Мільйони українців, які через війну знайшли прихисток у країнах Європейського Союзу, дедалі частіше запитують: що буде далі? Термін дії директиви про тимчасовий захист добігає кінця, і хоча офіційні рішення ще не ухвалені, в європейських столицях уже тривають активні обговорення. Правозахисники та адвокати відповідають на запитання глядачів та читачів у ЄС. Перший канал (International) наводить деталі.
Чи буде масова депортація українців після завершення тимчасового захисту?
Головна новина, яка зараз обговорюється в європейських інституціях, полягає в тому, що сценарій примусового повернення всіх українців додому не розглядається. Про це свідчать останні дискусії в Брюсселі та національних урядах. Замість жорсткого припинення дії директиви, ЄС схиляється до моделі поступового переходу.
На сьогодні в Європейському Союзі не розглядається сценарій, за яким після завершення тимчасового захисту українців просто масово зобов’яжуть повернутися додому. Натомість обговорюється інша логіка: поступовий перехід із статусу тимчасового захисту на звичайні національні дозволи на проживання. Люди зможуть залишитися легально, але вже не за єдиною директивою ЄС, а відповідно до законів тієї країни, де вони проживають.
Це означає, що панічні настрої щодо негайного виселення є передчасними. Однак сам статус зміниться, і це вносить свої корективи. Українцям доведеться проходити національні процедури легалізації, які відрізнятимуться залежно від країни перебування. Тому зараз найважливіше — уважно стежити за законодавством саме тієї держави, де ви живете.
Чи врахують роки, прожиті за тимчасовим захистом, для отримання постійного місця проживання?
Це одне з найболючіших і найскладніших питань. Багато українців сподівалися, що три-чотири роки, проведені в Європі, автоматично наблизять їх до отримання постійного виду на проживання або навіть громадянства. Однак останні дані свідчать про те, що сподівання ці можуть не виправдатися.
На рівні всього Євросоюзу консенсусу щодо цього питання досі немає. Переговори між країнами-членами фактично зупинилися. Кожна держава має власне бачення того, як інтегрувати мільйони людей, які прибули з України.
На рівні всього Європейського Союзу рішення про автоматичне зарахування періоду тимчасового захизу до стажу для постійного проживання поки що немає. Переговори між країнами щодо цього питання фактично зупинилися. Це означає, що після переходу на звичайний національний вид на проживання у багатьох країнах відлік часу для постійного проживання може початися заново.
Водночас, зазначають оглядачі, кожна країна може ухвалювати власні перехідні механізми. Наприклад, Польща або Чехія можуть запровадити пом’якшувальні норми для тих, хто працював і платив податки, тоді як Німеччина може дотримуватися суворіших правил. Тому універсальної відповіді тут немає — усе залежить від національного законодавства.
Хто має найбільше шансів залишитися: категорії українців, яким пощастить
Попри невизначеність, є чітке розуміння, які групи українців матимуть пріоритет під час переходу на нові статуси. Європейські уряди передусім дбають про власну економіку та соціальну стабільність, тому підхід буде прагматичним.
Працюючі українці
Саме ця категорія сьогодні розглядається як найбільш інтегрована. Люди, які кілька років працюють, платять податки, чиї діти ходять до місцевих шкіл, фактично стали частиною європейського суспільства та економіки.
Для працюючих українців найімовірнішим сценарієм виглядає перехід на робочі дозволи на проживання або інші довгострокові статуси. У багатьох країнах роботодавці зацікавлені зберегти українських працівників, адже на ринку праці існує серйозна нестача людей.
Особливо це стосується сфер, де дефіцит кадрів є критичним: обслуговування, догляд за літніми людьми, логістика, виробництво, будівництво, склади та готельно-ресторанна справа. Наявність офіційної роботи та сплата податків стане головним козирем для отримання дозволу на проживання. Через дефіцит працівників деякі країни вже розглядають можливість спрощення правил для тих, хто працює. Це можуть бути спеціальні перехідні статуси або зміни у вимогах до рівня зарплати.
Сім’ї з дітьми
Для цієї категорії ключовим буде статус батьків. Як правило, європейське законодавство будується на принципі возз’єднання сім’ї.
У більшості випадків статус дітей буде залежати від статусу батьків. Якщо один із батьків отримує робочий або інший легальний дозвіл на проживання, сім’я зможе залишитися в країні разом із ним.
Вразливі категорії: пенсіонери, люди з інвалідністю, тяжкохворі
Це найскладніша група з погляду інтеграції, але й вона не залишиться поза увагою. Рішення для таких людей, найімовірніше, прийматимуться індивідуально.
Для пенсіонерів, людей похилого віку, людей з інвалідністю або тих, хто проходить тривале лікування, рішення щодо подальшого проживання можуть прийматися індивідуально з урахуванням стану здоров’я, віку та можливості безпечного повернення в Україну.
Очікується, що гуманітарні міркування відіграватимуть важливу роль, особливо для тих, хто не може повернутися через стан здоров’я або відсутність безпеки в регіонах походження.
Висновки: до чого готуватися українцям у 2026 році?
Підсумовуючи викладене, можна зробити кілька ключових висновків. Життя українців у Європі після завершення тимчасового захисту не припиниться різко, але трансформується. Загальноєвропейська програма поступиться місцем національним дозволам на проживання. Остаточні правила визначатимуть саме країни перебування.
Найбільші шанси на легалізацію мають ті, хто вже інтегрувався в ринок праці та суспільство. Відсутність роботи або інших законних підстав може ускладнити подальше перебування. Головна порада на сьогодні — не чекати 2027 року, а вже зараз вивчати умови переходу на національні дозволи в країні вашого проживання, офіційно працевлаштовуватися та вивчати мову.
