Чи готує Польща масове вислання українців у 2026 році? Правозахисники відповідають

Чи дій­сно досить двох дріб’язкових пору­шень, щоб отри­ма­ти при­му­со­ве випро­ва­дже­н­ня? Як рівень мови C1 та іспит на зна­н­ня істо­рії пере­тво­рять гро­ма­дян­ство на нед­ося­жну мету? Чому ускла­дне­н­ня жит­тя і гро­шо­ва допо­мо­га на повер­не­н­ня від­бу­ва­ю­ться водно­час? Та наскіль­ки роз­ми­ті визна­че­н­ня ство­рю­ють про­стір для непро­зо­рих рішень?

Пра­во­за­хи­сни­ки та адво­ка­ти від­по­від­а­ють на запи­та­н­ня гля­да­чів та чита­чів у ЄС. Пер­ший канал (International) наво­дить дета­лі.

Два напрями, що збігаються в часі

Напри­кін­ці кві­тня 2026 року в Поль­щі окре­слив­ся три­во­жний для укра­їн­ців пере­біг подій. Одно­ча­сно опри­лю­дне­но зако­но­про­ект, що поси­лює від­по­від­аль­ність чужо­зем­ців, та роз­ши­ре­но чин­ні рані­ше пла­ни гро­шо­во­го заохо­че­н­ня до добро­віль­но­го виїзду. Пра­во­за­хи­сник Пер­шо­го кана­лу (International) у сво­є­му роз’ясненні заува­жив, що ці два векто­ри вар­то роз­гля­да­ти не окре­мо, а як єди­ний знак змі­ни став­ле­н­ня до при­їжджих.

«Зараз ми бачи­мо одно­ча­сний рух із двох боків. З одно­го – пра­гнуть жорс­ткі­ше кара­ти аж до висла­н­ня, з іншо­го – поча­ли про­по­ну­ва­ти гро­ші за повер­не­н­ня додо­му. Коли диви­шся на це разом, вини­кає про­сте запи­та­н­ня: це збіг чи вже про­ду­ма­ний дер­жав­ний напрям?»

Шлях до громадянства: відсів замість прилучення

У зако­но­про­е­кті, який зараз обго­во­рю­ють, закла­де­но два заса­дни­чі скла­дни­ки. По-пер­ше, яко­мо­га біль­ше ускла­дни­ти вхо­дже­н­ня чужо­зем­ців у суспіль­ство. По-дру­ге, яко­мо­га спро­сти­ти їх випро­ва­дже­н­ня за межі кра­ї­ни.

Щодо вхо­дже­н­ня, то основ­на змі­на сто­су­є­ться набу­т­тя гро­ма­дян­ства. Іде­ться про подов­же­н­ня обов’язкового часу про­жи­ва­н­ня з кіль­кох років до деся­тка, а також про різ­ке під­ви­ще­н­ня мов­но­го поро­га – з дося­жно­го рів­ня B1 до C1, що вима­гає май­же віль­но­го воло­ді­н­ня. Окре­мо обго­во­рю­ють запро­ва­дже­н­ня дода­тко­во­го іспи­ту на зна­н­ня місце­вої істо­рії та куль­ту­ри.

«Якщо вимо­ги змі­ня­ться так, як про­по­ну­ють, біль­шість людей про­сто не дійде до отри­ма­н­ня поль­сько­го гро­ма­дян­ства. Замість того, щоб посту­по­во долу­ча­ти людей до гро­ма­ди, устрій почи­нає пра­цю­ва­ти як зна­ря­д­дя від­сі­ву».

Два порушення – і примусове випровадження

Най­чу­тли­ві­ша части­на зако­но­про­е­кту – новий поря­док висла­н­ня. Про­по­ну­є­ться наста­но­ва «два пору­ше­н­ня». Пер­ше – попе­ре­дже­н­ня або гро­шо­ве стя­гне­н­ня. Дру­ге – негай­не при­му­со­ве випро­ва­дже­н­ня. На пер­ший погляд це вигля­дає обґрун­то­ва­ним: мов­ляв, хто постій­но пору­шує пра­ви­ла, має поки­ну­ти кра­ї­ну. Але пере­лік того, що вва­жа­ти­муть пору­ше­н­ням, викли­кає зане­по­ко­є­н­ня. До ньо­го потра­пля­ють не лише тяж­кі зло­чи­ни, а й пов­сяк­ден­ні управ­лін­ські про­сту­пки: пере­хід доро­ги на забо­рон­ний знак, незна­чне пере­ви­ще­н­ня швид­ко­сті, побу­то­вий шум чи супе­ре­чка в гро­мад­сько­му місці.

