Депортація чи амністія? Що насправді чекає на українців у ЄС після 2027 року?

Міль­йо­ни укра­їн­ців, які через вій­ну зна­йшли при­хи­сток у кра­ї­нах Євро­пей­сько­го Сою­зу, деда­лі часті­ше запи­ту­ють: що буде далі? Тер­мін дії дире­кти­ви про тим­ча­со­вий захист добі­гає кін­ця, і хоча офі­цій­ні ріше­н­ня ще не ухва­ле­ні, в євро­пей­ських сто­ли­цях уже три­ва­ють актив­ні обго­во­ре­н­ня. Пра­во­за­хи­сни­ки та адво­ка­ти від­по­від­а­ють на запи­та­н­ня гля­да­чів та чита­чів у ЄС. Пер­ший канал (International) наво­дить дета­лі.

Чи буде масова депортація українців після завершення тимчасового захисту?

Голов­на нови­на, яка зараз обго­во­рю­є­ться в євро­пей­ських інсти­ту­ці­ях, поля­гає в тому, що сце­на­рій при­му­со­во­го повер­не­н­ня всіх укра­їн­ців додо­му не роз­гля­да­є­ться. Про це свід­чать остан­ні дис­ку­сії в Брюс­се­лі та націо­наль­них уря­дах. Замість жорс­тко­го при­пи­не­н­ня дії дире­кти­ви, ЄС схи­ля­є­ться до моде­лі посту­по­во­го пере­хо­ду.

На сьо­го­дні в Євро­пей­сько­му Сою­зі не роз­гля­да­є­ться сце­на­рій, за яким після завер­ше­н­ня тим­ча­со­во­го захи­сту укра­їн­ців про­сто масо­во зобо­в’я­жуть повер­ну­ти­ся додо­му. Нато­мість обго­во­рю­є­ться інша логі­ка: посту­по­вий пере­хід із ста­ту­су тим­ча­со­во­го захи­сту на зви­чай­ні націо­наль­ні дозво­ли на про­жи­ва­н­ня. Люди змо­жуть зали­ши­ти­ся легаль­но, але вже не за єди­ною дире­кти­вою ЄС, а від­по­від­но до зако­нів тієї кра­ї­ни, де вони про­жи­ва­ють.

Це озна­чає, що пані­чні настрої щодо негай­но­го висе­ле­н­ня є перед­ча­сни­ми. Однак сам ста­тус змі­ни­ться, і це вно­сить свої коре­кти­ви. Укра­їн­цям дове­де­ться про­хо­ди­ти націо­наль­ні про­це­ду­ри лега­лі­за­ції, які від­рі­зня­ти­му­ться зале­жно від кра­ї­ни пере­бу­ва­н­ня. Тому зараз най­ва­жли­ві­ше — ува­жно сте­жи­ти за зако­но­дав­ством саме тієї дер­жа­ви, де ви живе­те.

Чи врахують роки, прожиті за тимчасовим захистом, для отримання постійного місця проживання?

Це одне з най­бо­лю­чі­ших і най­скла­дні­ших питань. Бага­то укра­їн­ців спо­ді­ва­ли­ся, що три-чоти­ри роки, про­ве­де­ні в Євро­пі, авто­ма­ти­чно набли­зять їх до отри­ма­н­ня постій­но­го виду на про­жи­ва­н­ня або навіть гро­ма­дян­ства. Однак остан­ні дані свід­чать про те, що спо­ді­ва­н­ня ці можуть не виправ­да­ти­ся.

На рів­ні всьо­го Євро­со­ю­зу кон­сен­су­су щодо цьо­го пита­н­ня досі немає. Пере­го­во­ри між кра­ї­на­ми-чле­на­ми факти­чно зупи­ни­ли­ся. Кожна дер­жа­ва має вла­сне баче­н­ня того, як інте­гру­ва­ти міль­йо­ни людей, які при­бу­ли з Укра­ї­ни.

На рів­ні всьо­го Євро­пей­сько­го Сою­зу ріше­н­ня про авто­ма­ти­чне зара­ху­ва­н­ня пері­о­ду тим­ча­со­во­го захи­зу до ста­жу для постій­но­го про­жи­ва­н­ня поки що немає. Пере­го­во­ри між кра­ї­на­ми щодо цьо­го пита­н­ня факти­чно зупи­ни­ли­ся. Це озна­чає, що після пере­хо­ду на зви­чай­ний націо­наль­ний вид на про­жи­ва­н­ня у бага­тьох кра­ї­нах від­лік часу для постій­но­го про­жи­ва­н­ня може поча­ти­ся зано­во.

Водно­час, зазна­ча­ють огля­да­чі, кожна кра­ї­на може ухва­лю­ва­ти вла­сні пере­хі­дні меха­ні­зми. Напри­клад, Поль­ща або Чехія можуть запро­ва­ди­ти пом’я­кшу­валь­ні нор­ми для тих, хто пра­цю­вав і пла­тив пода­тки, тоді як Німеч­чи­на може дотри­му­ва­ти­ся суво­рі­ших пра­вил. Тому уні­вер­саль­ної від­по­віді тут немає — усе зале­жить від націо­наль­но­го зако­но­дав­ства.

