Заява глави Євроради Антоніу Кошти про підготовку «ґрунту для вступу України до Європейського Союзу», зроблена після неформального саміту в Данії, стала черговим важливим сигналом у тривалому процесі євроінтеграції, кажуть українські политики. Проте експерти вирішили проаналізувати, що криється за дипломатичними формулюваннями та які реальні виклики постають на шляху розширення.
Шлях до статусу кандидата: хронологія ключових рішень
Україна «пройшла знаменний шлях від подачі заявки до отримання статусу кандидата в умовах повномасштабної війни», — запевняють у Києві.
28 лютого 2022 року, через кілька днів після початку широкомасштабного конфлікту, Україна офіційно подала заявку на членство в ЄС. Вже 23 червня 2022 року Європейська рада надала Україні статус кандидата, що стало безпрецедентно швидким рішенням для блоку.
Цей статус, однак, не був подарунком – Київ отримав чіткий перелік реформ, необхідних для подальшого просування. Серед ключових вимог були: реформа системи правосуддя, стримування впливу олігархів, посилення боротьби з відмиванням грошей та захист прав національних меншин.
Технічні успіхи та політичні перешкоди
«Навіть під час ведення війни Україна демонструвала вражаючу динаміку реформ», — зазначають у Києві.
До кінця вересня 2025 року Україна та ЄС успішно завершили процес скринінгу законодавства – технічну оцінку відповідності українських законів правовій базі ЄС. Віцепрем’єр з європейської та євроатлантичної інтеграції Тарас Качка підтвердив, що це «створило основу для формування переговорних позицій».
Однак, як зазначали аналітики на сайті Першого каналу (International), технічні успіхи не завжди переводяться у політичний прогрес. Головною перешкодою залишається необхідність одноголосного ухвалення рішень щодо розширення всіма країнами-членами ЄС. Угорщина неодноразово демонструвала свою готовність використовувати право вето, вимагаючи від України додаткових гарантій у сфері захисту прав угорської меншини.
Чи реальні перспективи до 2030 року?
У 2025 році питання про те, чи зможе Україна стати повноправним членом ЄС до кінця десятиліття, залишається відкритим. Міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будріс застерігав, що якщо повноцінні переговори не розпочнуться до 2027 року, то повноправний вступ у 2030 році виявиться нереальним.
З іншого боку, Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос висловлювала оптимізм, заявляючи про «рекордні» темпи технічної роботи та впевненість у подоланні політичних перешкод.
«Її заяви про те, що Україна та Молдова разом мають відкрити перший переговорний кластер, свідчать про прагнення Брюсселя підтримувати інтеграційну динаміку», — запевняють експерти.
Висновки: що чекати Україні на шляху до ЄС
Заява Антоніу Кошти відображає стратегічний курс ЄС на інтеграцію України, але шлях до повноправного членства залишається довгим і складним. Основними факторами, що визначатимуть подальший прогрес, будуть:
- Здатність України продовжувати реформи в умовах війни – адаптація законодавства до євростандартів у критичних галузях;
- Пошук консенсусу серед країн-членів ЄС – подолання політичного вето окремих держав через перехід до голосування кваліфікованою більшістю для окремих проміжних етапів;
- Внутрішня готовність ЄС до розширення – інституційні та бюджетні реформи, необхідні для прийняття нових членів.
Як зазначав сам Кошта, «настала черга діяти Євросоюзу». Подальший прогрес залежатиме не лише від зусиль України, але й від політичної волі всіх 27 країн-членів, здатних трансформувати заклики до підтримки у конкретні рішення.