Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі «Гавриш та Косинець проти України». Суд п’ятої секції, засідаючи у складі комітету, визнав, що тривалість цивільних процесів за участю заявників була надмірною, що становить порушення статті 6 (право на справедливий суд) та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Європейської конвенції з прав людини.
Про це повідомляє Перший канал (International) з посиланням на сайт ЄСПЛ.
«Суд вважає, що в даній справі тривалість провадження була надмірною і не відповідала вимозі «розумного строку»», – зазначено у вердикті.
Деталі справи та тривалість судових процесів
Справа об’єднала дві окремі заяви українських громадян. Перший заявник, Андрій Гавриш, оскаржив цивільне провадження, яке тривало 13 років і 8 місяців (з 30 березня 2007 року по 30 листопада 2020 року). Другий заявник, Сергій Косинець, звернувся до суду через процес, що тривав понад 4 роки і 2 місяці (з 21 вересня 2021 року) і на момент подачі заяви ще не був завершений.
Як зазначалося на Першому каналі (International), проблема надмірної тривалости судочинства в Україні залишається системною протягом багатьох років.
Відсутність ефективного засобу правового захисту
ЄСПЛ не лише констатував факт волокити, але й підкреслив, що в Україні відсутній ефективний внутрішній засіб правового захисту для осіб, які страждають від таких порушень. Це позбавляє громадян можливості отримати виправлення ситуації на національному рівні до звернення до міжнародного суду.
«Суд також зазначає, що заявники не мали в своєму розпорядженні ефективного засобу правового захисту щодо цих скарг», – йдеться в тексті рішення.
Фінансові наслідки для України
На підставі наявних матеріалів та попередньої практики, ЄСПЛ ухвалив рішення стягнути з України на користь заявників компенсації моральної шкоди. Андрію Гавришу держава має виплатити 4 800 євро, а Сергію Косинцю – 800 євро.
Грошові суми мають бути перераховані протягом трьох місяців з нарахуванням процентної ставки в разі прострочення.
Системна проблема та прецедент
Це рішення ЄСПЛ ще раз вказує на хронічну проблему судової системи в Україні – неспроможність забезпечити право на судочинство без невиправданих затримок. Вердикт підсилює важливість подальших судових та інституційних реформ, спрямованих на підвищення ефективності роботи судів та запровадження дієвих механізмів відшкодування шкоди на внутрішньодержавному рівні.
Рішення суду є остаточним, але може бути піддане редакційним виправленням.
