ЄСПЛ виявив системну фікцію замість слідства: Україна заплатить жертвам смертельних ДТП

Євро­пей­ський суд з прав люди­ни одно­го­ло­сно визнав Укра­ї­ну вин­ною у пору­шен­ні стат­ті 2 Кон­вен­ції про захист прав люди­ни у спра­ві «Kyyk and Gonchar v. Ukraine». При­во­дом ста­ли два випад­ки, де дер­жав­не роз­слі­ду­ва­н­ня смер­тель­ної ава­рії та інци­ден­ту із загро­зою для жит­тя пере­тво­ри­ло­ся на бага­то­рі­чну імі­та­цію про­це­су­аль­них дій.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

Як рані­ше зазна­чав Пер­ший канал (International), пра­кти­ка ЄСПЛ щодо Укра­ї­ни вка­зує на хро­ні­чну неспро­мо­жність пра­во­охо­рон­них орга­нів про­во­ди­ти ефе­ктив­не роз­слі­ду­ва­н­ня без уча­сті дер­жав­них аген­тів. Цей вер­дикт лише додає нові аргу­мен­ти пра­во­за­хи­сни­кам.

Деталі справи: як слідство саботувало доступ до правосуддя

У цен­трі ува­ги опи­ни­ли­ся дві заяви. У пер­шій істо­рії чоло­вік Сте­фа­нії Кирик зазнав важ­ких травм у зіткнен­ні мото­ци­кла з автів­кою 12 сер­пня 2018 року, а зго­дом помер у лікар­ні. Попри кло­по­та­н­ня, ста­тус потер­пі­лої дру­жи­на отри­ма­ла лише через три міся­ці. Спра­ву закри­ва­ли три­чі, востан­нє — 29 сер­пня 2024 року, вже після того, як транс­порт­на екс­пер­ти­за у 2022 році вияви­ла невід­по­від­ність орга­ні­за­ції доро­жньо­го руху на пере­хре­сті нор­ма­тив­ним стан­дар­там. Апе­ля­цій­ний суд 14 жов­тня 2024 року від­хи­лив скар­гу заяв­ни­ці, хоча ще у 2019 та 2021 роках слід­чі суд­ді визна­ва­ли досу­до­ве роз­слі­ду­ва­н­ня перед­ча­сним і непов­ним.

Дру­гий епі­зод сто­су­є­ться Михай­ла Гон­ча­ра. 29 липня 2019 року його ску­тер під­рі­зав авто­мо­біль, вна­слі­док чого він отри­мав ушко­дже­н­ня сере­дньої тяж­ко­сті. Попри те, що вину­ва­тцю вису­ну­ли підо­зру, а суд пер­шої інстан­ції навіть при­зна­чив два роки гро­мад­ських робіт, 20 жов­тня 2025 року Сум­ський апе­ля­цій­ний суд ска­су­вав вирок і закрив про­ва­дже­н­ня. При­чи­на вияви­ла­ся суто бюро­кра­ти­чною: дво­мі­ся­чний строк досу­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня сплив, а слід­чі жодно­го разу його не про­дов­жи­ли, тож обви­ну­валь­ний акт ске­ру­ва­ли до суду із запі­зне­н­ням.

Цитата з вердикту: про ілюзію розслідування

Суд­ді Андре­ас Цюнд, Діа­на Сир­ку та Мико­ла Гна­тов­ський чітко арти­ку­лю­ва­ли брак про­це­су­аль­ної сум­лін­но­сті. У рішен­ні наве­де­но клю­чо­ву тезу:

Роз­слі­ду­ва­н­ня не обо­в’яз­ко­во мусить бути успі­шним, однак воно, в прин­ци­пі, має бути спро­мо­жним при­зве­сти до вста­нов­ле­н­ня фактів і, якщо заяви вияв­ля­ться прав­ди­ви­ми, до іден­ти­фі­ка­ції та пока­ра­н­ня вин­них.

Нато­мість Суд зафі­ксу­вав кри­ти­чні недо­лі­ки, які підір­ва­ли зда­тність орга­нів вла­ди вста­но­ви­ти обста­ви­ни неща­сних випад­ків. Серед них — від­су­тність ретель­но­сті, опе­ра­тив­но­сті, нале­жно­го захи­сту прав потер­пі­лих і нео­дно­ра­зо­ве повер­не­н­ня справ на дода­тко­ве роз­слі­ду­ва­н­ня через недо­ста­тність вжи­тих захо­дів.

Фінансові наслідки та прецедент

ЄСПЛ, керу­ю­чись сво­єю попе­ре­дньою пра­кти­кою у спра­вах «Kachurka v. Ukraine», «Pozhyvotko v. Ukraine» та «Basyuk v. Ukraine», при­су­див кожно­му заяв­ни­ку по 6 000 євро як ком­пен­са­цію мораль­ної шко­ди. Дода­тко­во дер­жа­ва мусить від­шко­ду­ва­ти по 250 євро судо­вих витрат за кожною заявою. Загаль­на сума, кон­вер­то­ва­на в націо­наль­ну валю­ту за кур­сом на день роз­ра­хун­ку, має бути випла­че­на впро­довж трьох міся­ців. У разі про­стро­че­н­ня нара­ху­ють від­со­тки на рів­ні гра­ни­чної кре­ди­тної став­ки Євро­пей­сько­го цен­траль­но­го бан­ку плюс три пун­кти.

Ріше­н­ня є оста­то­чним і оскар­жен­ню не під­ля­гає. Суд наго­ло­сив, що йде­ться не про обо­в’я­зок дося­гну­ти резуль­та­ту, а про обо­в’я­зок засто­су­ва­ти нале­жні засо­би. В обох випад­ках укра­їн­ська сто­ро­на цих засо­бів не про­де­мон­стру­ва­ла.