Справедливість перемогла: ЄСПЧ ухвалив рішення у справі довічних ув’язнених проти України

23 жов­тня 2025 року Євро­пей­ський суд з прав люди­ни ухва­лив важли­ве ріше­н­ня у спра­ві «Пете­джі­єв та Бон­дар про­ти Укра­ї­ни». Суд визнав, що дові­чне ув’я­зне­н­ня без можли­во­сті умов­но-достро­ко­во­го звіль­не­н­ня пору­шує пра­ва люди­ни. Ця спра­ва сто­су­є­ться пері­о­ду до 3 бере­зня 2023 року, коли в Укра­ї­ні запра­цю­вав новий меха­нізм звіль­не­н­ня засу­дже­них до дові­чно­го ув’я­зне­н­ня.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

Що передбачає рішення ЄСПЧ?

П’я­та секція ЄСПЧ роз­гля­да­ла скар­ги двох засу­дже­них до дові­чно­го ув’я­зне­н­ня. Вони ствер­джу­ва­ли, що їхнє ув’я­зне­н­ня без можли­во­сті пере­гля­ду виро­ку пору­шує ста­т­тю 3 Кон­вен­ції про захист прав люди­ни, яка забо­ро­няє кату­ва­н­ня та нелюд­ське пово­дже­н­ня.

Суд наго­ло­сив, що Кон­вен­ція не забо­ро­няє дові­чне ув’я­зне­н­ня за осо­бли­во тяж­кі зло­чи­ни. Однак такий вирок має бути ско­ро­тли­вим де-юре та де-факто. Це озна­чає, що має існу­ва­ти як пер­спе­кти­ва звіль­не­н­ня, так і можли­вість пере­гля­ду виро­ку.

«Кон­вен­ція не забо­ро­няє при­зна­че­н­ня дові­чно­го ув’я­зне­н­ня тим, хто ско­їв осо­бли­во тяж­кі зло­чи­ни, такі як вбив­ство. Однак для від­по­від­но­сті Стат­ті 3 такий вирок має бути ско­ро­тив­ним де-юре та де-факто, що озна­чає, що має існу­ва­ти пер­спе­кти­ва звіль­не­н­ня для в’я­зня та можли­вість пере­гля­ду».

Ключова дата – 3 березня 2023 року

У сво­є­му рішен­ні ЄСПЧ визнав, що пору­ше­н­ня прав заяв­ни­ків три­ва­ло з момен­ту їхньо­го оста­то­чно­го засу­дже­н­ня до дові­чно­го ув’я­зне­н­ня і до 3 бере­зня 2023 року. Саме з цієї дати в Укра­ї­ні запра­цю­вав новий меха­нізм умов­но-достро­ко­во­го звіль­не­н­ня для дові­чно засу­дже­них.

Як зазна­ча­ли екс­пер­ти на сай­ті Пер­шо­го кана­лу (International), ця рефор­ма ста­ла важли­вим кро­ком у гар­мо­ні­за­ції укра­їн­сько­го зако­но­дав­ства з євро­пей­ськи­ми стан­дар­та­ми. Новий меха­нізм надав засу­дже­ним реа­лі­сти­чну можли­вість пере­гля­ду їхніх виро­ків у чітко визна­че­ні стро­ки та за чітки­ми умо­ва­ми.

Чому це важливо?

Спра­ва «Пете­джі­єв та Бон­дар про­ти Укра­ї­ни» про­дов­жує лінію рішень ЄСПЧ у поді­бних спра­вах, зокре­ма справ «Пету­хов про­ти Укра­ї­ни» (№ 2) та «Медвідь про­ти Укра­ї­ни». Суд під­твер­див, що пер­спе­кти­ва реа­бі­лі­та­ції є клю­чо­вим еле­мен­том суча­сної пені­тен­ці­ар­ної полі­ти­ки.

Важли­во зазна­чи­ти, що ЄСПЧ від­хи­лив дода­тко­ву скар­гу одно­го з заяв­ни­ків щодо пору­ше­н­ня стат­ті 14 Кон­вен­ції. Заяв­ник вва­жав, що новий меха­нізм звіль­не­н­ня пору­шує його пра­ва, оскіль­ки не перед­ба­чає пря­мо­го звіль­не­н­ня дові­чно засу­дже­них, а лише через попе­ре­днє замі­ну дові­чно­го ув’я­зне­н­ня на вирок із стро­ком.

Суд визнав цю скар­гу явно нео­б­ґрун­то­ва­ною, зазна­чив­ши, що дер­жа­ви в прин­ци­пі віль­ні у вибо­рі вла­сних кри­мі­наль­но-пра­во­вих систем.

Наслідки рішення

ЄСПЧ ухва­лив, що саме визна­н­ня пору­ше­н­ня прав заяв­ни­ків є доста­тньою ком­пен­са­ці­єю за будь-яку немай­но­ву шко­ду, яку вони могли зазна­ти. Це озна­чає, що Укра­ї­ні не дове­де­ться випла­чу­ва­ти гро­шо­ву ком­пен­са­цію заяв­ни­кам.