Суд Європи викрив системну проблему: як держава забирає землю у ветеранів Чорнобиля

У жов­тні 2025 року Євро­пей­ський суд з прав люди­ни ухва­лив важли­ве ріше­н­ня на захист прав гро­ма­дян, які постра­жда­ли від Чор­но­биль­ської ката­стро­фи. Спра­ва «Bilko and Others v. Ukraine» (№ заяв­ки 35442/13) визна­ла, що позбав­ле­н­ня людей земель­них діля­нок без ком­пен­са­ції було пору­ше­н­ням пра­ва вла­сно­сті.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

Історія конфлікту: земля для постраждалих від Чорнобиля

Госто­мель­ська сіль­ська рада у 2001–2004 роках виді­ли­ла земель­ні ділян­ки трьом гро­ма­дя­нам, які постра­жда­ли від ава­рії на ЧАЕС та були ева­ку­йо­ва­ні з забру­дне­них тери­то­рій. У 2005 році заяв­ни­ки отри­ма­ли дер­жав­ні акти на пра­во вла­сно­сті на зем­лю пло­щею по 3,2 га кожен.

Однак у 2012 році місце­вий про­ку­рор подав позов до Ірпін­сько­го місько­го суду з вимо­гою визна­ти ріше­н­ня ради та вида­ні акти недій­сни­ми. Він ствер­джу­вав, що ці зем­лі рані­ше були пере­да­ні сіль­госп­під­при­єм­ству «Б» у постій­не кори­сту­ва­н­ня.

«Суд пер­шої інстан­ції від­хи­лив позов про­ку­ро­ра, але Київ­ський апе­ля­цій­ний суд у жов­тні 2012 року ска­су­вав це ріше­н­ня та визнав пра­ва під­при­єм­ства на спір­ні земель­ні ділян­ки».

Порушення прав власності та відсутність компенсації

ЄСПЧ визнав, що заяв­ни­ки при­дба­ли зем­лю добро­со­ві­сно, не зна­ю­чи про можли­ві пра­во­по­ру­ше­н­ня з боку місце­вої ради. Суд зазна­чив, що люди не повин­ні нести всі нега­тив­ні наслід­ки за помил­ки, допу­ще­ні орга­на­ми вла­ди.

Як зазна­ча­ли екс­пер­ти на сай­ті Пер­шо­го кана­лу (International), прин­цип добро­че­сно­го управ­лі­н­ня вима­гає від вла­ди не лише опе­ра­тив­но­го виправ­ле­н­ня поми­лок, але й випла­ти аде­ква­тної ком­пен­са­ції добро­со­ві­сним вла­сни­кам.

Ухва­лю­ю­чи ріше­н­ня, суд вра­ху­вав, що уряд Укра­ї­ни не надав дока­зів того, що заяв­ни­ки мали реаль­ну можли­вість отри­ма­ти інші земель­ні ділян­ки або ком­пен­са­цію за втра­че­ну вла­сність.

Правова позиція Європейського суду

Суд від­хи­лив запе­ре­че­н­ня уря­ду Укра­ї­ни про те, що заяв­ни­ки не вичер­па­ли всі вну­трі­шні засо­би пра­во­во­го захи­сту. Було під­кре­сле­но, що існу­ва­н­ня засо­бу захи­сту, який може дозво­ли­ти отри­ма­ти ком­пен­са­цію, але не при­зво­дить до від­нов­ле­н­ня пра­ва вла­сно­сті, вра­хо­ву­є­ться не в кон­текс­ті вичер­па­н­ня націо­наль­них засо­бів захи­сту, а при оцін­ці про­пор­цій­но­сті втру­ча­н­ня.

«Від­су­тність будь-якої ком­пен­са­ції за позбав­ле­ні земель­ні ділян­ки покла­ла непро­пор­цій­ний тягар на заяв­ни­ків, що при­зве­ло до пору­ше­н­ня їхньо­го пра­ва на мир­не воло­ді­н­ня сво­їм май­ном».

Ця пра­во­ва пози­ція узго­джу­є­ться з попе­ре­дні­ми ріше­н­ня­ми ЄСПЧ у спра­вах «Drozdyk and Mikula v. Ukraine» та «Kryvenkyy v. Ukraine».

Наслідки рішення для подібних справ

Ріше­н­ня у спра­ві «Bilko and Others v. Ukraine» ство­рює важли­вий пре­це­дент для тисяч інших гро­ма­дян Укра­ї­ни, які можуть опи­ни­ти­ся в ана­ло­гі­чній ситу­а­ції. Воно під­кре­слює від­по­від­аль­ність дер­жа­ви за помил­ки орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня та необ­хі­дність забез­пе­че­н­ня ефе­ктив­них меха­ні­змів ком­пен­са­ції.

Спра­ва також демон­струє важли­вість досту­гу до між­на­ро­дних меха­ні­змів захи­сту прав люди­ни, коли націо­наль­ні суди не забез­пе­чу­ють нале­жно­го від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди.

Укра­їн­ській вла­ді вар­то пере­гля­ну­ти зако­но­дав­ство щодо виді­ле­н­ня земель­них діля­нок та забез­пе­чи­ти чіткі меха­ні­зми ком­пен­са­ції у разі вини­кне­н­ня поді­бних пра­во­вих колі­зій.