Україна програла справу в ЄСПЛ через незаконне тримання громадянина під вартою

Євро­пей­ський суд з прав люди­ни (ЄСПЛ) опри­лю­днив оста­то­чне ріше­н­ня у спра­ві № 1129/25, яким одно­го­ло­сно визнав пору­ше­н­ня Укра­ї­ною стат­ті 5 § 1 Кон­вен­ції про захист прав люди­ни і осно­во­по­ло­жних сво­бод. Суд вста­но­вив, що три­ма­н­ня заяв­ни­ка під вар­тою про­тя­гом літа-осе­ні 2024 року було сва­віль­ним та не від­по­від­а­ло прин­ци­пу закон­но­сті.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

Передісторія справи та скарга заявника

Заяву до Євро­пей­сько­го суду з прав люди­ни було пода­но 30 гру­дня 2024 року адво­ка­том А.В. Заха­ро­вим, який пред­став­ляв інте­ре­си гро­ма­дя­ни­на Укра­ї­ни Євге­на Вікто­ро­ви­ча Пиво­вар­чу­ка 1982 року наро­дже­н­ня. У сво­їй скар­зі заяв­ник вка­зу­вав на гру­бе пору­ше­н­ня пра­ва на сво­бо­ду та осо­би­сту недо­тор­кан­ність, гаран­то­ва­но­го стат­тею 5 Кон­вен­ції. Основ­на пре­тен­зія сто­су­ва­ла­ся пері­о­ду три­ма­н­ня під вар­тою з 25 черв­ня 2024 року по жов­тень 2024 року.

Позиція ЄСПЛ щодо незаконного тримання під вартою

У сво­є­му рішен­ні від 12 бере­зня 2026 року, яке було опри­лю­дне­не 2 кві­тня, Суд наго­ло­сив на фун­да­мен­таль­ній важли­во­сті стат­ті 5 Кон­вен­ції. Суд­ді нага­да­ли, що ця ста­т­тя разом зі ста­т­тя­ми 2, 3 та 4 пере­бу­ває в пер­шо­му ряду осно­во­по­ло­жних прав, що захи­ща­ють фізи­чну без­пе­ку осо­би. Голов­ною метою стат­ті 5 є запо­бі­га­н­ня сва­віль­ним або неви­прав­да­ним позбав­ле­н­ням волі.

ЄСПЛ пря­мо послав­ся на свою уста­ле­ну пра­кти­ку, зокре­ма на спра­ву «Хай­ре­ді­нов про­ти Укра­ї­ни», де вже вста­нов­лю­ва­ли­ся ана­ло­гі­чні пору­ше­н­ня. Суд під­кре­слив, що від­по­від­ність націо­наль­но­му зако­но­дав­ству є обо­в’яз­ко­вою, але недо­ста­тньою умо­вою для визна­н­ня аре­шту закон­ним. Будь-яке позбав­ле­н­ня волі має бути необ­хі­дним за кон­кре­тних обста­вин і не місти­ти еле­мен­тів сва­ві­л­ля.

«Для того, щоб позбав­ле­н­ня волі вва­жа­ло­ся віль­ним від тако­го сва­ві­л­ля, недо­ста­тньо, щоб цей захід вико­ну­вав­ся від­по­від­но до націо­наль­но­го зако­но­дав­ства; він також має бути необ­хі­дним за кон­кре­тних обста­вин», — йде­ться в моти­ву­валь­ній части­ні ріше­н­ня.

Суд не зна­йшов жодних фактів чи аргу­мен­тів, які б дозво­ли­ли йому від­сту­пи­ти від попе­ре­дніх виснов­ків у поді­бних спра­вах. Як наслі­док, було одно­го­ло­сно визна­но пору­ше­н­ня пун­кту 1 стат­ті 5 Кон­вен­ції у зв’яз­ку з неза­кон­ним три­ма­н­ням заяв­ни­ка під вар­тою.

