішення у справі «Кагановський проти України (№ 2)» стало черговим сигналом для держави: необхідно терміново змінювати законодавство, запроваджуючи обов’язковий судовий контроль за поміщенням та перебуванням недієздатних осіб у психоневрологічних інтернатах, а також створюючи дієві механізми для оскарження таких дій та отримання компенсації.
ЄСПЛ зобов’язав Україну вжити загальних заходів для усунення цієї системної прогалини, адже вона стосується не лише покійного заявника, а й тисяч інших вразливих громадян, які зараз перебувають у подібних закладах по всій країні.