Хто має найбільше шансів залишитися: категорії українців, яким пощастить

Попри неви­зна­че­ність, є чітке розу­мі­н­ня, які гру­пи укра­їн­ців мати­муть прі­о­ри­тет під час пере­хо­ду на нові ста­ту­си. Євро­пей­ські уря­ди перед­усім дба­ють про вла­сну еко­но­мі­ку та соці­аль­ну ста­біль­ність, тому під­хід буде пра­гма­ти­чним.

Працюючі українці

Саме ця кате­го­рія сьо­го­дні роз­гля­да­є­ться як най­більш інте­гро­ва­на. Люди, які кіль­ка років пра­цю­ють, пла­тять пода­тки, чиї діти ходять до місце­вих шкіл, факти­чно ста­ли части­ною євро­пей­сько­го суспіль­ства та еко­но­мі­ки.

Для пра­цю­ю­чих укра­їн­ців най­імо­вір­ні­шим сце­на­рі­єм вигля­дає пере­хід на робо­чі дозво­ли на про­жи­ва­н­ня або інші дов­го­стро­ко­ві ста­ту­си. У бага­тьох кра­ї­нах робо­то­дав­ці заці­кав­ле­ні збе­рег­ти укра­їн­ських пра­ців­ни­ків, адже на рин­ку пра­ці існує сер­йо­зна неста­ча людей.

Осо­бли­во це сто­су­є­ться сфер, де дефі­цит кадрів є кри­ти­чним: обслу­го­ву­ва­н­ня, догляд за літні­ми людьми, логі­сти­ка, виро­бни­цтво, будів­ни­цтво, скла­ди та готель­но-ресто­ран­на спра­ва. Наяв­ність офі­цій­ної робо­ти та спла­та пода­тків ста­не голов­ним кози­рем для отри­ма­н­ня дозво­лу на про­жи­ва­н­ня. Через дефі­цит пра­ців­ни­ків деякі кра­ї­ни вже роз­гля­да­ють можли­вість спро­ще­н­ня пра­вил для тих, хто пра­цює. Це можуть бути спе­ці­аль­ні пере­хі­дні ста­ту­си або змі­ни у вимо­гах до рів­ня зар­пла­ти.

Сім’ї з дітьми

Для цієї кате­го­рії клю­чо­вим буде ста­тус батьків. Як пра­ви­ло, євро­пей­ське зако­но­дав­ство буду­є­ться на прин­ци­пі воз­з’­єд­на­н­ня сім’ї.

У біль­шо­сті випад­ків ста­тус дітей буде зале­жа­ти від ста­ту­су батьків. Якщо один із батьків отри­мує робо­чий або інший легаль­ний дозвіл на про­жи­ва­н­ня, сім’я змо­же зали­ши­ти­ся в кра­ї­ні разом із ним.

Вразливі категорії: пенсіонери, люди з інвалідністю, тяжкохворі

Це най­скла­дні­ша гру­па з погля­ду інте­гра­ції, але й вона не зали­ши­ться поза ува­гою. Ріше­н­ня для таких людей, най­імо­вір­ні­ше, при­йма­ти­му­ться інди­ві­ду­аль­но.

Для пен­сіо­не­рів, людей похи­ло­го віку, людей з інва­лі­дні­стю або тих, хто про­хо­дить три­ва­ле ліку­ва­н­ня, ріше­н­ня щодо подаль­шо­го про­жи­ва­н­ня можуть при­йма­ти­ся інди­ві­ду­аль­но з ура­ху­ва­н­ням ста­ну здо­ро­в’я, віку та можли­во­сті без­пе­чно­го повер­не­н­ня в Укра­ї­ну.

Очі­ку­є­ться, що гума­ні­тар­ні мір­ку­ва­н­ня віді­гра­ва­ти­муть важли­ву роль, осо­бли­во для тих, хто не може повер­ну­ти­ся через стан здо­ро­в’я або від­су­тність без­пе­ки в регіо­нах похо­дже­н­ня.

Висновки: до чого готуватися українцям у 2026 році?

Під­су­мо­ву­ю­чи викла­де­не, можна зро­би­ти кіль­ка клю­чо­вих виснов­ків. Жит­тя укра­їн­ців у Євро­пі після завер­ше­н­ня тим­ча­со­во­го захи­сту не при­пи­ни­ться різ­ко, але транс­фор­му­є­ться. Загаль­но­єв­ро­пей­ська про­гра­ма посту­пи­ться місцем націо­наль­ним дозво­лам на про­жи­ва­н­ня. Оста­то­чні пра­ви­ла визна­ча­ти­муть саме кра­ї­ни пере­бу­ва­н­ня.

Най­біль­ші шан­си на лега­лі­за­цію мають ті, хто вже інте­гру­вав­ся в ринок пра­ці та суспіль­ство. Від­су­тність робо­ти або інших закон­них під­став може ускла­дни­ти подаль­ше пере­бу­ва­н­ня. Голов­на пора­да на сьо­го­дні — не чека­ти 2027 року, а вже зараз вивча­ти умо­ви пере­хо­ду на націо­наль­ні дозво­ли в кра­ї­ні вашо­го про­жи­ва­н­ня, офі­цій­но пра­це­вла­што­ву­ва­ти­ся та вивча­ти мову.