5 березня 2026 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) оприлюднив остаточне рішення у справі «Газін проти України» (заява № 43898/19). Суд одностайно визнав порушення статті 8 Конвенції з прав людини (право на повагу до приватного життя) у процедурному аспекті через неефективність національного розслідування медичної недбалості.
Про це повідомляє Перший канал (International) з посиланням на сайт ЄСПЛ.
Суть справи: що сталося з Андрієм Газіним
3 серпня 2012 року мешканець Дніра Андрій Газін був госпіталізований до міської лікарні № 4 зі скаргами на гострий біль у боці. Йому діагностували камінь у сечоводі та ниркову коліку. Вночі 4 серпня черговий лікар М.П. провів пацієнту катетеризацію сечового міхура. Після процедури стан чоловіка різко погіршився: піднялася температура, з’явилися болі внизу живота та прискорене сечовипускання. Згодом у нього діагностували гострий пієлонефрит. 17 серпня пацієнта виписали у задовільному стані, але вже у жовтні 2012 року він знову звернувся до лікарні зі скаргами на кров у сечі та позиви кожну годину. Медичні тести виявили травматичне звуження уретри (стриктуру) та хронічний цистит.
Розслідування, що тривало понад 12 років
6 червня 2013 року за заявою Газіна поліція відкрила кримінальне провадження за фактом лікарської недбалості. Слідство тривало понад два роки, було проведено три судово-медичні експертизи. Остаточний висновок у грудні 2015 року підтвердив: тілесні ушкодження середньої тяжкості (стриктура уретри, цистит, хронічна затримка сечі) виникли внаслідок неправильно виконаної катетеризації.
28 вересня 2016 року лікарю М.П. повідомили про підозру за ч.1 ст. 140 КК України (неналежне виконання професійних обов’язків), а 5 грудня справу передали до Ленінського районного суду Дніпра. У провадженні Газін заявив цивільний позов до лікарні та лікаря на суму понад 3 мільйони гривень (близько 100 000 євро) матеріальної та моральної шкоди.
«Станом на жовтень 2025 року судовий розгляд у першій інстанції тривав, рішення за цивільним позовом так і не було ухвалено», — йдеться у матеріалах справи.
Рішення ЄСПЛ: держава не забезпечила ефективного розгляду
Розглянувши аргументи сторін, Суд у Страсбурзі відхилив заперечення Уряду України щодо невичерпання національних засобів захисту. ЄСПЛ наголосив, що паралельний цивільний позов про відшкодування шкоди за неефективність кримінального провадження не був ефективним засобом, оскільки кримінальна справа щодо лікаря залишалася незавершеною. Судді нагадали, що у подібних випадках вони вже встановлювали відсутність ефективних цивільно-правових засобів до закінчення кримінального провадження.
ЄСПЛ визнав неприйнятними аргументи Уряду про складність справи та дії самого заявника, який 25 разів ініціював перенесення засідань. Суд зазначив:
«Ці фактори самі по собі не можуть виправдати провадження, яке триває вже понад 12 років і досі перебуває на стадії першої інстанції. Швидке реагування влади у справах про лікарську недбалість є вирішальним для підтримання довіри суспільства до верховенства права».
Компенсація та наслідки рішення
ЄСПЛ зобов’язав Україну виплатити Андрію Газіну 3 000 євро моральної шкоди (будь-які податки будуть стягнуті з цієї суми). Вимоги заявника щодо відшкодування матеріальної шкоди (6 000 євро) та судових витрат (3 000 євро) були відхилені через відсутність доказів та причинно-наслідкового зв’язку. Вимогу про вжиття загальних заходів Суд визнав недоцільною, посилаючись на усталену практику.
«Той факт, що внутрішнє провадження щодо лікарської недбалості триває так довго без жодного рішення щодо ступеня відповідальності лікаря та цивільного позову заявника, свідчить про те, що таке провадження не було ефективним на практиці», — підсумували судді.
Що означає це рішення для України
Справа «Газін проти України» є черговим нагадуванням про системні проблеми у розслідуванні медичних помилок. Незважаючи на позитивні зрушення в законодавстві, фактична тривалість розгляду справ у судах першої інстанції продовжує призводити до порушень прав пацієнтів. Рішення ЄСПЛ набуло статусу остаточного 5 березня 2026 року та підлягає обов’язковому виконанню Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
