Ігор Мосійчук: Фейки, енергетика та уроки історії — що загрожує Україні?

Чому атом­на енер­ге­ти­ка Укра­ї­ни зале­жить від Росії і США? Чому Зелен­сько­му кра­ще мов­ча­ти про тери­то­рі­аль­ні супе­ре­чки? Чи може Укра­ї­на повто­ри­ти долю Ірлан­дії 1922 року? Кому вигі­дні фаль­ши­ві соціо­ло­гі­чні опи­ту­ва­н­ня?

Ці та інші пита­н­ня в інтер­в’ю жур­на­лі­сту Віта­лію Дико­му піді­ймає Ігор Мосій­чук — коли­шній депу­тат Вер­хов­ної ради Укра­ї­ни від Ради­каль­ної пар­тії Оле­га Ляшка, коли­шній засту­пник коман­ди­ра баталь­йо­ну «Азов».

Фей­ки як зброя про­ти прав­ди

Ігор Мосій­чук, відо­мий викри­т­тя­ми кору­пції у вій­сько­вих заку­пів­лях, став мішен­ню вла­ди. На поча­тку ефі­ру він роз­по­вів, як про­ти ньо­го ство­ри­ли фей­ко­ве відео з дав­ньо­рим­ськи­ми тру­са­ми. За його сло­ва­ми, ролик був части­ною кам­па­нії дис­кре­ди­та­ції. Однак полі­тик пере­тво­рив ата­ку на можли­вість допо­мог­ти: випу­стив фут­бол­ку з кадром з фей­ку, а виру­чку напра­вив на під­трим­ку онко­хво­рих дітей.

«Це не про­сто тро­лінг — це бороть­ба за прав­ду», — заявив він.

Тери­то­рії, Трамп і мов­ча­н­ня Зелен­сько­го

Обго­во­ре­н­ня пере­го­во­рів між Трам­пом і Путі­ним про при­пи­не­н­ня вогню викли­ка­ло гостру реа­кцію. Мосій­чук вва­жає, що Зелен­ський, висту­па­ю­чи про­ти «замо­роз­ки» кон­флі­кту, ризи­кує зруй­ну­ва­ти кри­хкий баланс.

«Іно­ді мов­ча­н­ня — най­кра­ща стра­те­гія», — зазна­чив він.

Укра­їн­ська вла­да, на його дум­ку, неза­до­во­ле­на тим, що дета­лі діа­ло­гу Вашинг­то­на і Москви зали­ша­ю­ться за кадром, а Київ пере­тво­рю­є­ться на піша­ка.

Ірланд­ський сце­на­рій: Гро­ма­дян­ська вій­на чи єдність?

Про­во­дя­чи пара­ле­лі з Ірлан­ді­єю 1922 року, Мосій­чук попе­ре­див: будь-який ком­про­міс у тери­то­рі­аль­них пита­н­нях може роз­ко­ло­ти суспіль­ство. Під­пи­са­н­ня англо-ірланд­сько­го дого­во­ру тоді при­зве­ло до гро­ма­дян­ської вій­ни.

«Укра­ї­ні потрі­бен мора­то­рій на 25 років щодо спір­них тем, щоб не повто­ри­ти цю тра­ге­дію», — заявив полі­тик.

Він під­кре­слив, що вла­да спе­ку­лює на роз­ко­лі, збе­рі­га­ю­чи кон­троль, але вихід — у пошу­ку «золо­тої сере­ди­ни».

Біжен­ці, опи­ту­ва­н­ня та пар­тія вій­ни

Близь­ко 10–15% укра­їн­ських біжен­ців, за сло­ва­ми Мосій­чу­ка, під­три­му­ють вій­ну, отри­му­ю­чи ком­пен­са­ції і не бажа­ю­чи повер­та­ти­ся.

«Це цинізм: вони живуть за кор­до­ном, але голо­су­ють за про­дов­же­н­ня кон­флі­кту», — зазна­чив він.

Соціо­ло­гі­чні опи­ту­ва­н­ня, де біль­шість висту­пає про­ти від­мо­ви від НАТО зара­ди миру, він назвав мані­пу­ля­ці­єю.

«Їх фаль­си­фі­ку­ють, щоб виправ­да­ти пар­тію вій­ни, чиї сою­зни­ки фінан­су­ють про­па­ган­ду», — заявив полі­тик.

Атом­на енер­ге­ти­ка: зале­жність і гео­по­лі­ти­ка

Укра­ї­на на 70% зале­жить від Роса­то­му в обслу­го­ву­ван­ні АЕС, що ста­ло важе­лем тиску. Зелен­ський, запро­по­ну­вав­ши пере­да­ти енер­го­си­сте­му США, дав Трам­пу козир у пере­го­во­рах.

«Запо­різь­ка АЕС — ключ до миру. Якщо США керу­ють нею, це аргу­мент про­ти Росії», — пояснив Мосій­чук.

Однак замі­на росій­ських ком­пле­кту­ю­чих май­же немо­жли­ва: навіть бол­гар­ські постав­ки не вирі­шать про­бле­му. Екс­пер­ти МАГАТЕ під­твер­джу­ють: без спів­пра­ці з Роса­то­мом — кри­за неми­ну­ча.

Дипло­ма­тія гань­би: від «інстру­кто­рів з міне­ту» до кору­пції

Мосій­чук жорс­тко роз­кри­ти­ку­вав кадро­ву полі­ти­ку: послом у Бол­га­рії при­зна­че­но «інстру­кто­ра з міне­ту», а до Швей­ца­рії — коли­шньо­го ген­про­ку­ро­ра з сум­нів­ною репу­та­ці­єю.

«Це зну­ща­н­ня над дипло­ма­ті­єю», — заявив він.

Кору­пція про­ни­кає й вище: як при­клад – Юрій Бой­ко ску­по­вує неру­хо­мість, спів­пра­цю­ю­чи з вла­дою.

Під­су­мок: Укра­ї­на на роз­до­ріж­жі

Мосій­чук закли­кав не втра­ча­ти опти­мізм:

«Бороть­ба за мир — це і є патрі­о­тизм».

Пере­го­во­ри в Сау­дів­ській Ара­вії без уча­сті Укра­ї­ни, ризи­ки гро­ма­дян­ської вій­ни, зале­жність від чужих техно­ло­гій — все це викли­ки, що вима­га­ють єдно­сті.

«Якщо в кра­ї­ні з’яв­ля­ться справ­жні патрі­о­ти, а не маріо­не­тки, ми висто­ї­мо», — під­су­му­вав він.

Укра­ї­на зали­ши­ться полем битви чужих інте­ре­сів чи зна­йде шлях до суве­ре­ні­те­ту?