Лікар Комаровський: Швондеризація суспільства – це діагноз, який страшніший за віруси

Чи можна збе­рег­ти здо­ро­в’я нації в умо­вах три­ва­ло­го стре­су? Чому суспіль­ство не може домо­ви­тись про еле­мен­тар­ні пра­ви­ла спів­існу­ва­н­ня? Як агре­сія та страх руй­ну­ють пси­хі­ку та тіло? І голов­не — що має ста­ти­ся, щоб люди об’­єд­на­ли­ся для спіль­но­го від­нов­ле­н­ня, зали­шив­ши роз­брат у мину­ло­му?

Про це лікар Євген Кома­ров­ський роз­по­вів в інтер­в’ю жур­на­лі­сту Ната­лії Вла­щен­ко. Пер­ший канал (International) наво­дить дета­лі.

«Неможливо заборонити людям палити сміття, але ми обговорюємо лібералізм»

Кома­ров­ський з болем гово­рить про еле­мен­тар­ні речі, які в суча­сних умо­вах вима­га­ють вирі­ше­н­ня. Він зазна­чає, що коли суспіль­ство не може впро­ва­ди­ти базо­ві пра­ви­ла спів­існу­ва­н­ня, будь-які роз­мо­ви про висо­кі мате­рії ста­ють мар­ни­ми.

«У нас немо­жли­во вирі­ши­ти пита­н­ня наяв­но­сті ката­фо­та на вело­си­пе­ді. У нас немо­жли­во забо­ро­ни­ти людям пали­ти смі­т­тя. А ми зараз обго­во­рю­є­мо кате­го­рії добра, зла, лівий лібе­ра­лізм… Ось про що мова».

«Жирна їжа – це квиток до цукрового діабету»

Лікар пояснює, що хро­ні­чний стрес, який пере­жи­ває зна­чна части­на насе­ле­н­ня, при­зво­дить до небез­пе­чних змін у пове­дін­ці. Люди шука­ють вті­ше­н­ня у їжі, що має ката­стро­фі­чні наслід­ки для здо­ро­в’я нації.

«При наяв­но­сті хро­ні­чно­го стре­су єди­ним досту­пним спосо­бом отри­ма­н­ня задо­во­ле­н­ня є висо­ко­ка­ло­рій­на їжа. Тому люди їдять висо­ко­ка­ло­рій­ну, солод­ку, жир­ну їжу. І з ними нічо­го не можна зро­би­ти. Ще раз кажу: це реа­кція на хро­ні­чний стрес… При­ро­дно, жир­на їжа при­зво­дить до цукро­во­го діа­бе­ту дру­го­го типу».

«Вихід з ситуації – виключно в дисципліні. Не буває чарівних таблеток»

Кома­ров­ський наго­ло­шує, що в умо­вах, коли систе­ма охо­ро­ни здо­ро­в’я пра­цює з пере­ван­та­же­н­ням, кожна люди­на повин­на взя­ти від­по­від­аль­ність за своє здо­ро­в’я на себе. Він закли­кає не шука­ти про­стих шля­хів, а систем­но пра­цю­ва­ти над собою.

«Вихід з цієї ситу­а­ції… Не буває ніяких чарів­них табле­ток… Тому що, що б ви не роби­ли, вам все одно потрі­бні фізи­чні наван­та­же­н­ня, вам потрі­бен нор­маль­ний сон».

«Ніхто не навчить вас бути здоровими. Ви повинні робити це самі»

Попу­ляр­ний лікар про­по­нує кон­кре­тні ріше­н­ня. Він ствер­джує, що дер­жа­ва має бути заці­кав­ле­на у здо­ро­в’ї гро­ма­дян і може сти­му­лю­ва­ти його через робо­то­дав­ців, але клю­чо­ва роль нале­жить самій люди­ні.

«Люди, якщо ви хоче­те вчи­ти­ся, вас ніхто не вчи­ти­ме бути здо­ро­ви­ми. Ви повин­ні роби­ти це самі. Я вам даю інстру­мент, при­чо­му інстру­мент дуже зро­зумі­лий і про­стий, досту­пний».

«Коли літають ракети – не до сну»

Кома­ров­ський не ухи­ля­є­ться від роз­мо­ви про реаль­ні про­бле­ми, з яки­ми сти­ка­ю­ться люди щодня. Він визнає, що кла­си­чні реко­мен­да­ції щодо здо­ро­во­го спосо­бу жит­тя часто роз­би­ва­ю­ться через суво­ру реаль­ність.

Але, незва­жа­ю­чи на скла­дність часу, лікар демон­струє диво­ви­жну стій­кість і пра­гне­н­ня про­дов­жу­ва­ти свою спра­ву. Він бачить своє май­бу­тнє у постій­ній пра­ці на бла­го людей, адже суча­сні техно­ло­гії дозво­ля­ють це роби­ти неза­ле­жно від місця зна­хо­дже­н­ня.

«Ну от яке моє май­бу­тнє? Ста­рість на пен­сії я собі не дуже уяв­ляю. Я думаю, що поки у мене є міз­ки, я одно­зна­чно пра­цю­ва­ти­му. Ну, хоч би тому, що моє май­бу­тнє дозво­ляє мені пра­цю­ва­ти, допо­ма­га­ти».

«У чистый кут плювати важче, ніж у брудний»

Ця мета­фо­ра Кома­ров­сько­го пре­кра­сно ілю­струє шлях до від­нов­ле­н­ня суспіль­ства. Замість того, щоб боро­ти­ся з нега­тив­ни­ми яви­ща­ми, потрі­бно ство­рю­ва­ти пози­тив­ні, і тоді місця для пога­но­го про­сто не зали­ши­ться.

«Боро­ти­ся з пога­ни­ми лікар­ня­ми можна тіль­ки одним спосо­бом: буду­ва­ти хоро­ші лікар­ні. Боро­ти­ся з про­бле­ма­ми і хво­ро­ба­ми суспіль­ства можна тіль­ки одним спосо­бом: виво­ди­ти людей на чисту сто­ро­ну, тому що плю­ва­ти в чистий кут зав­жди важ­че, ніж у бру­дний».

«Агресія, страх і провина – психологічна ціна, яку платить суспільство»

Лікар пояснює, що під­ви­ще­на агре­сив­ність людей під час кри­зи – це при­ро­дня реа­кція на страх. Однак він зазна­чає, що дер­жа­ва має інстру­мен­ти для коре­кції такої пове­дін­ки та захи­сту гро­ма­дян від сва­ві­л­ля.

«Коли люди­ні стра­шно, вона стає агре­сив­ною. Але час­тко­во, зви­чай­но, там є пита­н­ня до дер­жа­ви, яка мала б цю агре­сію в потрі­бних місцях ско­ри­гу­ва­ти в нор­маль­ний бік».

«Ми говоримо не про соплі, а про сенс»

Завер­шу­ю­чи бесі­ду, Кома­ров­ський наго­ло­шує, що такі роз­мо­ви мають гли­бо­кий сенс. Вони допо­ма­га­ють не тіль­ки зна­хо­ди­ти ріше­н­ня кон­кре­тних про­блем, але й збе­рі­га­ти людя­ність у най­скла­дні­ші часи.

Докла­дні­ше – на відео.