Михайло Чаплига: Конституція України опинилася в підвішеному стані

Що хова­є­ться за кон­сти­ту­цій­ни­ми обме­же­н­ня­ми Укра­ї­ни, які зава­жа­ють визна­ти ста­тус Крим? Чому Мінськ‑2 став точкою непо­вер­не­н­ня до еска­ла­ції кон­флі­кту? І як кон­троль над Чор­ним морем пере­тво­рив­ся на ключ до гло­баль­но­го впли­ву?

Про це в інтер­в’ю жур­на­лі­сту Віта­лію Дико­му роз­по­вів полі­то­лог Михай­ло Чапли­га.

Мінськ‑2: Мир, який обер­нув­ся вій­ною

Уго­ди 2015 року, за сло­ва­ми Чапли­ги, спо­ча­тку були «капі­ту­ля­ці­єю» для Укра­ї­ни. Їхня реа­лі­за­ція вима­га­ла кон­сти­ту­цій­них змін, вклю­ча­ю­чи феде­ра­лі­за­цію, що загро­жу­ва­ло уні­тар­но­сті дер­жа­ви.

«Будь-який пре­зи­дент, який спро­бу­вав це зро­би­ти, уві­йшов би в істо­рію як руй­нів­ник Укра­ї­ни», — каже ана­лі­тик.

Елі­ти вва­жа­ли за кра­ще вій­ну, щоб уни­кну­ти вну­трі­шньо­го вибу­ху, але цей вибір затя­гнув кра­ї­ну в бага­то­рі­чний кон­флікт.

Крим: Кон­сти­ту­цій­ний глу­хий кут і Скринь­ка Пан­до­ри

Спро­би Захо­ду запро­по­ну­ва­ти Киє­ву визна­ти Крим росій­ським наштов­ху­ю­ться на непе­ре­бор­ну пере­шко­ду — Кон­сти­ту­цію Укра­ї­ни. Рефе­рен­дум про ста­тус пів­остро­ва Немо­жли­вий в умо­вах вій­ни, а змі­на основ­но­го зако­ну вима­гає скли­ка­н­ня Кон­сти­ту­цій­ної Асам­блеї. Чапли­га нага­дує: навіть адмі­ні­стра­тив­на рефор­ма (укру­пне­н­ня обла­стей) для непря­мо­го визна­н­ня Кри­му — лише ілю­зія. Більш того, визна­н­ня само­ви­зна­че­н­ня Кри­му ство­рить пре­це­дент.

Чор­не море: гео­по­лі­ти­чна шахо­ва дошка

Кон­троль над Чор­ним морем — голов­ний приз у про­ти­сто­ян­ні сві­то­вих дер­жав. Крим та Оча­ків, як стра­те­гі­чні точки, дозво­ля­ють дикту­ва­ти пра­ви­ла в регіо­ні. Чапли­га про­во­дить істо­ри­чні пара­ле­лі: бороть­ба Росії, Бри­та­нії та Туреч­чи­ни за ці тери­то­рії нага­дує «вели­ку гру» XIX сто­лі­т­тя.

«Реаль­ні пере­го­во­ри можли­ві тіль­ки за уча­стю США, Бри­та­нії, Туреч­чи­ни та Китаю», — зазна­чає він.

Однак поки Захід робить став­ку на затя­гу­ва­н­ня кон­флі­кту, Поль­ща й Німеч­чи­на змі­цню­ють свої пози­ції, готу­ю­чись до нових рів­нянь на Бал­ти­ці.

ЄС та НАТО: Міраж для Укра­ї­ни

Пра­гне­н­ня Киє­ва до євро­а­тлан­ти­чних стру­ктур, на дум­ку Чапли­ги, спо­ча­тку було уто­пі­єю. Кон­сти­ту­ція 1996 року забо­ро­няє пере­да­чу суве­ре­ні­те­ту надна­ціо­наль­ним орга­нам, а в ЄС Укра­ї­на зіткну­ла­ся б з бло­ку­ю­чим паке­том голо­сів.

«Навіть якби Укра­ї­на вико­на­ла всі рефор­ми, її член­ство забло­ку­ва­ли б у Євро­пар­ла­мен­ті», — ствер­джує ана­лі­тик.

Ней­тра­лі­тет, закрі­пле­ний рані­ше, міг би ста­ти осно­вою без­пе­ки, але курс на НАТО, поси­ле­ний після 2014 року, позба­вив кра­ї­ну цьо­го кози­ря.

Легаль­ність про­ти легі­тим­но­сті: Ваку­ум вій­ни

В умо­вах воєн­но­го часу Кон­сти­ту­ція Укра­ї­ни опи­ни­ла­ся в під­ві­ше­но­му ста­ні. Пра­во­вий ваку­ум запов­ню­є­ться «кре­а­ти­ва­ми» — ріше­н­ня­ми, які легі­тим­ні, але неле­галь­ні. Чапли­га попе­ре­джає: коли легаль­ність (закон­ність) супе­ре­чить легі­тим­но­сті (зго­ді суспіль­ства), систе­ма руй­ну­є­ться. Вій­на не тіль­ки руй­нує інфра­стру­кту­ру, але й змі­нює полі­ти­чну ДНК нації, ство­рю­ю­чи осно­ву для май­бу­тніх криз.

Під­сум­ки: Укра­ї­на перед вибо­ром без варі­ан­тів?

Михай­ло Чапли­га малює кар­ти­ну кра­ї­ни, зати­сну­тої між кон­сти­ту­цій­ни­ми обме­же­н­ня­ми, гео­по­лі­ти­чни­ми амбі­ці­я­ми Захо­ду та росій­ською реаль­ні­стю. Єди­ний вихід він бачить у скли­кан­ні Кон­сти­ту­цій­ної Асам­блеї для пере­уста­но­ви дер­жа­ви. Однак вій­на робить такі рефор­ми немо­жли­ви­ми, зами­ка­ю­чи Укра­ї­ну в поро­чно­му колі.

«Поки елі­ти гра­ють у вели­ку гео­по­лі­ти­ку, народ пла­тить ціну ваку­у­му», — резю­мує ана­лі­тик.