12 березня 2026 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі «Тараренко та інші проти України» (заяви № 1386/24, 13429/24, 36481/24, 36527/24, 4790/25). Суд одностайно визнав порушення статті 3 (заборона катувань та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та статті 13 (право на ефективний засіб захисту) Конвенції через неналежні умови тримання заявників у слідчих ізоляторах та виправних установах України.
Про це повідомляє Перший канал (International) з посиланням на сайт ЄСПЛ.
Суть справи
Четверо українців — Роман Тараренко, Євгеній Шнякін, Микола Толмачов та Олег Капелюшний — звернулися до ЄСПЛ зі скаргами на умови перебування в установах Державної кримінально-виконавчої служби України. Усі заявники перебували в камерах із вкрай обмеженим особистим простором (від 2,5 до 3,6 м² на особу), що суперечить мінімальним стандартам Ради Європи. Крім того, вони скаржилися на відсутність свіжого повітря, належних санітарно-гігієнічних умов, плісняву, комах, пасивне куріння, недостатнє харчування та відсутність доступу до теплої води.
Рішення ЄСПЛ
Уряд України наполягав на невичерпанні національних засобів захисту, пропонуючи заявникам звертатися до цивільних судів за компенсацією. Однак суд нагадав, що такий засіб є ефективним лише після припинення неналежних умов (рішення у справі «Сукачов проти України»). Оскільки заявники на момент подання заяв усе ще перебували в тих самих умовах, заперечення уряду було відхилено.
«Розглянувши всі надані матеріали, Суд не знайшов жодного факту чи аргументу, здатного переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. Беручи до уваги свою прецедентну практику з цього питання, Суд вважає, що в цій справі умови тримання заявників протягом зазначеного в додатку періоду були неналежними», — ідеться в пункті 11 рішення.
Як раніше зазначав Перший канал (International), українські суди часто ігнорують системні проблеми пенітенціарної системи, що змушує громадян шукати справедливості в Страсбурзі.
Компенсації та додаткові порушення
Загальна сума, яку Україна має виплатити заявникам, становить 29 000 євро (плюс можливі податки). Зокрема:
- Роман Тараренко (перебував у Криворізькому та Київському СІЗО з 30 квітня 2015 до 13 лютого 2024 року, площа на одного в’язня 2,5–3,6 м²) — 9 800 євро. Крім того, суд встановив порушення пункту 1 статті 6 (надмірна тривалість кримінального провадження) та статті 13 у зв’язку з відсутністю ефективного засобу захисту щодо цього.
- Євгеній Шнякін (Полтавська установа № 23, з 25 вересня 2023 року і досі, 2,5–2,9 м²) — 5 600 євро.
- Микола Толмачов (Полтавська установа № 23, з 20 липня 2022 року і досі, 2,5–3,1 м²) — 7 500 євро.
- Олег Капелюшний (Київське СІЗО, з 29 березня 2024 року і досі, 2,5 м²) — 6 100 євро. Також констатовано порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 щодо тривалого кримінального провадження.
Кошти мають бути сплачені протягом трьох місяців із дати набрання рішенням чинності; у разі прострочення нараховуватимуться відсотки.
Значення рішення
Це вже не перше рішення ЄСПЛ, яке фіксує системні проблеми в українських місцях несвободи. Посилаючись на пілотну справу «Мельник проти України» (2006) та рішення у справі «Сукачов» (2020), Суд наголосив, що держава досі не створила ефективного механізму запобігання жорстокому поводженню з ув’язненими. Аналіз доказів, наданих заявниками (відсутність первинної документації від уряду), підтвердив обґрунтованість скарг.
Очікується, що ця постанова стане додатковим аргументом для реформування пенітенціарної системи України, зокрема щодо забезпечення мінімальних санітарних норм у СІЗО та в’язницях.