Додаткові порушення: надмірна тривалість судового перегляду

Окрім основ­но­го пору­ше­н­ня, Суд визнав прийня­тни­ми й інші скар­ги заяв­ни­ка, що випли­ва­ють з добре уста­ле­ної пра­кти­ки Суду. Зокре­ма, йшло­ся про пору­ше­н­ня пун­кту 4 стат­ті 5 Кон­вен­ції — пра­ва на без­зво­лі­каль­ний судо­вий пере­гляд закон­но­сті три­ма­н­ня під вар­тою.

Як зафі­ксо­ва­но в дода­тку до ріше­н­ня, заяв­ник подав кло­по­та­н­ня про пере­гляд поста­но­ви про взя­т­тя під вар­ту від 25 черв­ня 2024 року вже 27 черв­ня 2024 року. Втім, Печер­ський район­ний суд міста Киє­ва роз­гля­нув це кло­по­та­н­ня лише 16 вере­сня 2024 року. Затрим­ка скла­ла 81 день. Суд роз­ці­нив це як від­су­тність швид­ко­сті пере­гля­ду, що є пору­ше­н­ням Кон­вен­ції у сві­тлі спра­ви «Хар­чен­ко про­ти Укра­ї­ни».

«Заяв­ник подав кло­по­та­н­ня про пере­гляд поста­но­ви про взя­т­тя під вар­ту 27 черв­ня 2024 року. Його було роз­гля­ну­то 16 вере­сня 2024 року із затрим­кою у 81 день», — кон­ста­ту­є­ться в мате­рі­а­лах спра­ви.

Як рані­ше зазна­чав Пер­ший канал (International), ана­лі­зу­ю­чи тен­ден­ції в ЄСПЛ, поді­бні затрим­ки в націо­наль­них судо­вих про­це­ду­рах систем­но при­зво­дять до визна­н­ня Укра­ї­ни пору­шни­цею між­на­ро­дних зобов’язань.

Фінансові наслідки для державного бюджету України

Керу­ю­чись стат­тею 41 Кон­вен­ції, ЄСПЛ визна­чив суму спра­ве­дли­вої сати­сфа­кції, яку Укра­ї­на зобо­в’я­за­на випла­ти­ти заяв­ни­ко­ві. Суд вра­ху­вав наяв­ні в роз­по­ря­джен­ні доку­мен­ти та вла­сну пра­кти­ку, зокре­ма спра­ву «Малик про­ти Укра­ї­ни».

Від­по­від­но до дода­тку до ріше­н­ня, дер­жа­ва-від­по­від­ач має спла­ти­ти Євге­ну Пиво­вар­чу­ку такі суми:

• 2 340 євро — від­шко­ду­ва­н­ня мораль­ної (немай­но­вої) шко­ди;
• 250 євро — ком­пен­са­ція судо­вих витрат та вида­тків.

Випла­ту має бути здій­сне­но про­тя­гом трьох міся­ців з дня набу­т­тя ріше­н­ням ста­ту­су оста­то­чно­го. Сума має бути кон­вер­то­ва­на в націо­наль­ну валю­ту Укра­ї­ни за кур­сом на день роз­ра­хун­ку. У разі про­стро­че­н­ня випла­ти на зазна­че­ну суму нара­хо­ву­ва­ти­ме­ться пеня в роз­мі­рі гра­ни­чної кре­ди­тної став­ки Євро­пей­сько­го цен­траль­но­го бан­ку плюс три від­со­тко­ві пун­кти.

Склад суду та процедура

Спра­ву роз­гля­да­ла П’я­та секція ЄСПЛ у скла­ді комі­те­ту з трьох суд­дів: голо­ви Андре­а­са Цюн­да (Швей­ца­рія), суд­дів Діа­ни Сир­ку (Мол­до­ва) та Мико­ли Гна­тов­сько­го (Укра­ї­на). Ріше­н­ня було ухва­ле­не одно­го­ло­сно під час нара­ди 12 бере­зня 2026 року. Текст ріше­н­ня викла­де­но англій­ською мовою, а пові­дом­ле­н­ня сто­рін від­бу­ло­ся 2 кві­тня 2026 року.