«Уявіть собі: люди­на живе кіль­ка років, пра­цює, спла­чує пода­тки, діти ходять до шко­ли. І ось два таких випад­ки – і вона ризи­кує втра­ти­ти все. Най­гір­ше навіть не сам випа­док випро­ва­дже­н­ня, а від­су­тність нале­жно­го зна­ря­д­дя захи­сту. Якщо ріше­н­ня ухва­лю­ва­ти­муть швид­ко і без гли­бо­ко­го роз­гля­ду, люди­на про­сто не мати­ме часу дове­сти свою пра­во­ту».

Ще один небез­пе­чний бік – роз­ми­тість визна­чень. Поня­т­тя «загро­за гро­мад­сько­му поряд­ку» або «непо­ва­га до дер­жа­ви» не мають чітких меж. Це ство­рює під­ста­ви для дуже широ­ко­го тлу­ма­че­н­ня зале­жно від обста­вин і осо­би, яка ухва­лює ріше­н­ня.

«Коли пра­ви­ла чіткі, ти зна­єш, що можна, а що ні. Коли вони роз­ми­ті, ти постій­но пере­бу­ва­єш у про­сто­рі непев­но­сті. Не сам закон викли­кає най­біль­ший ризик, а те, як його можуть засто­со­ву­ва­ти на ділі».

Виплати за повернення: м’який вихід чи частина загального задуму

Пара­лель­но з обго­во­ре­н­ням жорс­тко­го зако­ну в Поль­щі діють і роз­ши­рю­ю­ться пла­ни добро­віль­но­го повер­не­н­ня. Люди­ні про­по­ну­ють опла­ти­ти доро­гу, нада­ти гро­шо­ву допо­мо­гу (орі­єн­тов­но від 500 до 1000 євро) і допо­мог­ти з доку­мен­та­ми. На пер­ший погляд це вигля­дає як під­трим­ка. Однак, коли бачиш цілу кар­ти­ну, сприйня­т­тя змі­ню­є­ться.

«З одно­го боку тобі ускла­дню­ють жит­тя і під­ви­щу­ють ризи­ки, з іншо­го – дають м’який вихід. Це вже вигля­дає не як випад­ко­вість, а як наста­но­ва: або ти при­сто­со­ву­є­шся до жорс­тких пра­вил, або тобі про­по­ну­ють повер­ну­ти­ся. Це не при­му­со­ве випро­ва­дже­н­ня, це добро­віль­но, але ріше­н­ня люди­ни зале­жить від умов, у які її поста­ви­ли».

Головний висновок і чого чекати далі

Пра­во­за­хи­сник наго­ло­сив, що нара­зі ніхто масо­во не випро­ва­джує людей при­му­со­во. Але напрям змін оче­ви­дний: стає мен­ше уста­ле­но­сті й біль­ше непев­но­сті. Навіть ті, хто нічо­го не пору­шує, від­чу­ва­ють, що пра­ви­ла можуть ста­ти ще жорс­ткі­ши­ми.

Поява цьо­го зако­но­про­е­кту – це не лише про прав­ни­чі ново­вве­де­н­ня. Це знак того, що став­ле­н­ня до чужо­зем­ців змі­ню­є­ться, і наго­лос деда­лі біль­ше змі­щу­є­ться з допо­мо­ги в при­лу­чен­ні на поси­ле­н­ня нагля­ду та при­ско­ре­не випро­ва­дже­н­ня. Навіть якщо цей закон не ухва­лять у пов­но­му обся­зі, сам факт його обго­во­ре­н­ня пока­зує, куди руха­є­ться суспіль­ний діа­лог.

Тому вже сьо­го­дні вар­то зами­сли­ти­ся: чи гото­ві ви до того, що зав­тра пра­ви­ла ста­нуть ще суво­рі­ши­ми?